1.Поняття підприємства. Види підприємств.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За формами власності: Індивідуальні – засновані на особистій власності та особисті праці. Сімейні – засновані на власності та праці членів однієї родини. Приватні – засновані на власності однієї особи з правом наймати робочу силу. Колективні – засновані на власності трудового колективу, кооперативу, партнерства, громадської або релігійної організації. Комунальні (муніципальні) – засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць. Державні – засновані на загальнодержавній власності. Сумісні – засновані на об’єднанні підприємств різних форм власності.

За формами організації: Одноособові: Партнерства (товариства) – засновані на об’єднані майна різних власників: 1) повне товариство – всі учасники несуть солідарну відповідальність своїм майном; 2) товариство з обмеженою відповідальністю – учасники несуть відповідальність у розмірах свого вкладу в підприємство; 3) товариство з додатковою відповідальністю – учасники несуть відповідальність своїми вкладами до статутного фонду та за необхідності – своїм майном (пропорційно вкладам); 4) командитне товариство – учасники мають різний ступінь відповідальності: деякі несуть відповідальність усім майном, інші – розмірами вкладу. Акціонерні товариства (корпорації) – засновані на об’єднанні коштів багатьох учасників шляхом випуску акцій.

За сферами діяльності: Виробничі – безпосереднє виробництво товарів; Фінансові – діяльність у сфері кредитно-грошових відносин; Посередницькі – надання різних посередницьких послуг; Страхові – формування грошових фондів для відшкодування збитків громадянам.

За розмірами: Малі – кількість зайнятих від 15 до 200 осіб (залежно від галузі й роду діяльності); Середні – кількість зайнятих від 200 до 1000 осіб; Великі – кількість зайнятих понад 1000 осіб.

2. Поняття світового господарства.

Світове господарство – сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному розподілі праці через систему міжнародних економічних відносин. Світове господарство має традиційну галузеву структуру: воно складається з промисловості, аграрно-промислового комплексу та сфери послуг.

За рівнем розвитку країн світове господарство поділяється на центр і пе­риферію. Центр утворюють 24 індустріально розвинені країни, на частку яких припадає 55% світового ВНП та 71% світового експорту. Вони є лідерами у сфері науки й техніки, поставляють на світовий ринок ноу-хау, патенти та іншу науково-технічну продукцію. Периферія — країни, що розвиваються, — поставляють на світовий ринок сировину й паливо і для розвинених країн є ве­ликим перспективним ринком і сферою вкладання капіталу.

Усі національні господарства взаємно пов'язані такими формами міжна­родних економічних відносин: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний кредит; міжнародна міграція капіталу;міжнародна міграція трудових ресурсів; міжнародні науково-технічні зв'язки; вільні економічні зони; валютні відносини; економічна інтеграція

Білет № 11

1. Гроші: їх функції та види.

Гроші - це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці. Гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати. Гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Основні функції грошей. Функція засобу обігу здійснюється грошима тоді, коли ними користуються, купуючи або продаючи певні товари чи послуги. Щоразу, коли ми, вирішуємо щось придбати (зошит, книжку, ручку) чи дістати послугу (перукаря, кравця) розраховуємося грошима, то гроші виконують саме функцію засобу обігу. Особливим виявом грошей як засобу обігу є так звана функція засобу платежу. Коли йдеться про придбання особливих товарів - виробничих ресурсів (землі, праці, капіталу), то власники цих товарів отримують відшкодування у вигляді ренти, заробітної плати та процента, а гроші функціонують саме як засіб платежу.

Функція міри вартості здійснюється грошима тоді, коли вони використовуються для зіставлення цінностей або вартостей, різних товарів, послуг. Гроші тут є своєрідним масштабом для зіставлення, таким як, вуглець для визначення молярної маси інших речовин або світловий рік для вимірювання відстані між зорями. Ми використовуємо функцію міри вартості, коли, дивлячись на етикетку або цінник, з'ясовуємо ціну товару чи послуг. В цей момент ми подумки зіставляємо ціну даного товару з іншими та з власними доходами і робимо певний вибір. Ця функція реалізується і під час торгу між продавцем і покупцем на вільному ринку, а також у визначенні ціни за певні послуги, що надаватимуться в майбутньому. У функції міри вартості гроші роблять велику послугу як окремим особам, так і суспільства в цілому. Без неї було б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів і доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують як особливий інструмент зберігання та примноження багатства. Це відбувається тоді, коли домашні господарства, скорочуючи поточне споживання, роблять заощадження або коли підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів на оновлення засобів виробництва чи збільшення капіталу. Зберігати багатство можна зберігати не лише у грошовій формі. Формами багатства є нерухомість, цінні папери, твори мистецтва. На відміну від інших форм багатства, його грошова форма дає змогу власникові миттєво використати гроші для будь-яких розрахунків. Зокрема, власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатися ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.

Види грошей. Грошима у сучасному розумінні є монета, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки), банківські рахунки, міжнародні гроші.

Монети. В Україні перші монети було викарбувані за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили з золота і називали злотниками; на монеті було зображено тризубець. Спочатку в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У ХХ ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менше ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

Паперові гроші. Ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

Засоби, що замінюють гроші. До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки. Чек - наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред'явникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший. Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк. Кредитна картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунках кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп'ютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про розрахунки за товари та послуги і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунок установ, що продали товари чи надали послуги.

Банківські рахунки. Відображають і контролюють стан і рух коштів власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час, зі строкового - через певний час. Банківські рахунки є дуже різноманітними. Їх розрізняють за обсягами (дрібні та великі), за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення в готівку. Частка банківських рахунків у грошовій масі дуже велика.

Міжнародні гроші. Міжнародні гроші - гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать: СДР - "спеціальні права запозичення", створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - міжнародна розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. Запитання: що визначає їх суспільну цінність, якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення. По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною корисністю - здатність обмінюватись на товари та послуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому. По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони визнане державою, тобто держава оголосила їх законним платіжними засобами. По-третє, цінність грошей визначається їх суспільною спроможністю.