2. Циклічні коливання та види економічних циклів.

Економічні цикли — постійні повторювані протягом певного проміжку часу коливання економічної активності.

Причини циклічного розвитку: відкриття родовищ природ них ресурсів, міграція населення, війни, революції, політичні потрясіння, стихійні лиха, економічна політика уряду, споживання, заощадження, науково-технічний прогрес, термін використання споруд і будівель тощо.

Для характеристики ділового циклу найчастіше використовується зміна трьох величин: обсягу за­йнятості, обсягу продукції та рівня цін.

У класичному трактуванні еконо­мічний цикл включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення.

Починає цикл фаза кризи, спаду або рецесії. Криза — це різке порушення іс­нуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Усі класичні кризи харак­теризувалися перевиробництвом. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Відбувається падіння рівня заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Криза завершується з початком депресії.

Депресія, або застій — це фаза циклу, яка й проявляється в застої виробництва, найнижчому рівні економічної активності. Проте, незважаючи на це, на цій фазі з'являється стабільність. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умов скороченого виробництва ставка позичкового відсотка падає до свого мінімаль­ного значення. І найголовніше — з'являється попит на результати науково-технічного прогресу, оскільки саме оновлення виробництва, основного капіталу є матеріальною основою виходу з кризи.

Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва і помітного ско­рочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутко­вість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Обсяг виробництва поступово досягає попереднього найвищого рівня, й еконо­міка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу та зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, зростає зайнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, зростають ціни й відсоткові ставки, пожвавлюється комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, уже закладає основу для нової кризи.

Види економічних циклів За тривалістю: короткострокові, середньострокові, довгострокові. За сферою дії: промислові, аграрні. За формами розгортання: структурні, галузеві. За специфікою прояву: нафтові, продовольчі, енергетичні, сировинні, валютні та ін.

Білет №19

1. Поняття натурального товарного виробництва.

Розвиток суспільного виробництва пов'язаний з існуванням різних його форм. Найпершою формою господарювання було натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання.

Для натурального господарства характерні нерозвинутість суспільного поділу праці, його замкнутість, відсутність зовнішніх зв'язків, примітивна техніка, технологія, патріархальність виробництва загалом. Йому відповідає застій, повільність розвитку самого виробництва і суспільного розвитку в цілому. Таке виробництво замикає всі економічні процеси в тісних межах локальних виробничих одиниць, не відкриваючи каналів для зовнішніх зв'язків. Робоча сила, закріплена за локальними виробничими одиницями, позбавлена мобільності. Виробничі відносини тут виступають у своїй "прозорій", неуречевленій, не-матеріалізованій формі як прямі відносини між людьми. Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою життєвість протягом тисячоліть.

На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Потребу в обміні результатами праці мають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій або іншій формі існує поділ праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об'єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає постійне економічне спілкування, економічний взаємозв'язок між людьми, що розпочинається з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом.

Отже, товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами. З даного визначення випливає: по-перше, основою виникнення товарного виробництва й обміну, тобто перетворення натурального господарства в товарне, є суспільний поділ праці. Саме він приводить до того, що виробники для задоволення особистих і виробничих потреб повинні обмінювати продукти своєї праці на необхідні для них продукти праці інших виробників. І коли перший суспільний поділ праці (відділення пастуших племен) зробив можливим регулярний обмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) зумовив зародження товарного виробництва, то третій (відділення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства; по-друге, поділ праці в суспільстві лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва. І якщо суспільний поділ праці потребує обміну взагалі, то економічна відособленість виробників вимагає еквівалентного, товарного обміну.