- •2. Номінальна і реальна заробітна плата.
- •1. Доходи та їх розподіл.
- •2. Суть і причини вивозу капіталу.
- •1. Банківська система України. Функції Національного та Комерційного банку.
- •2. Роль кредиту в економіці.
- •1. Функції економічної теорії.
- •2. Виробничий потенціал національної економіки.
- •1. Валовий внутрішній продукт.
- •2. Циклічні коливання та види економічних циклів.
- •1. Поняття натурального товарного виробництва.
- •2. Обєкти, суб’єкти та принципи державного регулювання.
- •1. Суть, форми, причини міграції робочої сили.
- •2. Сімейні доходи.
- •1. Виникнення і суть товарного виробництва.
- •2. Паливно-енергетична та сировинна проблема.
- •1. Поняття фінансів, та їх функції.
- •2. Власність та її роль в економічному розвитку суспільства.
- •1. Роль економічної науки у житті окремої людини і суспільства.
- •2. Форми власності.
- •1. Основні форми і методи регулювання економіки державою.
- •2. Ринковий попит і ринкова пропозиція.
- •2. Сукупні доходи та сукупні витрати.
- •1. Організація підприємницької діяльності.
2. Ринковий попит і ринкова пропозиція.
Сутність ринкового механізму розкриває взаємодія попиту й пропозиції. Попит формують споживачі або покупці, а пропозицію — виробники або продавці.
Попит — це платоспроможна потреба споживача, потреба економічного суб'єкта, задоволення якої він здатний оплатити.Тому попит — це та кількість товарів і послуг, яку споживач бажає й здатний придбати за кожного рівня цін у певний проміжок часу.
Слід розрізняти поняття «величина попиту» і «попит». Величина попиту (обсяг попиту) — це певна кількість товару, яку споживач бажає та здатний купити за конкретну ціну.
Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит — це попит на товар окремого споживача. Ринковий попит — попит на товар усіх споживачів, сума індивідуальних попитів. Його можна отримати, якщо додати величини індивідуальні н'о попиту за кожного рівня цін. Усі закономірності, які харак- ігрні для індивідуального попиту, діють і для ринкового попиту.
Другою невід'ємною складовою ринкового механізму є пропозиція товару, яку формують виробники або продавці. Пропозиція — це кількість товарів та послуг, яку виробники або продавці бажають і здатні запропонувати на ринку за кожного рівня цін у певний проміжок часу.
Розрізняють поняття «величина пропозиції» і «пропозиція». Величина пропозиції (обсяг пропозиції) — це певна кількість товару, яку продавець бажає та здатний продати за конкретну ціну.
Як і попит, пропозиція може бути індивідуальною й ринковою. Індивідуальна пропозиція — кількість товару, запропонована одним виробником за кожного рівня цін у даний проміжок часу. Ринкова пропозиція — пропозиція всіх виробників на ринку даного товару, яка визначається додаванням величин індивідуальних пропозицій за кожного рівня цін.
Білет №25
2. Сукупні доходи та сукупні витрати.
Кожний з економічних суб'єктів виконує певні функції та отримує певні види доходів, які витрачає для досягнення власних цілей. На рівні національної економіки йдеться про агрегованих (сукупних) суб'єктів.
Сектор домашніх господарств представлений безліччю окремих осіб або родин, що як споживачі купують товари й послуги у фірм, а як власники ресурсів продають фірмам виробничі ресурси.
Домогосподарства як власники різноманітних ресурсів отримують доходи у вигляді заробітної плати, ренти та відсотка. Частина доходів домогосподарств може формуватися також за рахунок соціальних трансфертів — різних видів соціальної допомоги (пенсії, соціальні допомоги, стипендії, страхові компенсації, відшкодування витрат інвалідам).
Отримані доходи перетворюються на витрати. Частину доходів від ресурсів домогосподарства сплачують державі у вигляді податків. Основна ж частина загальних доходів домогосподарств витрачається на придбання необхідних товарів та послуг, тобто формуються споживчі витрати. Частина доходів домогосподарств може зберігатися у вигляді заощаджень, які є одним із джерел позичкового капіталу.
Підприємницький сектор представлений різноманітними фірмами. Фірми, що прагнуть отримати прибуток, є основними виробничими одиницями в національній економіці, які купуют ресурси та продають товари й послуги. Фірми отримують доходи у вигляді виручки від продажу товарів та послуг. Вона дає можливість оплатити фактори виробництва, у тому числі сформувати дохід підприємців (прибуток) та створити амортизаційні фонди. Частина прибутку відраховується підприємцями до державного бюджету у вигляді податків.
Державний сектор представлений різними установами, діяльність яких забезпечується за рахунок фінансування з державного бюджету. Держава в ринковій економіці виконує функцію регулювання соціально-економічних процесів: забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки; розвиток соціальної інфраструктури, зокрема освіти, охорони здоров'я, науки, транспорту; забезпечення соціальних гарантій у сфері трудового права; розробка стимулів для охорони навколишнього середовища. Держави отримує доходи від суб'єктів економічної діяльності в основном у вигляді податків на прибуток підприємців та податків на доходи домогосподарств. Ці кошти вона спрямовує на виплату трансфертних платежів та формує державні витрати, тобто витрати на придбання необхідних ресурсів, інвестування підприємств державного сектору, виробництво суспільних благ, купівлю готової продукції.
Зміна доходів економічних суб'єктів приводить до зміни їх витрат і навпаки. Національна економіка спрямована на досягнення рівноваги, балансу між сукупними доходами і сукупними витратами.
Білет №26