1. Поняття фінансів, та їх функції.

Фінанси – це сукупність економічних відносин, що пов’язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у господарстві країни. Розріняють розподільчу, регулюючу, контролюючу і сти­мулюючу функції фінансів.

Розподільча функція характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл ва­лового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств і організацій.

Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випад­ку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустимо, надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в процесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолан­ня диспропорційності в розвитку економіки, ліквідація відставан­ня окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економіч­ного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ. У ролі фінансових регуляторів виступають: індексація доходів населення; переоцінка основних фондів під впливом їх морального зносу; фінансовий захист підприємств від конкуренції.

Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ре­сурсів. Контролююча функція фінансів дає можливість забезпечу­вати господарську діяльність в межах економічної доцільності та існуючих вимог правового законодавства.

Стимулююча функція фінансів сьогодні забезпечується завдя­ки використанню податкових пільг: зниженню податкових ставок, звільненню від податків, обмеженню податкової бази. Об'єктом по­даткових пільг є інвестиції для розвитку спеціальних економічних зон, деякі пріоритетні галузі виробництва, підвищення конкуренто- здатності робочої сили. Крім цього, фінансові стимули використо­вують для зміцнення договірної дисципліни (штрафи і санкції) та у системі бюджетних регіональних відносин, коли виникає потреба стимулювання господарської ініціативи регіональної та місцевої влади.

2. Власність та її роль в економічному розвитку суспільства.

Власність -- це відносини між людьми, що виражають певну форму присвоєння матеріальних благ, і особливо форму привласнення засобів виробництва. Вони породжують цілу гаму відносин між її учасниками, а також між ними і суспільством в особі держави. Соціальна сутність цих відносин і є вираження властивих даному суспільству економічних відносин власності. Для більш повного уявлення про власність слід визначити те місце, яке належить їй в системі суспільних відносин. Сучасна економічна наука сьогодні по-новому розглядає багато процесів, що відбуваються в нашому суспільстві. Це стосується проблем власності, співвідношення планових і ринкових методів регулювання господарської діяльності, прямих і непрямих методів керування суспільними процесами. З демократизацією нашого суспільства з'явилися мотиви переходу до ринкової економіки, у зв'язку з цим були зроблені спроби реалізації даної мети, часом не самі вдалі, але, на наш погляд, гідні розгляду, оскільки саме з них почалася повільна і болісна ломка наших старих економічних стереотипів.

Терміни "ринок" і "ринкова економіка" в Україні зазвичай трактуються тільки як товарообмінні операції і товарно-грошові відносини, іншими словами, як торгівля, обмін, але таке подання примітивно. Ринок - це вся система різноманітних економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання, заснована на певних принципах, головним з яких є свобода економічної діяльності.

Основна властивість економіки ринкового типу полягає в поширенні ринкових відносин на всі господарські сфери, проникнення їх в усі галузі, охоплення всіх регіонів країни. Це властивість можна назвати загальністю ринкових відносин. Залежно від того, хто є суб'єктом власності, виділяються її види і форми (см.ріс). У Російській Федерації носіями прав державної власності є комітети з управління державним майном, створювані відповідно на федеральному рівні і рівні суб'єктів федерації. Носіями прав муніципальної власності є органи місцевого самоврядування. Основою сучасної ринкової економіки, у тому числі і регульованою державою, виступає приватна власність в її різноманітних типах і формах. Різноманіття форм власності відображає різний ступінь розвитку продуктивних сил та організаційно-економічних відносин, неоднакову міру усуспільнення виробництва в різних галузях господарства.

Державна власність буває: загальнодержавної, регіональної та муніципальної. З правових ознаками розрізняють: приватну власність (громадян і юридичних осіб), державну (знову ж таки федеральну, суб'єктів федерації і муніципальну) і змішану або спільну форму власності. Об'єктами власності є товари, робоча сила, земля, природні ресурси, житлові будинку, цінні папери, капітал у грошовій або речовій формі. У кожній державі встановилося своє співвідношення між різними формами власності, а в кожній галузі господарства, в матеріальному виробництві і в нематеріальній сфері затвердилася перевага тих чи інших форм.

Приватизація представляє особливу систему економічних відносин, що виникають у зв'язку з зміною форми власності на засоби виробництва: з «державної» на «Приватну». Вона включає взаємозв'язок пріоритетів, що відображає поєднання інтересів органів державної влади, трудових колективів підприємств, населення в Загалом у процесі глибинних змін. Діалектика приватизації та роздержавлення полягає в тому, що приватизація є роздержавленням власності. Емісія і обіг приватизаційних чеків стали ефективним інструментом швидкого перерозподілу державного майна серед недержавних інвесторів. Вторинний же ринок акцій приватизованих підприємств розвивається повільно через відсутність попиту на акції більшості акціонерних товариств (і, відповідно, їх низької ліквідності), малої прибутковості акцій і нерозвиненості інфраструктури фондового ринку. Приватизація спрямована на соціальний захист населення та розвиток об'єктів соціальної інфраструктури за рахунок коштів від приватизації.

Білет №23