2. Характеристика та завдання ефективного контролю.

Для того, щоб контроль міг виконати своє справжнє завдання, тобто забезпечити досягнення мети організації, він повинен мати деякі важливі характеристики. 1. Стратегічна спрямованість контролю. Щоб контроль був ефективним, він повинен мати стратегічний характер, тобто відображати пріоритети організації та підтримувати їх.

2. Орієнтація на результати. Кінцева мета контролю полягає не в тому, щоб зібрати інформацію, встановити стандарти і виявити проблеми, а в тому, щоб вирішити завдання, що стоять перед організацією. 3. Відповідність справі. Контроль буде ефективним тоді, коли відповідатиме виду діяльності, яка контролюється. Він повинен об'єктивно вимірювати й оцінювати те,

4. Своєчасність контролю. Щоб контроль був ефективним, він повинен бути і своєчасним. 5. Гнучкість контролю. Контроль, як і плани, повинен бути достатньо гнучким і пристосовуватися до змін, що відбуваються.

6. Простота контролю. Контроль повинен відповідати потребам і можливостям людей, які взаємодіють з системою контролю і реалізують її.

7. Економічність контролю.Ніколи не слід забувати, що всі затрати організації повинні приводити до збільшення її доходів і переваг.

Процес контролю має три етапи:

• розробка стандартів і критеріїв;

• співставлення з ними реальних результатів;

• прийняття необхідних коригуючих дій:

Після винесення оцінки процес контролю переходить до третього етапу. Менеджер повинен вибрати одну з трьох ліній поведінки:

не вживати ніяких заходів; ліквідувати відхилення; переглянути стандарт.

Не всі відхилення від стандартів, які помітні, слід ліквідувати. Інколи самі стандарти можуть бути нереальними, бо вони ґрунтуються на планах, а плани - це лише прогнози майбутнього. При перегляді планів повинні переглядатися і стандарти.

Керування контролюванням.

В межах процесу контролю можна виокремити три основні етапи:

1) вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації(це установка стандартів, тобто конкретних, які піддаються виміру цілей, що мають тимчасові границі.)

2) порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами(встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. На цьому етапі принципово важливим є визначення прийнятого (допустимого) рівня відхилень)

3) реакція на порівняння (коригуючи дії).( відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій. Вимір результатів -- є звичайно самим клопітливим і дорогим. Порівнюючи обмірювані результати з заданими стандартами, менеджер одержує можливість визначити, які дії необхідно приймати. Такими діями можуть бути зміна деяких внутрішніх змінних системи, зміна стандартів чи невтручання в роботу системи.)