3. Мотивація праці та мотиваційний процес.

Мотивація – це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху.

Мотивація – це процес спонукання себе і інших до діяльності з метою досягнення особистих цілей і цілей організації.

Правомірним є твердження, що найактивніша роль в процесі мотивації належать потребам, інтересам, цінностям людини та зовнішнім факторам-стимулам.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Мотивація – це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини.

Чотири рівні мотивації співробітників

• Гроші

• Особиста вигода

• Особисте переконання

• Відчуття обовязку

Типи мотивації

• Мотивація “виживання” - це стимулювання за рахунок того, що якщо людина не здійснить певної дії (знайде їжу, житло, воду чи тепло) - тоді її існування опиниться під ризиком.

• “Емоційна мотивація” - це стимулювання за рахунок того, що якщо людина не здійснить певної дії (пробіжить благодійний марафон; працюватиме більше, щоб забезпечити свою родину; досягне кращих успіхів у бізнесі, ніж її батьки тощо) - вона почуватиме себе погано психологічно.

• Позитивна мотивація - коли людина прагне досягнути чогось не тому, що у протилежному разі відбудеться щось погане, а тому, що вона отримує задоволення від самого виконання згаданої дії .

Основна мета системи матеріальних стимулів праці – забезпечення співвідношень у заробітній платі працівників відповідно до кількості і якості праці.

Якщо мотивацію розглядати як процес впливу на поведінку людини факторів-мотиваторів, то теоретично її можна розподілити на шість стадій:

1. Виникнення потреби

2. Пошук способів задоволення потреби

3. Визначення цілей, напрямків дій (що я матиму після усунення потреби; що я мушу зробити, щоб отримати те, чого бажаю; наскільки досяжне те, чого я бажаю; наскільки те, що я можу реально отримати, задовольнить потребу)

4. Виконання конкретних дій

5. Отримання винагороди за виконані дії

6. Задоволення потреби

Основні теорії мотивації.

1. Змістовні теорії мотивації.

Теорії мотивації поділяють на дві групи:

• Теорії, які відображають зміст потреб (змістовні).

• Теорії, які відображають процес винагородження (процесійні).

• Теорії, які відображають зміст потреб.

Теорія потреб М. Туган-Барановського. Виділив п’ять груп потреб: фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти та потреби, альтруїстичні, потреби практичного характеру.

Теорія А.Маслоу. В основу теорії Маслоу покладено такі основні положення й ідеї:

1. люди постійно відчувають певні потреби;

2. явно виражені потреби, які відчувають люди, можна об’єднати в окремі групи;

3. групи потреб людей ієрархічно розміщені стосовно одна одної;

4. потреби, якщо їх не задоволено, спонукають людину до дії. Задоволені потреби більше не справляють мотивуючого впливу на людину;

5. якщо одну потребу задоволено, то на її місце стає інша незадоволена потреба;

6. зазвичай людина має одночасно кілька різних потреб, що взаємодіють;

7. процес задоволення потреб відбувається знизу вгору. Потреби, які перебувають ближче до основи „піраміди”, потребують першочергового задоволення;

8. поведінку людини визначає найнижча незадоволена потреба ієрархічної структури;

9. потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після того, як задоволено потреби нижчого рівня;

10. потреби вищого рівня можна задовольнити більшою кількістю способів, ніж потреби нижчого рівня.

А.Маслоу вважав, що людям притаманна велика кількість потреб і всіх їх можна об’єднати у п’ять основних груп:

• Теорія ЖВЗ КлейтонаАльдерфера. Ця теорія побудована на класифікації та аналізі потреб, обґрунтуванні їх впливу на поведінку працівників і виокремлює три групи потреб:

• потреби існування ( пов’язані з фізіологічними та потребами безпеки);

• потреби зв’язку ( випливають із соціальної природи людини, її бажанням бути членом колективу, мати друзів, сім’ю, бути в добрих стосунках з оточенням тощо);

• потреби зростання ( пов’язані з прагненням особистості самовиразитись, самоствердитись, отримати адекватне визнання).

• Теорія двох факторів Фредеріка Герцберга. Фактори, які спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи Герцберг назвав мотиваційними, а фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи і здійснюють демотивуючий вплив – гігієнічними.

Гігієнічні фактори	Мотиваційні
Політка фірми і адміністрації	Успіх
Умови роботи	Просування на службі
Заробіток	Визнання і схвалення результату роботи
Між особисті відносини	Висока ступінь відповідальності
Рівень контролю за роботою	Можливості творчого і ділового росту

Ф.Герцберг запропонував метод „збагачення праці”, який побудований на припущенні, що працівники повинні бути особисто зацікавлені в виконанні тієї чи іншої роботи. Будь-яка робота має відповідати трьом таким вимогам:

1. робота має бути значущою:

• пред’являти до працівника певні вимоги, щоб мобілізувати його здібності;

• повинна мати певну завершеність, тобто мати якийсь конкретний результат.

2. Виконанняроботимаєпередбачатипевнучасткувідповідальностівиконавців. Працівникові необхідно надати:

• свободу дій в процесі планування його роботи;

• можливість вибору способу виконання тих чи інших операцій;

• певну свободу і незалежність від дріб’язкової опіки і жорсткого контролю з боку керівника.

3. Наявність зворотного зв’язку.

• Теорія набутих потреб Девіда Мак-Клелланда. Згідно з якою при стимулюванніпрацівниківслідвраховувативторинні потреби, а саме:

• потреби в успіху( досягненнях) - потреби в усвідомленніособистихдосягнень, а не у винагородженні таких досягнень.

• потреби у владі, тобто потреби впливати на поведінкуінших людей, потреби в приналежності (причетності, співучасті),тобто потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з коллегами по роботі.

• Теорії, які відображають процес винагородження (процесійні).