45. Пенсії за вислугу років

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають:-          окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;-   робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;-   водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;-   механізатори (докери-механізатрори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і внутршньоміського сполучення);-   працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;-   робітники та майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;-   категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств;-   працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів;-   спортсмени. 

 З прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого за­безпечення реформування пенсійної системи» збережено умови призначення пенсій за вислугу років, установлені ст.54, 55 Закону України «Про пенсійне за­безпечення».

        І надалі такі пенсії призначатимуться без змін щодо зниження пенсійного віку: підвищення пенсійного віку жінкам не вплине на час їхнього виходу на пенсію.

        Право на пенсію за вислугу років мають деякі категорії робітників і службовців авіації, а також льотновипробного складу незалежно від ві­домчої підпорядкованості підпри­ємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

        Працівники льотного і льотно-випробного складу за вислу­ги років на цих посадах не менш як 25 років (чоловіки) і не менш як 20 років (жінки) можуть піти на пенсію за вислугу років, а за умови звільнення за станом здоров'я (через хворобу) і за вислуги років у чоловіків не менш як 20 років і в жінок не менш як 15 ро­ків - мають право на пенсію пропор­ційно до відпрацьованого часу.

        Щодо працівників, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, то для чолові­ків, які хочуть піти на пенсію, обов'яз­ковою є умова досягнення 50 років і загальний стаж роботи - не менш як 20 років, з них не менш як 12 років шість місяців роботи безпосеред­нього управління польотами, а для жінок - досягнення 45 років за за­гального стажу роботи - не менш як 17 років шість місяців, з яких не менш як 10 років, відданих роботі з безпо­середнього управління польотами повітряних суден.

        Якщо за станом здоров'я працівник був вимушений звільнитися з роботи, він не втрачає права на до­строкову пенсію за вислугу років, оскільки законом передбачено, що названі працівни­ки, звільнені від роботи з безпосе­реднього управління польотами по­вітряних суден за станом здоров'я (через хворобу), за наявності вислу­ги у чоловіків не менш як 10 років і в жінок не менш як сім років шість мі­сяців мають право на пенсію пропор­ційно до відпрацьованого часу.

        Чоловіки, які належать до інженер­но-технічного складу за переліком посад і робіт, затвердженим Кабіне­том Міністрів України, можуть піти на пенсію за вислугу років після досяг­нення 55 років і за загального стажу роботи в цивільній авіації - не менш як 25 років, з них не менш як 20 років на зазначених посадах, а жінки - піс­ля досягнення 50 років і за загально­го стажу роботи в цивільній авіації - не менш як 20 років, з них не менш як 15 років на таких посадах.

        Щодо бортпровідників, то для при­значення їм пенсії за вислугу років чоловікам слід досягти 55 років і ма­ти загального стажу роботи не менш як 25 років, з них не менш як 15 років роботи бортпровідником.

        Жінкам такі пенсії призначаються після досягнення 45 років і за загаль­ного стажу роботи - не менш як 20 років, з них не менш як 10 років робо­ти бортпровідницею.

        Крім вищезазначених працівників, згідно зі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітни­ки локомотивних бригад й окремі кате­горії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на заліз­ничному транспорті та в метрополіте­нах, а також водії вантажних автомобі­лів, безпосередньо зайнятих в техно­логічному процесі в шахтах, рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезен­ні вугілля, сланцю, руди, породи.

        Право на такий вид пенсії мають й працівники експедицій, партій, заго­нів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвіду­вальних, пошукових, топографо-гео­дезичних, геофізичних, гідрографіч­них, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах; робітники, майстри (в тому числі старші майс­три), безпосередньо зайняті на лісо­заготівлях і лісосплаві, включаючи за­йнятих на обслуговуванні механізмів й обладнання; плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної про­мисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і міського сполучення).

        Названим працівникам пенсії призначаються за таких умов: для чоловіків - досягнення 55- річного віку і наявність загального стажу роботи - не менш як 25 років, з них не менш як 12 років шість місяців на зазна­чених вище роботах, для жінок - досяг­нення 50-річного віку за загального ста­жу роботи не менш як 20 років, з них не менш як 10 років на таких роботах.

        Водночас, працівники окремих ви­дів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, посади яких зазначені в спеціально­му переліку, затвердженому Кабіне­том Міністрів України, мають можли­вість одержати пенсію за вислугу ро­ків незалежно від віку за стажу робо­ти на суднах - не менш як 25 років (чоловіки) та 20 років (жінки).

        Механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно- розвантажувальних роботах у портах мають право на пенсію за вислугу ро­ків: чоловіки - після досягнення 55 ро­ків і за загального стажу роботи - не менш як 25 років, з них не менш як 20 років на такій роботі; жінки - після до­сягнення 50 років і за загального стажу роботи - не менш як 20 років, з них не менш як 15 років на такій роботі.

        Працівни­кам освіти, охорони здоров'я та со­ціального забезпечення; спортсме­нам - заслуженим майстрам спор­ту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд; ар­тистам театрально-концертних та ін­ших видовищних закладів, підпри­ємств і колективів  пенсії за ви­слугу років призначаються незалежно від віку.

        При цьому працівники освіти, охорони здо­ров'я та соціального забезпечення мають право на такий вид пенсії за на­явності спеціального стажу роботи від 25 до З0 років за переліком, затвер­дженим Кабінетом Міністрів України.

        Спортсменам - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збір­них команд пенсія за вислугу років призначається за загального стажу роботи - не менш як 20 років у по­рядку, визначеному Кабінетом Мініс­трів України.

        Артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів мають право на пенсію за вислугу років за стажу творчої діяльності від 20 до ЗО років за переліком, що затверджується в порядку, визначеному Кабінетом Мі­ністрів України.

        Звертаємо увагу: так як згідно зі ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише в ра­зі залишення роботи, яка дає право на цю пенсію,  працювати за спеці­альністю й одержувати пенсію за вислугу років не можна.

        Якщо особа виявить бажання працевлаштуватися за спеціальністю, що дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії припиняється, а після звільнення - поновлюється.

        З 1 жовтня 2011 року відбулися зміни щодо перерахунків пенсії за вислугу років осо­бам, які продовжують працювати не на по­саді, яка дає право на цю пенсію: норми ч.4 ст.42 Зако­ну України «Про загальнообов'язко­ве державне пенсійне страхування», якою визначено порядок проведення перера­хунку пенсії з урахуванням страхово­го стажу та заробітку, який особа на­була (одержувала) після призначен­ня пенсії, не поширюються на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

        Проте, цей стаж особа не втрачає, він буде їй врахований під час призначення їй пенсії за віком.

        У зв'язку з ухваленням вищезазначеного Закону особи, які на день досягнення пенсійного віку (в тому числі підвище­ного), працюватимуть у закладах та установах державної або комунальної форми владності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і матимуть страховий стаж на таких посадах (чо­ловіки - 35, жінки - З0 років), а та­кож якщо вони до цього не одержува­ли будь-якої пенсії, під час призна­чення пенсії за віком їм буде виплачу­ватися грошова допомога в розмірі їхніх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Це стосуватиметься осіб, яким пен­сія за віком буде призначатися після 1 жовтня 2011 р. за умови дотримання всіх названих вище вимог. Тобто разом з першою пен­сією особа отримає ще 10 пенсій.

    Порядок обчислення стажу, що дає право на призначення грошової до­помоги, та механізм виплати цієї до­помоги встановлено Кабінетом Міністрів України. Зазначена допомога не підлягає опо­даткуванню та буде виплачуватися за рахунок коштів Державного бю­джету України.

46 Право на здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення фонд отримує з моменту його державної реєстрації в Держфінпослуг і одержання відповідного свідоцтва. Порядок реєстрації НПФ здійснюється в три етапи.Після державної реєстрації фонд може розпочинати діяльність з оформлення пенсійних контрактів та отримування пенсійних внесків за умов виконання таких вимог:

— засновники НПФ зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду;

— рада фонду має укласти договори з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем пенсійного фонду.

Рада фонду є єдиним органом управління НПФ, яка здійснює контроль за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішує основні питання його діяльності (рис. 8.4). Рада фонду створюється у чисельності не менше п'яти осіб. Члени ради НПФ обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк.

Отже, для організації функціонування НПФ, слід розробити такі обов'язкові документи:

— статут НПФ;

— пенсійні схеми як невід'ємний додаток до статуту;

— інвестиційну декларацію;

— типовий пенсійний контракт;

— договір з адміністратором;

— договір з компанією з управління активами;

— договір зі зберігачем;

— договір з інвестиційним консультантом.

Крім того, пенсійні схеми фонду та інвестиційну декларацію рада має зареєструвати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Інвестиційна декларація — документ, який визначає інвестиційну політику фонду. В ньому відображено основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами.

Пенсійна схема — документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду.

Така схема має відображати:

— опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

— порядок визначення розміру пенсійних виплат;

— строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

— порядок і строки сплати пенсійних внесків, у тому числі можливість їх зміни за умовами пенсійного контракту;

— умови та порядок участі у пенсійній схемі;

— права та обов'язки вкладника, учасника фонду за цією пенсійною схемою;

— інші умови, що не суперечать законодавству.

Рис. 8.4. Функції ради недержавного пенсійного фонду

Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем. Запровадження нових схем, а також внесення змін чи анулювання пенсійних схем можливе за умов:

— якщо немає пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що змінюються або анулюються;

— отримання письмової згоди всіх вкладників фонду, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється.

Учасники недержавного пенсійного фонду — фізичні особи, па користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають право на одержання пенсійних виплат з такого фонду.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. На кінець 2009 р. чисельність учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 477,066 тис. осіб. Як і в попередні роки, станом на 31 грудня 2009 р. серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років, а саме — 41,4%.

Вкладники недержавного пенсійного фонду — особи, які здійснюють пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду. Станом на 31 грудня 2009 р. адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62,475 пенсійних контрактів з 49,804 вкладниками, з яких 4,6 % - юридичні особи, а 95,4 % — фізичні особи. Вкладники фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, а також право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на шість місяців.

Функціонування недержавного пенсійного фонду обумовлює виконання обслуговуючими суб'єктами відповідних функцій

Рада НПФ (у чисельності не менше п'яти осіб з обранням на три роки)

Укладання договорів з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем і аудитором; заслуховування звітів про діяльність цих суб'єктів; затвердження інформації про фінансовий стан фонду; контроль цільового використання пенсійних активів

Адміністратор недержавного пенсійного фонду

Залучення вкладників, укладання пенсійних контрактів, ведення індивідуальних пенсійних рахунків, облік пенсійних внесків, здійснення пенсійних виплат, надання агентських та рекламних послуг, складання звітності

Компанія з управління активами (КУА)

Адміністратор недержавного пенсійного фонду — юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

— юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор);

— юридична особа — одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

— компанія з управління активами.

Свою діяльність адміністратор здійснює винятково на підставі ліцензії Держфінпослуг.

Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі. Адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників. Він заповнює та подає до Держфінпослуг форми звітності, відповідно до Положення про подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 червня 2004 р. № 1100.

Компанія з управління активами — юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.

Така ліцензія видається ДКЦПФР.

Управління активами пенсійного фонду здійснюється згідно з умовами договору про управління активами пенсійного фонду. Управління активами НПФ може здійснювати:

— компанія з управління активами (КУА);

— банк щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

— професійний адміністратор, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Ліцензія на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів видається особі за умови, що вона має оплачений грошовими коштами статутний капітал на день державної реєстрації, не менший ніж:

1) для компанії з управління активами — сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ;

2) для професійного адміністратора — сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Компанія з управління активами, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів, зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні, не меншому ніж сума, еквівалентна 200 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ, а особа, яка одержала таку ліцензію — на рівні не меншому ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Розмір винагороди особі, що здійснює управління активами пенсійного фонду, визначає рада фонду, він зазначається у договорі про управління активами пенсійного фонду.

Договір про управління активами пенсійного фонду може включати зобов'язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, щодо забезпечення мінімальної дохідності на рівні офіційного індексу інфляції.

Сума винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду, що перебувають в управлінні цієї особи. Винагорода виплачується в грошовій формі. Граничні розміри такої винагороди встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зберігач пенсійного фонду — банк, який провадить депозитарну діяльність зберігана цінних паперів.

Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду.

Банк-зберігач відкриває поточні рахунки пенсійного фонду та зберігає пенсійні активи фонду у вигляді цінних паперів та документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах. Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігача.

Щоб виконувати функції зберігача пенсійного фонду, банк мас відповідати таким вимогам.

— мати ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів — депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

— не бути пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду;

— не здійснювати управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

— не бути кредитором адміністратора або осіб, котрі здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Зберігач не може надавати послуги торговця цінними паперами (посередника) пенсійному фонду, з яким він уклав договір про обслуговування, протягом строку дії такого договору. Він також не може використовувати активи пенсійного фонду, які перебувають на рахунках цього фонду як кредитні ресурси.

Заміна зберігача може здійснюватися:

— після закінчення строку дії відповідного договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем;

— у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою ради пенсійного фонду;

— у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою зберігача.

Дострокове розірвання договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем провадиться за ініціативою ради фонду у випадку:

1) анулювання Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

2) повідомлення органів державної влади про порушення зберігачем законодавства про недержавне пенсійне забезпечення;

3) порушення зберігачем умов договору про обслуговування пенсійного фонду;

4) порушення справи про банкрутство зберігача, прийняття рішення про його ліквідацію або введення щодо нього режиму санації.

47. Недосконалість законодавчої бази, нерозвиненість організованого ринку цінних паперів, низький рівень фінансової обізнаності населення посилили вплив кризових явищ на діяльність недержавних пенсійних фондів.

Захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційного прибутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться в руках фінансових установ, які здійснюють управління активами НПФ. Отже, саме від того, як працюють ці установи, як будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою залежить спроможність фонду здійснювати пенсійні виплати.

Держфінпослуг, Ради НПФ, КУА і недержавно-пенсійна громадськість (USAІD та Світовий банк) докладають чималих зусиль для розвитку накопичувальної пенсійної системи і, особливо, НПФ в Україні, а досягнення мізерні. Є дві групи проблем, які гальмують хід пенсійної реформи, формування накопичувальної пенсійної системи та недержавного пенсійного забезпечення. Перша – в корпоративному середовищі, куди входять НПФ, КУА тощо, друга - в державному.

Щодо корпоративних проблем, то, хоча ринок послуг НПФ ще зовсім невеликий, і водночас простір для дій неймовірно широкий для всіх та й інтереси нібито у всіх спільні, але єдності серед його учасників недостатньо.

Візьмемо, наприклад, ставлення до запровадження єдиного порядку визначення чистої вартості одиниці пенсійних внесків. Наявність такого порядку посилить довіру до системи НПФ, бо дасть змогу вкладникам порівнювати діяльність різних фондів, бути в курсі того, що відбувається з їхніми пенсійними грошима, і на цій основі приймати обгрунтовані рішення. Та і світовий досвід засвідчує: немає іншого шляху для завоювання довіри вкладників, ніж відкритість інформації та зрозуміла система оцінки результатів роботи фондів.

Положення про порядок визначення чистої вартості активів НПФ, яке не відповідає ні вимогам, ні потребам ринку ще з моменту його затвердження в 2004 році. Зміну його змісту поставлено в залежність від доопрацювання аналогічного Положення з визначення вартості чистих активів ІСІ (інститутів спільного інвестування), поправки до якого вже майже чотири роки не може прийняти Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Крім того, слід приділити увагу й збільшенню пропозиції якісних інструментів інвестування для пенсійних фондів. Оскільки їхні активи мають довгостроковий характер, а акції більш стійкі до інфляції, ніж боргові інструменти, варто дозволити підвищити частку акцій в портфелі НПФ принаймні до 50 відсотків. Збільшення активів НПФ та запровадження обов'язкової накопичувальної системи потребують підвищення якості акцій, які Фонд держмайна виставляє на біржу. ПФ можуть інвестувати лише в акції елітних емітентів, тоді як Фонд майна пропонує сьогодні для продажу через біржу низькоякісні цінні папери.

Треба також дозволити пенсійним фондам купувати цінні папери ІСІ. В усьому світі є така практика, бо тим самим зменшуються ризики управління коштами. До того ж ці фонди диверсифіковані і з них завжди НПФ може вийти.

Тепер про проблеми державного рівня. Вперше про НПФ і створення в Україні трирівневої пенсійної системи йдеться в указі Президента від 1998 року. Та через десятиріччя складається враження, що досі у високих державних інституціях панує думка: пристойну пенсію можна отримувати в рамках існуючої державної Солідарної системи. Варто лише її реформувати, збільшити ресурси Пенсійного фонду, справедливо призначити державні пенсії. Але в країнах Європи ще на початку 90-х років минулого століття зрозуміли, що державна пенсія може забезпечити лише прожитковий мінімум. А все інше має бути за рахунок другого і третього рівнів, розвиток яких є такими ж пріоритетними, як і наповнення Солідарної пенсійної системи.

Протягом останніх років, замість комплексного розвитку всієї пенсійної системи йде однобоке нарощування ресурсів Пенсійного фонду (і це чомусь називають пенсійною реформою). Та грошей у фонді не вистачає. І це при тому, що в Україні, зокрема, один із найвищих у світі обов'язковий збір до ПФ - 35,2 відсотка. А середня пенсія за віком трохи більша третини середньої зарплати тоді, як у Європі, де реально діє трирівнева пенсійна система, - мінімум 70 відсотків. Якщо ж врахувати гроші, які видають у "конвертах", то, за даними Мінекономіки, це співвідношення становитиме 14 відсотків.

Встановивши доходи Пенсійного фонду на рівні майже 80 відсотків доходів Державного бюджету та направляючи на фінансування дефіциту поточні податкові надходження, держава спотворює пропорції й так слабкої економіки. Від макрофінансових диспропорцій страждає все суспільство. До речі, всі економічні кризи в Україні розпочиналися з негараздів у державних фінансах. Отже пенсійна політика має орієнтуватися на помірне зростання державної пенсії при випереджаючих темпах збільшення пенсій із накопичувальної пенсійної системи і, особливо - з її приватної складової.

Місце НПФ в структурі пенсійного забезпечення, на мій погляд, можна розглядати в двох аспектах:

1) формування фінансових ресурсів та рух грошових потоків у цій системі;

2) аналіз активності клієнтів сфери НПЗ.

Механізм руху грошових потоків в пенсійній системі через НПФ відіграє ключову роль у формуванні інвестиційних ресурсів для внутрішнього економічного розвитку країни. Запроваджувана нова пенсійна система повинна перерозподілити рух грошових потоків таким чином, щоб сформувати основні виплати та внески через другий та третій рівні.

Солідарна (загальнообов'язкова) пенсійна система на сучасному етапі становлення формує в собі основні пенсійні ресурси у вигляді обов'язкових внесків громадян та їх роботодавців. Високі ставки внесків змушують останніх приховувати фактичний фонд оплати праці, зеншуючи тим самим надходження до бюджету Пенсійного фонду, який стає дефіцитним. Виникає потреба компенсувати недостатність коштів на виплату пенсій сучасним пенсіонерам через Державний бюджет України. Запровадження другого та третього рівнів повинне вирішити проблему низьких пенсій та надати можливість громадянам отримувати пенсії, відповідні їх заробіткам в період трудової діяльності.

Зрілість системи недержавного пенсійного забезпечення можна визначити за ступенем розповсюдження послуг серед середніх та малих підприємств, а також фізичних осіб. За даними Держфінпослуг максимальна кількість укладених пенсійних контрактів НПФ саме з фізичними особами. Але на сучасному етапі розвитку пенсійної системи, вони не є визначальними пайовиками фондів, оскільки середня сума пенсійних внесків на один укладений контаркт від фізичних осіб значно меньша ніж від юридичних. Разом з тим, в умовах початкового етапу формування фінансових ресурсів пенсійні фонди позиціонують себе переважно на великих вкладників, якими є юридичні особи.

Шляхи вдосконалення системи НПЗ:

• Необхідно вдосконалити відповідну регуляторну базу, спираючись на вже отриманий досвід впровадження НПФ.

• Досягнення оптимального для учасників фондів співвідношення між рівнями ризиків і прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ - шляхом внесення урядових змін до регуляторної бази в рамках ширшої програми розвитку ринків капіталу.

• Слід скасувати регуляторні обмеження на операції з валютою і розглянути можливість запровадження управління ризиками та розважливого вкладання коштів, підпорядкованого детальніше розробленому регулюванню, що має передбачати інвестування в ліквідні інструменти з низьким рівнем ризику, які перебувають в обігу на розвинутих ринках.

• Регулятори повинні дозволяти здійснювати інвестиції лише в такі активи, для яких можна застосовувати методи оцінювання вартості, єдині для всіх фондів.

• Підвищення рівня управління інвестиційним портфелем фонду - завдяки: (a) дозволу вкладання коштів у деривативи лише у перспективі і в цілях хеджування, (b) запровадженню в законодавстві загальних положень про управління ризиками та (c) накладенню обмежень на частки акціонерного капіталу, які може утримувати НПФ.

• Дотримуватися граничних допустимих обсягів інвестицій, шляхом моніторингу дотримання законодавчо встановлених обмежень щодо інвестування пенсійних активів, який має ґрунтуватися на їх середньомісячних значеннях.

•.Вирішити питання низького рівеня прозорості НПФ в Україні шляхом запровадження обов`язковості використання суб`єктами НПЗ міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), а також введення практику оприлюднення НПФ інформаційних проспектів.

• Вирішити наявність непрозорої конкуренції шляхом посилення захисту прав споживачів що будується на принципах:

- зрозумілості / прозорості - щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли розуміти даний пенсійний продукт та розрізняти його серед інших подібних заощаджувальних продуктів;

- простоти – щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли робити обґрунтований вільний вибір з метою забезпечення максимального прибутку у довгостроковій перспективі та залишатися відповідальними за свій вибір.

А також неупередженість та об`єктивність державного органу, що здійснює контроль та нагляд за суб`єктами НПЗ.