15. Юридична практика, її місце і призначення в правовій державі

юридична практика - це діяльність з видання (тлумачення, реалізації тощо) юридичних приписів, взята в єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом. Юридична практика є різновид соціально-історичної практики. Тому їй притаманні риси, характерні для будь-якої суспільної практики. Разом з правом і правосвідомістю юридична практика є найважливішим компонентом правової системи суспільства. Без цього виду соціальної практики немислимо виникнення, розвиток і функціонування правової системи. Призначення: 1. Юридична практика утворює суттєву частину культури суспільства. 2. Юридична практика сприяє цілеспрямованому зміни суспільного життя. Це досягається за допомогою видання нових або зміни вже існуючих нормативно-правових приписів, їх тлумачення і конкретизації, використання та застосування. 3. Юридична практика в тій чи іншій мірі впливає на всі сторони життя суспільства, сприяючи розвитку відбуваються в ньому або гальмуючи їх. Місце. Юридична практика займає відносно самостійне місце в правовій системі суспільства і відіграє істотну роль у механізмі правового регулювання.

16. Поняття та види юридичної практики.

юридична практика - це діяльність з видання (тлумачення, реалізації тощо) юридичних приписів, взята в єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом. Залежно від характеру, способів перетворення суспільних відносин потрібно розрізняти правотворчу, правореалізаціонную (правоисполнительной, правозастосовчу), розпорядчих, і інтерпретаційну типи практики. Правозастосовна практика являє собою єдність владної діяльності компетентних органів, спрямованої на винесення індивідуально-конкретних приписів, і виробленого в ході такої діяльності правового досвіду. Розпорядча, практика складається з розпорядчої діяльності уповноважених на те суб'єктів і накопиченого в процесі цієї діяльності юридичного досвіду. Суть інтерпретаційної практики виражається в формулируемого правових роз'яснень та правоположения. У функціональному аспекті можна виділити правоконкретізірующую, контрольну, право-систематизує й інші типи практики. Особливість цих типів полягає в тому, що зміни суспільних відносин можливі тут за допомогою правотворческих, правозастосовних, розпорядчих та право-роз'яснювальних засобів, способів і методів. Будь-який тип юридичної практики можна підрозділити на певні види і підвиди. Так, у правозастосовчій практиці (тип) розрізняють оперативно-виконавчу і юрисдикційну (види), а остання, у свою чергу, поділяється на превентивну, каральну та ін (підвиди). За суб'єктам юридична практика розмежовується, як правило, на законодавчу, судову, слідчу, нотаріальну і т. п. За цим же критерієм можлива і більш детальна класифікація. Так, до судової відноситься практика Верховного Суду України, обласних, міських, районних судів. А прийнявши за основу класифікації підвідомчість справ судам і категорії дозволяються справ можна говорити про практику конституційних, загальних і арбітражних судів, судової практиці, наприклад, у цивільних і кримінальних справах і т. д.