95. Структура скандинавського права.

Структура скандинавського права характеризується систем­ністю, тобто всі правові норми викладено в рамках правових інститутів, які, у свою чергу, утворюють галузі права. Також структура скандинавського права визнає поділ права на приватне і публічне.

Приватне право регулює, перш за все, ті відносини, суб'єктами яких виступають приватні особи, і складається з норм, що фор­мують його галузі.

Публічне право включає норми, що регулюють діяльність де­ржави: норми, що визнають індивідів або групу осіб як суб'єкти публічної влади; норми, що встановлюють способи здійснення державними органами своєї діяльності і т.д.

У правових системах скандинавських держав відсутнє мас­штабне регулювання цивільно-правових відносин єдиним ко­дексом, хоча спроби ухвалення такого документа неодноразово робилися.

Цивільно-правові відносини в скандинавському праві врегу­льовані в рамках окремих інститутів, таких як інститут права власності, інститут договірного права, інститут зобов'язального права та ін. Деякі цивільно-правові відносини регулюються судо­вими прецедентами.

Питання сімейного права також регулюються окремими зако­нами, наприклад законами Норвегії про сімейну власність, про шлюб і розлучення. У Швеції сімейно-правові відносини регулюються Зводом законів Шведського ко­ролівства 1734 p.

Сфера спадково-правових відносин в скандинавському праві регулюється Кодексом короля Христіана V від 1683 p., роз­ділами про спадкування і Зводом законів Шведського королівства 1734 p., а також законом Норвегії про спадкування, законом Фінляндії «Про спадкування» і ін.

Спадкування майна, що залишається після смерті особи, може здійснюватися двома шляхами: за заповітом і згідно із законом.

Регулювання трудових відносин, як правило, здійснюється за допомогою колективних договорів, які укладаються між пра­цедавцями і працівниками, об'єднаними в профспілки.

У структурі правової системи скандинавських держав особливе місце належить сфері соціального забезпечення, тобто питанням, пов'язаним із наданням медичної допомоги, освітою, зайнятістю, виплатою пенсій через старість і інвалідність, виплатою допомоги з безробіття і т.ін.

У структурі скандинавського права значне місце відводиться законодавству, що регулює охорону навколишнього середовища. Прийнято багато законів, що регулюють дану сферу відносин.

Наприклад, у Швеції діють такі закони: закон про збереження природи, закон про охорону навколишнього середовища.

Процес повномасштабної кодифікації скандинавського права торкнувся лише сфери кримінально-правових відносин. злочини діляться на чотири групи: злочини проти особи, злочини проти майна, злочини проти суспільства і злочини проти держави. Злочини, що вчиняються військовослужбовцями, також регулюються цим кодексом, а не окремим законом. Є кримінальні кодекси.

96. Место постсоветских правовіх систем на правовой карте мира.

Пострадянські правові системи не формують самостійну пра­вову сім'ю.

Багато дослідників уважають, що тенденції розвитку пра­вових систем пострадянських держав дають підстави вважати, що вони рухаються у бік приєднання до сім'ї романо-германського права. Вони поступово відходять від свого соціалістичного мину­лого.

С.С. Алексеев національні правові системи держав пострадянсь­кого простору відносить до окремої правової системи, названої ним системою традиційного невіддеференційованого типу, або правом Сходу. Також для позначення вказаних правових систем використовується термін «візантійське право». «Візантійське право, — як відзначає С.С. Алексеев, — спираючись на догми православ'я, за своїми зовнішніми формами відрізняється роз­кішшю і прикрашенням, вражаючою здатністю створювати ви­димість, тобто такий пишний, величний і благовидий фасад, за яким, зрештою, творить свої справи влада азіатсько-теократич­ного типу — влада з переважаючими авторитарними характерис­тиками»⁵.

Росія сформувала власну конструкцію влади і права. На думку Р.Дж. Бермана, у Росії не залишилося місця дуалізму церкви і держави.

Таким чином, визначаючи місце пострадянських правових систем на правовій карті світу, необхідно відзначити, що дані правові системи поступово відходять від соціалістичного мину­лого, хоча як і раніше носять на собі відбиток ідеологізованої правової системи. Що стосується їх наближення до романо-германської правової сім'ї, то правові системи різних пострадянських держав рухаються в цьому напряму різними дорогами, різними темпами, різними засобами. Якщо одні пострадянські держави вже зробили рішучі кроки і досягли конкретних результатів (держави Балтії), то інші, спираючись на свою самобутність, кон­сервативніше просуваються в цьому напрямі (Росія, Білорусь та ін.). Ряд пострадянських держав, незважаючи на те, що вони за­явили пріоритетними романо-германські правові цінності, залиша­ються під впливом менталітету, зумовленого специфікою східної цивілізації (держави Середньої Азії та Азербайджан).