68. Возрождение изучения римского права и его рецепция.

Романо-германське право, як наголошувалося раніше, сфор­мувалося в результаті рецепції римського права. Рецепція рим­ського права означає пожвавлення і одночасно модернізацію ос­новних положень класичного римського права. Щодо права рецепцію розуміють як запозичення, сприйняття якою-небудь національною правовою системою принципів, інститутів, основних рис іншої національної системи»¹.

З римського права було запозичено поділ права на приватне і публічне, майнове і особисте право, поняття власності та ін. Також розроблялися і вводилися в тканину права нові ідеї, тео­ретичні положення.

I етап — це рання рецепція. її відносять до XII—XIII ст. Вона в основному відбувалася у формі вивчення, викладання і комен­тування положень класичного римського права.

II етап — середньовічна рецепція (XIV—XVII ст.). Це період розкладу середньовічних і становлення буржуазних відносин. Ре­цепція відбувалася у формі прямого застосування судами і поса­довими особами, що володіли цивільною і кримінальною юрисдик­цією, норм римського права. Середньовічна рецепція характерна,перш за все, для Німеччини.

III етап — це рецепція періоду затвердження буржуазних відносин у Західній Європі (XIX — початок XX ст.). Характери­зується створенням систематизованих актів (кодексів, уложень і т. ін.) на основі положень римського права¹.

69. Особенности романо-германского права.

Використання терміна «романо-германське право» обґрунто­вується тим, що дана правова сім'я включає правові системи «романських» і «германських» держав. Романо-германське право ще називають континентальним правом. Термін «континен­тальне право» увійшов у науку порівняльного правознавства наприкінці XIX ст. і є достатньо умовним. Після його поширення далеко за межами континентальної частини Європи умовність використання даного терміна для позначення романо-германського права стала очевидною і такою, що неповно відображає реальний стан речей.

Головною особливістю романо-германської правової сім'ї, як уже наголошувалося, є її формування на основі рецепції рим­ського права. і поєднувалося із записом норм звичаєвого права країни в точних і зрозумілих термінах, органі­зацією норм звичаєвого права в певну систему.

Важливою особливістю романо-германського права є його яскраво виражений кодифікаційний характер.

Важливою особливістю є його доктринальність. У західній науковій літературі у зв'язку із цим традиційно вказується на те, що роботи учених-юристів, подібно до рішень суду, користуються значним впливом у системі цивільного прана'.

Історичною особливістю романо-германського права є підви­щений статус приватного права щодо публічного права. Тривалий час у романо-германській правовій доктрині вважалося, що справжній юрист по­винен займатися проблемою приватного права, тоді як публічне право вважалося предметом вивчення не юристів, а філософів, соціологів і політологів.

Верховенство закону є ще однією особливістю романо-германсь-кого права. Верховенство закону, його вища юридична сила озна­чає, що при ухваленні нового закону всі інші нормативно-правові акти повинні бути приведені у відповідність до нього, а у разі супе­речності будь-який акт може бути опротестований або скасований.

Пряма правотворчість, здійснювана компетентними держав­ними органами, властива романо-германському праву (законо­давчій правовій сім'ї), що дозволяє будувати правову систему цілеспрямовано, досягати в усьому комплексі правових засобів високого рівня нормативних узагальнень і забезпечує її високу ефективність.