- •Периодизация истории сп.
- •Формирование идей сп в 19 в.
- •Сравнительное правоведение во второй половине XX в.
- •8. Развитие идей сп на постсоветском пространстве.
- •9. Понятие сп.
- •10. Объект сп.
- •11. Предмет сп.
- •12. Функции сп.
- •13. Место сп в системе гуманитарных и юридических наук.
- •14. Структура сп.
- •15. Понятийный аппарат сп.
- •16. Понятие и компоненты правовой системы.
- •18. Понятие методологи сравнительно-правовых исследований и её структура.
- •19. Концептуальные подходы в методологии сп-х исследований: понятие и основные виды.
- •20. Понятие методологических принципов сравнительно-правовых исследований и их разновидности.
- •21. Методы сп-х исследований.
- •22. Сравнительно – правовой метод – основной метод сравнительно-правовых исследований.
- •23. Методика сравнительно-правовых исследований.
- •24. Международные центры сп.
- •Французский центр сравнительного права
- •25. Множественность правовых систем.
- •26. Правовая система: понятие и компоненты.
- •27. Обзор классификации основних правових систем.
- •28. Характер правопонимания в разных национальных правовых системах.
- •29. Идеологизированные правовые семьи.
- •30. Сближение правовых систем в свете сп.
- •31. Соотношение публичного и частного права в различных правовых системах современности.
- •32. Значение доктрины в различных правових семьях. Поняття норми права в різних правових сімях.
- •33. Международное право и национальные правовые системы.
- •34. Понятие европейского права. Европейское право и право Европейского Союза.
- •35. Правовая аккультурация и её значение для сближения правовых систем. Закономерности и формы сближения правовых систем.
- •36. Формирование и эволюция африканского обычного права.
- •37. Африканское обычное право в колониальный период.
- •38. Формирование современных правових систем африканських государств.
- •39. Понятие и особенности африканського обачного права.
- •40. Структура аоп.
- •41. Источники современного аоп.
- •42. Философские основі китайського правопонимания.
- •43. Исторические етапі развития китайського права.
- •44. Современная правовая система Китая.
- •45. Источники современного права Китая.
- •46. Структура современного права Китая.
- •47. Исторические етапі формирования и развития японського права.
- •48. Специфика японського права.
- •49. Источники японского права.
- •50. Структура современного японского права.
- •51. Формирование и развитие иудейского права.
- •52. Источники иудейского права.
- •53. Правовая система Израиля: источники и структура.
- •54. Религиозно-философские основі индусского права.
- •55. Кастовая система как социальная основа индуизма и индусского права.
- •56. Индусское право в колониальный период.
- •57. Источники и структура индусского права.
- •58.Современная правовая система Индии.
- •59. Основные источники и структура «индийского» права.
- •60. История формирования и развития исламского права.
- •61. Особенности исламского права.
- •62. Источники исламского права.
- •63. Структура исламского права.
- •64. Исламская концепція прав человека.
- •65. Роль исламского права в формировании и функционировании правових систем исламских государств.
- •66. Особенности исламского судопроизводства.
- •67. История формирования и развития романо-германского права.
- •68. Возрождение изучения римского права и его рецепция.
- •69. Особенности романо-германского права.
- •70. Романское право и германское прав: понятие и соотношение.
- •71. Источники романо-германского права.
- •72. Структура романо-германского права.
- •73. Обязательственное право – центральній інститут в структуре романо-германского права.
- •74. Судебная система в странах романо-германского права.
- •75. Формирование и развитие английского общего права.
- •76. Специфика английского общего права.
- •77. Прецедент и другие источники английского общего права.
- •78. Структура английского общего права.
- •79. Доверительная собственность – центральный институт в структуре общего права.
- •80. Судебная система Англии.
- •81. Формирование и становление американського права.
- •82. Американский конституционализм.
- •83. Федеральное право и право штатов.
- •84. Источники американского права.
- •85. Структура американского права.
- •86. Особенности судебной системы сша.
- •87. История формирования и развития латиноамериканского права.
- •88. Латиноамериканское право как смешанный тип права.
- •89. Источники латиноамериканського права.
- •90. Структура латиноамериканського права.
- •91. Скандинавское право как разновидность смешанного права.
- •92. Формирование и становление скандинавського права.
- •93. Правовое сотрудничество скандинавских государств.
- •94. Источники скандинавського права.
- •95. Структура скандинавського права.
- •96. Место постсоветских правовіх систем на правовой карте мира.
- •97. Особенности правового развития государств постсоветского пространства.
- •98. Классификация постсоветских правовіх систем.
- •99. Источники права в постсоветских правовіх системах.
- •100. Структура права в постсоветских правовіх системах.
- •101. Судебные системы постсоветских государств.
9. Понятие сп.
Поняття «порівняльне правознавство» має міждисциплінарний комплексний характер, оскільки воно включає все різноманіття права в його геоправовому аспекті.
У сучасній юридичній літературі для позначення поняття «порівняльне правознавство» використовуються різні терміни: «порівняльне право», «компаративістика», «юридична компаративістика», «порівняльна юриспруденція» та ін. У Франції і Німеччині дослідники віддають перевагу терміну «порівняння права» або «порівняльне право» та ін.
на думку Ю.О. Тихомирова, термін «порівняльне право» не є цілком адекватним змісту наукової дисципліни, оскільки немає такого різновиду права, як порівняльне правознавство2 (як система правових норм, що регулює суспільні відносини, оскільки «порівняльне правознавство» передбачає порівняльне вивчення різноманітних правових систем).
Згідно з першою точкою зору, порівняльне правознавство розглядається як комплексний науковий метод, тобто сукупність наукових прийомів пізнання закономірностей розвитку правових систем, що не має самостійного предмета (К- Осакве).
Друга точка зору зводиться до того, що порівняльне правознавство розглядається як самостійна наука, що має свій предмет і методи (Ю.О. Тихомиров, К. Цвайгерт і X. Кьотц).
Для третьої точки зору характерне бачення порівняльного правознавства як допоміжної дисципліни в рамках теорії держави і права і синонімічної загальній теорії права (В.М. Сирих).
Згідно із четвертою точкою зору, порівняльне правознавство доцільно розглядати у двох аспектах: як науковий метод дослідження, універсальний для всіх галузей юридичної науки, і як систему наукових знань про сучасні правові системи на основі широкого застосування порівняльного методу (А.А. Телле, М. Ансель).
10. Объект сп.
Як відомо, поняття «об'єкт» і «предмет» науки не є тотожними. Поняття об'єкта науки є ширшим, ніж поняття її предмета. Об'єкт може бути і, як правило, є спільним для ряду наук, тоді як предмет однієї науки не може збігатися з предметом іншої науки.
Досліджуючи питання про об'єкт порівняльного правознавства, М.М. Марченко відзначає, що його об'єктом завжди виступає правова реальність, яка об'єктивно існує в різних країнах.
На думку Ю.О. Тихомирова, об'єкти порівняльного правознавства —а реальні загальноправові процеси, що вимагають аналізу й оцінки, вживання адекватних державно-правових заходів, і здійснення необхідних дій2.
Таким чином, об'єктом порівняльного правознавства є правова реальність, що включає всі без винятку правові явища, пов'язані з правовою системою суспільства, зокрема правові норми, правову культуру, правову ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію і т. ін. На сучасному етапі розвитку порівняльного правознавства до сфери його інтересів залучаються дедалі нові об'єкти.
11. Предмет сп.
предмет будь-якої науки — це певна галузь пізнання об'єктивної реальності, що піддається науковому осмисленню.
По сьогодні не вироблено загальний підхід до його визначення, оскільки серед компаративістів відсутня єдність поглядів не тільки на його предмет, але й на співвідношення його предмета з його об'єктом і методами.
Як відзначає М.М. Марченко, предметом дослідження порівняльного правознавства виступають загальні принципи і закономірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем1. Проте такий погляд на предмет порівняльного правознавства тяжіє до предмета загальної теорії держави і права.
На думку О.Ф. Скакун, предмет порівняльного правознавства (теорії правових систем) — загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні на макро- і мікрорівнях2.
Таким чином, предметом порівняльного правознавства є порівняльне вивчення походження, становлення, еволюції і прогнозування перспектив розвитку основних правових систем на основі виявлення спільного, відмінного і особливого, що відображають їх суть і зміст.
