9. Понятие сп.

Поняття «порівняльне правознавство» має міждисциплінарний комплексний характер, оскільки воно включає все різноманіття права в його геоправовому аспекті.

У сучасній юридичній літературі для позначення поняття «порів­няльне правознавство» використовуються різні терміни: «порів­няльне право», «компаративістика», «юридична компаративіс­тика», «порівняльна юриспруденція» та ін. У Франції і Німеччині дослідники віддають перевагу терміну «порівняння права» або «порівняльне право» та ін.

на думку Ю.О. Тихомирова, термін «порівняльне право» не є цілком адек­ватним змісту наукової дисципліни, оскільки немає такого різно­виду права, як порівняльне правознавство² (як система правових норм, що регулює суспільні відносини, оскільки «порівняльне правознавство» передбачає порівняльне вивчення різноманітних правових систем).

Згідно з першою точкою зору, порівняльне правознавство роз­глядається як комплексний науковий метод, тобто сукупність наукових прийомів пізнання закономірностей розвитку правових систем, що не має самостійного предмета (К- Осакве).

Друга точка зору зводиться до того, що порівняльне право­знавство розглядається як самостійна наука, що має свій предмет і методи (Ю.О. Тихомиров, К. Цвайгерт і X. Кьотц).

Для третьої точки зору характерне бачення порівняльного право­знавства як допоміжної дисципліни в рамках теорії держави і права і синонімічної загальній теорії права (В.М. Сирих).

Згідно із четвертою точкою зору, порівняльне правознавство доцільно розглядати у двох аспектах: як науковий метод дослід­ження, універсальний для всіх галузей юридичної науки, і як сис­тему наукових знань про сучасні правові системи на основі широ­кого застосування порівняльного методу (А.А. Телле, М. Ансель).

10. Объект сп.

Як відомо, поняття «об'єкт» і «предмет» науки не є тотож­ними. Поняття об'єкта науки є ширшим, ніж поняття її предмета. Об'єкт може бути і, як правило, є спільним для ряду наук, тоді як предмет однієї науки не може збігатися з предметом іншої науки.

Досліджуючи питання про об'єкт порівняльного правознавства, М.М. Марченко відзначає, що його об'єктом завжди виступає правова реальність, яка об'єктивно існує в різних країнах.

На думку Ю.О. Тихомирова, об'єкти порівняльного право­знавства —а реальні загальноправові процеси, що вимагають аналізу й оцінки, вжи­вання адекватних державно-правових заходів, і здійснення необ­хідних дій².

Таким чином, об'єктом порівняльного правознавства є правова реальність, що включає всі без винятку правові явища, пов'язані з правовою системою суспільства, зокрема правові норми, правову культуру, правову ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію і т. ін. На сучасному етапі розвитку порівняльного правознавства до сфери його інтересів залучаються дедалі нові об'єкти.

11. Предмет сп.

предмет будь-якої науки — це певна галузь пізнання об'єктивної реальності, що піддається науковому осмисленню.

По сьогодні не вироблено загальний підхід до його визначення, ос­кільки серед компаративістів відсутня єдність поглядів не тільки на його предмет, але й на співвідношення його предмета з його об'єктом і методами.

Як відзначає М.М. Марченко, предметом дослідження порів­няльного правознавства виступають загальні принципи і зако­номірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем¹. Проте такий погляд на предмет порівняльного право­знавства тяжіє до предмета загальної теорії держави і права.

На думку О.Ф. Скакун, предмет порівняльного правознавства (теорії правових систем) — загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні на макро- і мікрорівнях².

Таким чином, предметом порівняльного правознавства є порів­няльне вивчення походження, становлення, еволюції і прогнозу­вання перспектив розвитку основних правових систем на основі виявлення спільного, відмінного і особливого, що відображають їх суть і зміст.