29. Идеологизированные правовые семьи.

Идеологизированные правовые системы, где правовые механизмы и инструменты обязательно дополняются некими идеологическими требованиями. Прежде всего речь идет о правовой семье социалистического права.

Иногда ее рассматривают вместе с религиозной, т.к. в последней тоже очевидна ведущая роль идеологии, в качестве которой выступает религия. В качестве ведущего источника права здесь выступает политическая идеология. Это самая молодая правовая семья, она сложилась после Второй мировой войны (40-50-е годы XX в.). Для большинства норм этой системы характерен императивный характер. Отличительными чертами являются принижение прав человека, декларативность управомочивающих норм, гипертрофированное количество подзаконных актов. Политические нормы в этом случае ставятся выше юридических, последние применяются только постольку, поскольку соответствуют политической доктрине. Странами, положившими начало этой правовой семье, были Советский Союз и страны социалистического содружества.

30. Сближение правовых систем в свете сп.

Проблема зближення правових систем зумовлює правову ін­теграцію і формування не тільки локальних, але й загальних пра­вових просторів. Сучасні процеси, породжені епохою глобалізації, ставлять перед усією юриспруденцією взагалі, і порівняльним правознавством зокрема, завдання використання потенціалу різних правових сімей (систем) у виконанні масштабних завдань, що стосуються всього людства або його частини.

Необхідність діалогу правових систем і правових культур зумовлена неминучістю співіснування сучасних цивілізацій, ос­кільки замкнутість існування правових систем призведе до застою, унаслідок чого подальший їх розвиток стає проблематичним, тому вони не зможуть відповідати потребам і інтересам сучасного сус­пільства. Порівняльне правознавство сприяє налагодженню діа­логу між різними правовими сім'ями і правовими культурами, мобілізує їх потенціал для вирішення загальнолюдських проблем.

Порівняльне правознавство як наукове явище сучасності, з одного боку, і зближення правових систем як процес сучасної міжнародної практики, з іншого, органічно доповнюють один од­ного. У результаті порівняльно-правових досліджень зближення правових систем як неминучий процес, властивий сучасному стану розвитку суспільства, стає більш прагматичним, прозорим і пере­дбачуваним. Цей процес отримує наукове обґрунтування в рамках порівняльного правознавства. У свою чергу, процеси зближення правових систем створюють сприятливий ґрунт для апробації і подальшого розроблення різних концепцій, що з'явилися в рамках порівняльного правознавства.

31. Соотношение публичного и частного права в различных правовых системах современности.

Структура романо-германського права характеризується розді­ленням права на приватне і публічне, а також на галузі й окремі інститути. Історично романо-германське право зро­било наголос на приватне право. Не випадково дана правова система бере свій початок саме з римського приватного права, а не з римського публічного права. Традиційно в системах континентально-європейського права при­ватне право більш розвинене і більш досконале, ніж публічне право. У правовій системі Франції кримінальне право належить до приватного права, тоді як правова система Німеччини включає кримінальне право у сферу публічного права.

Є і галузі, де норми приватного і публічного права переплі­таються: сільськогосподарське право; авторське право; повітряне право; гірниче право; транспортне право; страхове право; між­народне приватне право, яке визначає становище іноземців, роз­глядає колізії права.

латиноамериканській правовій сім'ї Таким чином, найважливіша специфіка латиноамериканського права полягає в його змішаному характері, який виражається в тому, що правові системи держав Латинської Америки багато в чому побудовані на основі романо-германських моделей (це особ­ливо виявляється у сфері приватного права), а також моделей правового будівництва в рамках загального права (це очевидно у сфері публічного права).

Структура сучасного права Китаю базується на галузевій класифікації, що свідчить про вплив романо-германського права. У його основу покладено також поділ права на приватне і пуб­лічне. Існують і розвиваються такі класичні галузі, як цивільне, сімейне, конституційне, адміністративне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне та ін. Сучасне китайське право не визнає дуалізму приватного права. Закони, що регулюють інс­титути цивільно-правових відносин, містять і норми торгового права.

Структура японського права визнає поділ права на публічне і приватне, що зумовлено сприйняттям японським правом традицій романо-германського права. До галузей публічного права нале­жать конституційне, адміністративне, кримінальне, процесуальне право та ін., до приватного — цивільне, торгове та ін. з'явилися нові галузі, які не укладаються в рамки подібного традиційного розділення права, — це трудове, господарське право та ін.

Для структури правової системи Індії не характерна сис­темність і послідовність. Відсутнє послідовне ділення права на публічне і приватне. Необхідно відзначити, що вона не визнає дуалізму приватного права.

Норми ісламського права регулюють в основному особистий статус мусульманина, тобто сфери приватного права, хоча питання публічного права теж знаходяться у фокусі ісламського права.

Щодо суспільних відносин, що входять до сфери регулювання галузей, які традиційно відносяться до приватного права, то в структурі ісламського права багато з них входить у правовий масив, що йменується «правом особистого статусу». Це питання шлюбу, розлучення, матеріального забезпечення сім'ї, відно­шення між батьками і дітьми, заповіту, опіки, піклування, обме­ження правоздатності та ін. Що стосується сфери публічного права, то в структурі іслам­ського права центральним є «право владних норм», яке зазвичай використовується для позначення галузі державного права. Навколо нього об'єднуються такі групи правових норм, як ісламське міжнародне право, ісламське військове право, ісламське деліктне право, ісламське трудове право та ін.

Ознаками скан­динавського права Приватне право регулює, перш за все, ті відносини, суб'єктами яких виступають приватні особи, і складається з норм, що фор­мують його галузі.

Публічне право включає норми, що регулюють діяльність де­ржави: норми, що визнають індивідів або групу осіб як суб'єкти публічної влади; норми, що встановлюють способи здійснення державними органами своєї діяльності; і норми, що визначають владну компетенцію, в межах якої діють державні органи.