39. Рівновага фірми монополіста в довгост. Періоді

Монополія, яка максимізує прибуток у довгості. Періоді, збільшує обсяг вир-цтва до тих пір, доки не буде випускати таку к-сть товару, при якій би досягалась рівність граничного доходу і довгості. Граничних витрат.

Д овгості. Монопольна рівновага

MR=LMC

MR – граничний доход; LMC - довгострокові гран. Витрати; LAC – довгостр. Серед. Витрати; AC – короткост. Серед. Витрати; MC – короткостр. Гран. Витрати.

Утримання монопольної позиції фірмою протягом тривалого періоду можливе тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопольного ЕК. Прибутку. Якщо моноп. Фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткості., так і в довгості. Періодах. В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї ф-ції щодо залучення в галузь нових фірм, як це властиво конкурентному ринку, і тому ціни на монопольному ринку вищі, ніж вони могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

47. Ефективність монополістичної конкуренції

При монополістичній конкуренції у стані рівноваги ціна не дорівнює граничним витратам, бо рівновага настає при МС=MR. Оскільки при монопольній конкуренції ціна завжди більша за MR, то вона більша і за МС. Відбувається деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Отже, монопольна конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. При монополістичній конкуренції ціна також більша за мінімальні середні витрати. Отже, споживачі завжди платять на ринку монополістичної конкуренції за продукцію більше , ніж це могло бути на конкурентному ринку. Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни- це плата суспільства за монополістичну конкуренцію. Позитивним моментом є те, що монополістична конкуренція постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед анологічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживача. Це досягається шляхом проведення нецінової конкуренції.

Методи нецінової конкуренції:

1. пов’язані з удосконаленням продукту.

2. Орієнтовані на рекламно-пропагандиську діяльність.

4 1. Основні ознаки олігополії

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька фірм, а входження нових виробників у ринок ускладнене. Ознаки: 1. на ринку присутня обмежена к-сть фірм, кожна з яких контролює певну частину ринку; 2. фірми є дуже чутливими щодо зміни цінової, збутової, маркетингової стратегії конкурентів, при чому, поведінка фірм суттєво залежить від того, якою стандартизованою чи диференційованою є олігополія; 3. на ринку існує асиметрія щодо ін форм.; 4. не можливість для нових фірм увійти в цю галузь.

42. Модель дуополії Курно

Ця модель має давню історію(1838) і запропонована франц. Математиком О.Курно. Модель описує взаємодію двох олігополістів. Основним припущенням моделі є припущення щодо поведінкової реакції конкурента: кожна фірма сприймає обсяг вир-цтва конкурента сталим і потім приймає власне рішення щодо свого обсягу вир-цтва. Додаткові спрощуючи припущення: попит лінійно залежить від ціни; граничні витрати сталі.

Л ідерство у цінах: а) – рівновага лідера, б) – фірм – аутсайдерів. D_L – попит на продукцію Фіми – лідера, MR_L – гран. Доход фірми – лідера, MC_A – гран. Витрати фірми – аутсайдера.

Ламана крива попиту та твердість цін

Q₁, Q₂ – обсяги вир-цтва відповідно першого та другого олігополіста, МС₁ та МС₂ – їх гран. Витрати; P(Q)=P(Q₁ + Q₂) = p – v(Q₁ + Q₂) – обернена ф-ція до сумарої ф-ції попиту на продукцію двох фірм (де v та p - коефіцієнти лінійної ф-ції). Ця ф-ція показує залежність ціни на продукцію від сумарного обсягу вир-цтва обох фірм.