5. За наявністю мережі філій або безфілійні.

При розгляді банківської системи як загальної поняття, можна визначити такі її основні функції, як:

- створення грошей і регулювання грошової маси

- трансформаційна функція;

- стабілізаційна функція.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає у тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи і вона стосується усіх напрямків банківської діяльності. Ознакою трансформаційної функції є те що банки мобілізують вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передають їх різними способами іншим суб'єктам, трансформуючи величину й строки грошових капіталів. Стабілізаційна функція полягає у забезпеченості сталості банківської діяльності та грошового ринку. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників.

Основним правовим підґрунтям для існування і діяльності банківської системи України є: закони "Про банки і банківську діяльність”, "Про Національний банк України”. Ними визначаються базові поняття у банківській сфері, а також засади функціонування та взаємодії Національного банку України та інших банків. Розглянемо, загальні принципи, закріплені в цих законодавчих актах.

Фінансова система як апарат управління, правове забезпечення щодо створення та використання грошових фондів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення суспільно-економічного розвитку.

До основних принципів побудови сучасної фінансової системи належать:

– єднiсть, яка обумовлена єдиною економiчною i полiтичною основою суспiльства, єдиною фiнансовою полiтикою, що реа-лiзується в життя через фiнансову систему; – чітке функцiональне призначення ланок фiнансової системи, яке виражається в тому, що в кожнiй з них вирiшуються свої завдання специфiчними методами, iснують вiдповiднi фонди грошових коштiв, апарат управлiння; – принципи демократичного централiзму i нацiональної полiти-ки, якi яскраво проявляються в побудовi державних фiнан со-вих органiв, а також бюджетної системи. Фінансова система держави є відображенням форм і методів кон-кретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки та значною мірою визначається нею. Так, у держави тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітив-ною. Не всі її ланки достатньо розвинені. У державах із ринковою еконо-мікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це стосується насамперед фі-нансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо. Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є певні спільні ознаки, а саме:

– кожна ланка фінансової системи має властиві їй методи мобілі-зації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання; – кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має

власну специфічну сферу застосування; – між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв’язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціону-вати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;

– фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяль-ність кожної її ланки; – залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи. Таким чином, фінансова система держави є формою використання фінансів в системі суспільно-економічного устрою. Фінансові систе-ми різних держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є спільна ознака — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на соціальні процеси в державі, а також на формування і використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих ланок.