Розділ 9 Фінансове планування на підприємствах

Необхідною умовою покращання економіки є програма фінансового оздоровлення, спрямована на створення надійної фінансової бази прискорення виробничого і соціального розвитку; підвищення активності фінансових стимулів; інтенсифікацію виробництва і його збалансованість. Її реалізація багато в чому залежить від рівня і постановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів і їх погодженість з матеріальними ресурсами, що забезпечує реалізацію дієвості економічних важелів, а також органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму планового управління економікою підприємства.

Підприємство є одним із головних суб'єктів товарного ринку. Виступаючи на ньому, з одного боку, як товаровиробник, а з іншого боку – в якості споживача, воно також пред'являє попит на кошти і робочу силу, є суб'єктом ринкових відносин на фінансовому ринку і ринку праці. Ринкові відносини несуть у собі і регулюючий початок: податки, банківський кредит і відсоток, договірні зобов'язання, контрольний пакет акцій, державне замовлення та ін. У цих умовах об'єктивно необхідним стає поточне планове регулювання економіки підприємства, істотним елементом якого є фінансовий план.

Підприємство може функціонувати тільки маючи прямий і зворотний зв'язок із зовнішнім середовищем, основу якого складає ринок, економічні, політичні та інші чинники. Тому аналіз зовнішнього середовища, що представляє собою процес контролю зовнішніх чинників, є першим кроком у стратегічному фінансовому плануванні. Під стратегічним фінансовим плануванням розуміється управлінський процес створення і підтримки фінансової відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями і можливостями у сфері маркетингу. Етапи стратегічного планування подані на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Етапи стратегічного фінансового планування

Для забезпечення успішного процесу стратегічного планування необхідно:

– чітко усвідомити цілі діяльності підприємства;

– враховувати зовнішні і внутрішні чинники, що можуть проявитися, намагатися безпомилково оцінити вплив на діяльність протягом певного періоду;

– враховувати думку досвідчених працівників, домагатися згоди серед менеджерів щодо загальних стратегічних цілей, завдань, конкретних заходів і успішної їх реалізації;

– виходячи з того, що гнучкість, адаптація, дієвість стратегічного фінансового планування залежить від участі найбільшої кількості працівників усіх рівнів у цьому процесі, необхідно враховувати, що найбільш успішними стратегічними планами є ті, у які вірять на всіх рівнях управління.

Стратегічне фінансове планування – безперервний процес прийняття пов'язаних з ризиком рішень на основі прогнозування, система втілення цих рішень у життя і порівняння фактичних результатів з необхідними на основі постійного вивчення зворотних зв'язків.

До завдань стратегічного фінансового планування можна віднести:

1. Моделювання потенційно можливих ситуацій.

2. Виявлення сприятливих і несприятливих для підприємства тенденцій розвитку.

3. Запобігання некомпетентних рішень.

4. Визначення часових рамок реалізації прийнятих рішень.

Ефективності стратегічного фінансового планування сприяє аналіз фінансового становища підприємства. Крім того, необхідний постійний контроль фінансового становища і можливостей; на основі оцінки фінансової діяльності здійснюється перерозподіл ресурсів і фондів по підрозділах з метою поліпшення їх фінансової діяльності.

Реальність фінансових планів багато в чому залежить від використання прогресивних динамічних методів їх розрахунку та обґрунтування, що необхідно розвивати й уточнювати відповідно до розвитку економічних наук, узагальнення діючої практики. Виходячи із завдань і цілей фінансового планування, вироблено декілька методів розробки планових завдань і їх взаємного ув'язування. Це методи економічного аналізу, коефіцієнтів, нормативний, економіко-математичні методи і балансовий. Вони повинні застосовуватися одночасно, тому що доповнюють один одного і тільки в єдиній ув'язці дозволяють обґрунтовувати фінансовий план кожної ланки господарства.

Вихідним у фінансовому плануванні є економічний аналіз використання фінансових ресурсів за минулий період. Його слід розглядати не як просте зіставлення звітних даних із плановими для виявлення відхилень, а як спосіб, що дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в динаміці натуральних і вартісних показників, резерви зростання виробництва і його рентабельності. Аналіз фінансових показників здійснюється в безпосередньому зв'язку з виробничими даними, оскільки тільки так можна встановити залежність окремих показників, справжні причини відхилень від планових завдань, вплив конкретних чинників на кінцевий результат діяльності.

Однією із вимог аналізу є його комплексність, що забезпечується виявленням сутності процесів, що відбуваються, і взаємозв'язку чинників, що впливають на них. Головне завдання аналізу руху фінансових ресурсів полягає у встановленні вихідного рівня доходів, грошових нагромаджень і витрат, у розкритті внутрішніх резервів, визначенні тенденцій у зміні вартісних пропорцій, щоб згодом впливати на їх поліпшення. Одночасно повинні вивчатися фінансові взаємовідносини, їх вплив на результати діяльності, що дозволяє узагальнити дані і зробити відповідні висновки.

В економічній літературі можна зустріти визначення економічного аналізу не як методу, що використовується при плануванні, а як певного етапу розробки плану. Тим часом, етапи планування являють собою окремі щаблі поступової розробки плану, при яких застосовуються різні методи. Логіка і практика показують, що для складання фінансового плану необхідно насамперед визначити вихідну базу (метод економічного аналізу), обчислити розміри конкретних надходжень і витрати (нормативний метод фінансових розрахунків), а потім окремі завдання і статті ув’язати в єдине ціле, збалансувати їх (балансовий метод).

Таким чином, економічний аналіз виступає як метод планування, на основі якого вивчаються вихідні позиції плану, що дозволяють зробити економічні прогнози на майбутній період. Важливою умовою для здійснення обгрунтованих фінансових розрахунків є способи визначення розміру доходів і витрат (коефіцієнтний, нормативний, економіко-математичні методи). За допомогою коефіцієнтів, що базуються на досягненнях минулого періоду, розраховуються передбачувані доходи і витрати, платежі у бюджет. Однак такий підхід має істотні недоліки:

– по-перше, він не стимулює використання внутрішньогосподарських резервів, оскільки перевиконання планових завдань тягне за собою їх автоматичне збільшення в кожному новому періоді. Це негативно позначається на ощадливому використанні матеріальних і фінансових ресурсів, знижує зацікавленість колективів в ефективному господарюванні;

– по-друге, при недостатньо обгрунтованій базі подальше поліпшення показників збільшує погіршує недоліки;

– по-третє, недосконалість діючої методики планування негативно позначається на ефективності використання виробничих фондів, матеріальних і фінансових ресурсів, а в ряді випадків призводить до порушення вартісних пропорцій, погіршення фінансового становища.

Реальність планових рішень підвищується при проведенні фінансових розрахунків нормативним методом. Використання прогресивних норм і нормативів при плануванні забезпечує науковий і стабільний характер фінансових планів, їх тісний зв'язок з виробничими показниками.