Розділ 5 Фінансове забезпечення формування та відтворення основних засобів.

Основні засоби – це грошова оцінка матеріальних активів (основних фондів) підприємства.

Для характеристики матеріальних активів приймають до уваги наступні чотири ознаки:

1. ціль придбання – використання в нормальному процесі функціонування компанії, а не для наступного перепродажу;

2. тривалість використання – відрізок часу більше одного року;

3. наявність матеріальної (фізичної) форми на відміну від нематеріальних активів;

4. гранична вартість об'єкта.

Відповідно до їх ролі у виробничому процесі матеріальні активи (основні фонди) поділяються на наступні основні групи:

• будинки, споруди, та передавальні пристрої;

• машини й обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар (меблі);

• інші основні засоби.

Питома вага кожної із груп основних фондів у їх загальній вартості характеризує їх структуру. На структуру основних фондів впливає галузева приналежність підприємства, рівень спеціалізації і кооперування виробництва, рівень механізації і автоматизації, кліматичні та географічні умови.

Підприємству небайдуже, у яку групу матеріальних активів вкладати гроші. Воно зацікавлене в підвищенні питомої ваги технологічного устаткування. Структура основних фондів відображає ефективність використання фінансових ресурсів на їх формування. Одним із критеріїв оцінки ефективності структури основних коштів є питома вага активної частини основних фондів.

Найбільш істотною фінансовою проблемою обліку основних засобів є спосіб віднесення вартості активу на собівартість готової продукції. Для вирішення цієї проблеми необхідно відповісти на наступні запитання:

1. визначити балансову вартість активу;

2. обрати метод нарахування амортизації;

3. встановити облікову політику щодо методу відображення видатків, пов'язаних з утриманням основних фондів (поточний і капітальний ремонт, модернізація).

Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі. Вони по-різному переносять свою вартість на вироблену продукцію (рис. 1).

Виробничі основні фонди беруть

участь

Невиробничі основні фонди не беруть участі

у процесі виробництва

переносять свою вартість на собівартість продукції поступово, частинами

не переносять своєї вартості на вироблену продукцію

Рис. 5.1 – Порівняльна характеристика основних виробничих і невиробничих фондів

Відтворення основних фондів – це процес їх безперервного відновлення.

Відтворення основних фондів буває двох видів: просте й розширене. При простому відтворенні здійснюється заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто відновлюється колишня виробнича потужність.

Кругообіг основних фондів в процесі простого відтворення.

Рис. 5.2 – Просте відтворення основних фондів підприємства

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних фондів і нарахування амортизаційних відрахувань.

На другій стадії відбувається заміна частини основних фондів, які перебували у виробничій формі, на грошові кошти шляхом нагромадження амортизаційних відрахувань.

На третій стадії амортизаційні відрахування використовуються для здійснення всіх видів ремонту основних фондів, модернізації, заміни зношених основних фондів і інших напрямків капітальних вкладень.

При розширеному відтворенні відбувається кількісне і якісне відновлення основних фондів, форми якого зазначені на рис. 3. Необхідність розширеного відтворення диктується умовами роботи на ринку й інтенсивністю конкуренції.

Капітальні вкладення – це використання фінансових ресурсів для створення нових, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств.

Відповідно до чинного законодавства серед джерел фінансування капітальних вкладень варто назвати:

1) самофінансування із власних джерел (чистий прибуток плюс амортизація плюс кошти від ліквідації вибулого й непотрібного майна);

2) використання залучених коштів (пайові внески засновників та акціонерний капітал);

3) позикові (банківський кредит, облігаційні позики);

4) кошти, одержані від продажу майна підприємства;

5) кошти державного і місцевого бюджетів.

Реконструкція діючих підприємств і виробництв

Розширення діючих підприємств

Технічне переозброєння

Нове будівництво

Капітальний ремонт і модернізація

СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Рис. 5.3 – Відтворювальна структура основних виробничих фондів

Як зазначалось раніше, є два типи фінансування: самофінансування основних засобів з метою підтримки діючого рівня виробництва і самофінансування з метою забезпечення росту і розвитку виробництва.

Джерелом самофінансування з метою простого відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування, що є у розпорядженні підприємства. Проте їх часто не вистачає для повного оновлення основних виробничих фондів. Насправді з причин інфляції і розвитку технології вартість основних фондів зростає на момент їх необхідного придбання. Накопичена амортизація не знаходиться в нерухомому стані в очікуванні, коли прийде час замінити фізично зношене устаткування. Вона тим часом приймає участь у фінансуванні господарського циклу.

Джерелами самофінансування з метою розширення і розвитку виробництва, звичайно, є нерозподілений (реінвестований) прибуток, амортизаційні відрахування і резервні фонди.

Оцінка можливостей самофінансування дозволяє:

а) визначити, яку суму позики може одержати підприємство для фінансування інвестиційних проектів на довгостроковій і короткостроковій основі;

б) моделювати грошові потоки в ситуації росту і розширення бізнесу.

Самофінансування є часом єдиним джерелом фінансових ресурсів для підприємств, коли вони не можуть збільшити чи залучити акціонерний капітал або збільшити рівень заборгованості. Ця ситуація властива для багатьох вітчизняних малих і середніх підприємств.

Капітальні витрати включаються в фінансові плани виходячи з необхідного обсягу фінансування прийнятих до реалізації інвестиційних проектів.