23.Охарактеризуйте основні напрямки та характерні риси філософії 20ст.

У ХХ столітті висувається ціла низка сміливих та нових ідей, вдало конкурують з «класичною» філософією. По-перше, це ідея вивчення життя окремої людини і важливість її аналізу. По-друге, ідея, що у людини є не тільки «розум» і «свідомість», а й «підсвідомість» («несвідоме»), яке разом з інтуїцією стає в центр досліджень сучасної антропології. По-третє, свідомість і розум окремої людини, і суспільна свідомість не розуміється тепер як незалежні структури. Навпаки, оголошується, що вони стають об'єктом маніпуляції з боку різних сил: держав, партій і т.д. По-четверте, активно проводиться ідея існування та взаємодії двох не перетинаються ліній людського знання - наукового і філософського, що мають своїм кінцевим продуктом «наукову істину» і «філософську правду». Це дало можливість виникнення принципово нової філософської картини світу і нового стилю мислення. Наприклад, соціально-екологічний тип мислення і картини світу, що визначають сучасну науку і культуру. Нова картина світу поставила в центр історії людини, а не безликі сили. Культурний розвиток людини відстало від енергетичних і технічних можливостей суспільства. Вихід бачиться у розвитку культури і формуванні нових людських якостей. Новими якостями (основою нового гуманізму) є: глобальність мислення, любов до справедливості, відраза до насильства. Це дозволило сформулювати й нові завдання людства: · Збереження культурної спадщини; · Створення світової сверхгосударственной спільності; · Збереження природного середовища мешкання; · Збільшення ефективності виробництва; · Правильне використання ресурсів природи; · Розвиток інтелектуальних, сенситивних, соматичних здібностей людини. Філософія ХХ століття являє собою складне духовну освіту. Її плюралізм пояснюється як розвитком науки і практики, так і розвитком попередньої філософії XIX століття. Філософія ХХ ст. постає в різних напрямках. Серед них такі, як ідеалізм і матеріалізм, антропоцентризм і натуралізм, раціоналізм і ірраціоналізм, сцієнтизм і антисциентизм. Сцієнтизм - філософсько-світоглядна орієнтація, пов'язана з обгрунтуванням здатності науки вирішити всі соціальні проблеми. Сцієнтизм лежить в основі численних теорій і концепцій технологічного детермінізму, концепцій неопозитивізму (насамперед філософії науки). Антисциентизм не заперечує сили впливу науки на суспільне життя і людини. Цей вплив тлумачиться ними як негативне. Антисциентизм піддає перегляду такі поняття, як істина, раціональність, соціальна злагода і т.д. Ці два напрямки розвитку філософії ХХ ст. органічно пов'язані з раціоналізмом і ірраціоналізмом, антропологізм і натуралізмом. Раціоналізм і ірраціоналізм у ХХ столітті постають як філософське осмислення найважливіших засобів пізнання світу, управління людською діяльністю і впливу на розвиток суспільства. Основними моделями сучасного філософського мислення, філософськими школами і течіями є позитивізм, структуралізм, неотомізм, екзистенціалізм, «філософія життя», психоаналіз, герменевтика.