3. Безалкогольні напої

Безалкогольні напої стають дедалі популярнішими. 1990-і роки були десятиліттям різкого повороту від вільного кохання 1960-х і барів для неодружених 1970-х і початку 1980-х. Люди взагалі стали обережнішими щодо спиртного. Все сильніше відчувається орієнтація на здоровий спосіб життя, з’являються масові суспільні організації, що ратують за відповідальніше ставлення до вживання спиртних напоїв, наприклад, Товариство матерів, що протестують проти пияцтва за кермом. За останні роки загальний об’єм споживання алкогольної продукції значно скоротився, особливо міцних спиртних напоїв. У здоровіші 1990-і роки список безалкогольних напоїв значно збільшився.

Кава

Найпопулярніший напій сучасності – кава. Люди, які раніше не вилазили з барів, тепер віддають перевагу кафе.

Кава прийшла до нас із Ефіопії та з провінції Мокка в Ємені. Згідно з легендами, якийсь Калді, молодий абіссінський пастух, якось помітив, що його переважно напівсонні кози, пожувавши ягід однієї з рослин, стають надзвичайно активними. Він вирішив також спробувати цих ягід і, забувши про всі свої турботи, відчув себе найщасливішою людиною в „щасливій Аравії”. Монах із прилеглого монастиря, побачивши Калді таким веселим, також скуштував цих ягід та й своїй монастирській братії приніс. Завдяки цим зернам монахам стало значно легше витримувати нічні молитви.

У Середні віки кава через Туреччину потрапила до Європи, але не без труднощів. У Італії священики звернулися до папи Клемента VIII з вимогою заборонити християнам вживати цей „сатанинський напій”. Вони говорили, що Сатана, якому моляться невірні, заборонив своїй пастві пити вино, оскільки воно використовується в християнських релігійних обрядах, замінивши його „пекельним зіллям чорного кольору”. Проте папа, покуштувавши цей напій, сказав: „Цей сатанинський напій настільки чудовий, що було б шкода залишити його невірним у виняткове користування”. І він поблагословив цей напій, який скоро завоював європейський вищий, а за ним і середній клас.

У 1637 р. в Англії була відкрита перша європейська кав’ярня, а вже через тридцять років вони відібрали у таверн славу найпопулярніших місць для світського, ділового і політичного спілкування. Кав’ярні навіть називали грошовими університетами, оскільки там можна було одержати деякі різноманітні знання (зокрема наукові) за мідний гріш – стільки коштувала чашка кави. Там не тільки говорили про справи, але й укладали угоди. Банки, газети і навіть комерційні фірми створювались за чашкою кави. Лондонська страхова компанія Ллойда зародилася як кав’ярня Едварда Ллойда.

І в Європі кав’ярні користувалися величезною популярністю. У знаменитій Cafe Procope, відкритій в 1689 р. (функціонує і до цього дня), бувало чимало знаменитостей, в тому числі Руссо і Вольтер, який, з чуток, міг випити за день до сорока чашок кави.

У США моду на каву ввели голландці. Саме в кав’ярнях визрівали змови революціонерів проти англійського короля Георга та його податків на імпорт чаю. Після знаменитого „Бостонського чаювання”, задуманого і здійсненого Джоном Адамсом і Полем Ревере, кава стала традиційним напоєм демократичної Америки.

У наші дні понад 30% кави, що виробляється в світі, експортується з Бразилії, переважно у вигляді розчинної кави в жерстяних банках. Знавці радять використовувати каву в зернах, найпопулярнішими сортами якої є арабіка і рабуста. Індонезійську каву назвали на честь острова, на якому її вирощують, - яванською. У Ємені, країні, звідки кава почала розповсюджуватися по всьому світу, кращий сорт кави мокко названий на честь портового міста Мокко. У цього сорту дуже ароматний, бархатистий настій, що трохи нагадує шоколад. Продавці часто змішують різні сорти кави, перш ніж смажити її. Одна з найвідоміших сумішей – суміш яванської кави з мокко.

Після того, як кавові боби побувають в печі, вони темнішають, стаючи з білих темнішими – залежно від того, як їх вживатимуть. Для виробництва розчинної кави використовуються світліші боби. Більшість людей віддають перевагу не дуже світлим і не дуже підсмаженим бобам – світло-коричневого кольору, з сухою поверхнею. Хоча настій гірчить, присмак досить слабкий. Так звана віденська кава продається в спеціалізованих магазинах. Ці боби дещо темніші, і знавці кажуть, що в них досягнутий баланс між гіркотою і солодкістю. Найтемніші боби використовуються для приготування еспрессо-кави в спеціальних кавоварках, що відбирають у пересмажених зерен майже всю гіркоту – і специфічний кавовий смак. Проте прихильники еспрессо говорять про особливу пікантність кави, що готується таким чином.

Існують способи вилучення кофеїну з кави, а також способи збагачення ним напою, що іноді потрібно для приготування кави за особливими рецептами. Деякі вважають за краще пити каву з додаванням гарячих вершків. У меню багатьох кафе цей спосіб називається по-французьки: cafe аu lait. А якщо гарячі вершки додати в чашку еспрессо-кави, а потім ще посипати порошком шоколаду або кориці, то вийде каппучіно.

Чай

Чай – це напій, що готується шляхом замочування в киплячій воді листя чаю – вічнозеленого субтропічного чагарника, що росте в Південно-Східній Азії. Цей напій вживає у гарячому або холодному вигляді приблизно половина населення Земної кулі, проте, він займає тільки друге після кави місце як предмет торгівлі, оскільки велика частина виробленого чаю споживається в тих же регіонах, де його і виробляють. У чайному листі міститься від 1 до 3% кофеїну, тобто майже удвічі більше, ніж в кавових бобах. Проте в чашці приготованого чаю кофеїну менше, оскільки одного фунта чайного листа вистачає, щоб зробити 250-300 чашок, а кави – тільки на 40 чашок.

Серед найвідоміших сортів чаю можна згадати:

• улонг і пекоу (Китай);

• дарджелінгський, ассамський і дуарський (Індія);

• яванський і суматрський (Індонезія).