
- •Блок іі. Історична культурологія
- •1. Культура первісного світу.
- •2. Загальні особливості культур стародавніх цивілізацій.
- •3. Культура Стародавнього Єгипту.
- •4. Культура Шумеру, Аккаду, Вавилонії: космогонічний міф, картина
- •5. Давньокитайська культура. Конфуціансько-даоський тип культури.
- •6. Культурні цінності синтоїзму. Специфіка художньої культури
- •7. Культура давньоіндійської цивілізації: Хараппи та Мохенджо-Даро.
- •10. Особливості розвитку культури в цивілізаційних центрах Середньої
- •11. Античність як тип культури.
- •12. Культура Греції. Культ краси і освіченності.
- •13. Стародавня римська цивілізація. Прагматичний геній римлян.
- •14. Візантія - будівництво християнського світу. Культура і мистецтво.
- •15. Середньовіччя як тип культури.
- •16. Романський стиль та готика в культурі середньовічної Європи.
- •17. Світська культура Середньовіччя: карнавально-сміхова культура, театр,
- •18. Культура Київської Русі.
- •19. Архітектура бароко: відображення нового світобачення. Італія –
- •20. Північне Відродження: культура Нідерландів, Німеччини, Франції.
- •21. Золоте століття іспанського живопису: теми, герої, жанри.
- •22. Фламандське та голландське мистецтво хvіі століття як два полюси барокового світовідчуття. Творчість Рембранта як філософське занурення в сутінки свідомості.
- •23. Культура епохи Просвітництва.
- •24. Культура рококо: іронія, скептицизм, вишуканість.
- •25. Романтизм як художній напрямок в культурі початку хіх століття.
- •26. Критичний реалізм як художній напрямок у культурі Європи, Росії,
- •27. Світосприйняття імпресіоністів та їх художній метод.
- •28. Постімперсіонізм: творчість п.Сезанна, в.Ван Гога та п.Гогена.
- •30. «Срібне століття» російської культури.
- •31. Мистецтво авангарду: нове світосприйняття і нова художня мова.
- •32. Абстракціонізм – нова форма мистецтва. Різні форми абстакціонізму: кольоровий абстракціонізм в.Кандинського, неопластицизм, орфізм,супрематизм.
- •33. Концепція конструктивізму та її розвиток у культурній традиції хх
- •34. Живописне формоутворення кубізму, футуризму, кубофутуризму.
- •35. Фовізм, експресіонізм, сюрреалізм як напрями авангарду.
- •36. Культура поп-арту.
- •37. Ідеал людини в культурах Заходу і Сходу: компаративний дискурс.
- •38. Культура Постмодернізму: сутність, основні напрямки.
- •39. Поняття «медіакультура», його зміст. Основні характеристики
- •40. Мультимедіа та нові форми художньої творчості. Творчість
34. Живописне формоутворення кубізму, футуризму, кубофутуризму.
Кубизм, модернистское течение в живописи (и в меньшей степени в скульптуре) 1-й четверти 20 века. Его возникновение относят к 1907 г. и связывают с творчеством Пикассо и Брака, в частности с картиной Пикассо "Авиньонские девицы", на которой изображены деформированные, огрубленные фигуры, а перспектива и светотень отсутствуют. Кубизм означал полный разрыв с реалистическим изображением натуры, преобладавшим в европейской живописи со времён Ренессанса. Цель Пикассо и Брака - конструирование объёмной формы на плоскости, расчленение её на геометрические элементы. Оба художника тяготели к простым, осязаемым формам, незамысловатым сюжетам, что особенно характерно для раннего периода Кубизма, так называемого "сезанновского" (1907-1909 гг.), сложившегося под влиянием африканской скульптуры и работ Сезанна. Мощные объёмы как бы укладываются на холст, цвет усиливает объём (Пикассо "Три женщины", 1909 г.). Следующий период (1910-1912 гг.) называют "аналитическим": предмет дробится на мелкие грани, которые чётко отделяются друг от друга, предметная форма как бы расплывается на холсте, цвета как такового практически нет (Брак "В честь И.С. Баха", 1912 г.). В последнем, известном как "синтетический" Кубизм, картины превращаются в красочные, плоскостные панно (Пикассо "Харчевня", 1913-1914 гг.), формы становятся более декоративными, в рисунок вводятся буквенные трафареты и различные наклейки, образующие коллажи.Футуризм-популяризатором був поет Ф.Т. Марінетті. У поширюваному ним в Європі "Маніфесті футуризму" сповіщалося про смерть мистецтва минулого і народження футуризму як мистецтва майбутнього. У Марінетті знайшлись однодумці серед художників — У. Боччоні, Дж. Балла та ін. Футуристи вважали, що вони відкрили нову красу — красу сучасного світу, яку репрезентують фабрики і залізниці, машини й літаки, гуркіт моторів, швидкість (У. Боччоні — "Шум вулиці проникає в кімнату", "Механізм вулиці"; Дж. Балла — "Пластичність світла + швидкість").Футуристи милувалися світом, де все рухається і безперервно змінюється, динамічною юрбою, машинами, які мчать на великих швидкостях, феєрією електричних вогнів. Вони поставили собі за мету відтворити у живопису цей динамізм, причому динамізм не тільки вулиці, а й людської душі і тіла (У. Боччоні — "Стан душі, І: удень"). Для цього вони хотіли розв'язати нерозв'язне засобами живопису завдання — відтворити рух самий по собі, рух як такий. Кінь, який біжить, твердили футуристи, має не чотири, а двадцять ніг, — і всі двадцять ніг намагалися зобразити, тобто перенести на полотно кілька моментів руху одночасно. Кубофутуризм — направление в искусстве авангарда в начале ХХ века, в живописи соединившее в себе наработки итальянских футуристов (например, Боччони) и французских кубистов (таких, как Брак). Кубофутуризм был особенно популярен в русском авангарде, как в живописи, так и в поэзии. В разные периоды своего творчества в стиле кубофутуризма работали художники Малевич, Бурлюк, Гончарова, Розанова, Попова, Удальцова, Экстер, Богомазов, и др. По внешнему виду кубофутуристические работы перекликаются с созданными в то же время композициями Ф.Леже и представляют собой полупредметные композиции, составленные из цилиндро-, конусо-, колбо-, кожухообразных полых объемных цветных форм, нередко имеющих металлический блеск. Уже в первых подобных работах Малевича заметна тенденция к переходу от природного ритма к чисто механическим ритмам машинного мира («Плотник», 1912) Кубофутуристы-художники активно сотрудничали с поэтами-футуристами из группы «Гилея» А.Крученых, В.Хлебниковым, Е.Гуро. Не случайно их работы называли еще «заумным реализмом», подчеркивая алогизм и абсурдность их поздних композиций. Малевич, между тем, считал алогизм кубофутуристических работ специфически русской характерной чертой, отличавшей их от западных кубистов и футуристов.