15. Особенности директивного и индикативного планирования.

Основні особливості директивного планування: планові завдання є обов’язковими для виконання (план – закон), домінування вертикальних відносин в економіці (накази, директиви доводяться згори), підприємства перетворюються на простих виконавців наказів; використовуються адміністративні, прямі методи ДРЕ.

Недоліки використання директивного плану на практиці:

• зниження конкуренції, створення умов для монополізму;

• диктат виробництва;

• ігнорування НТП;

• зниження ефективності виробництва, якості товарів, звуження їх асортименту;

• виникнення постійного товарного дефіциту;

• породження бюрократизму, корупції.

Основою індикативного планування є ретроспективний аналіз економічного і соціального стану держави та прогнозів його розвитку, в тому числі масштабів, темпів, структури виробництва, кон’юнктури ринку, та інших показників. Завдання індикативного плану:

♦ визначення основних орієнтирів, що характеризують масштаби, пропорції і кінцеву мету розвитку суспільного виробництва;

♦ спрямування і координування рішень, які прийматимуться самостійно на підприємствах і підприємцями.

16. Классификация индикативных планов.

І. Залежно від масштабу:

- плани в масштабах держави (програми соціально-економічного розвитку країни), тобто мова йде про народногосподарські індикативні плани, в яких об’єктом виступає народне господарство країни у цілому. Прикладом може бути індикативний план економічного і соціального розвитку України;

- територіальні плани (програми економічного і соціального розвитку регіонів), об’єктом таких програм виступає відповідна адміністративно-територіальна одиниця держави. Іншими словами, це плани на рівні окремої території, області, АРК, міста (наприклад, індикативний план економічного і соціального розвитку Одеської області);

- галузеві плани (програми розвитку галузей економіки).

ІІ. Залежно від календарного періоду часу розрізняють поточні та перспективні плани.

Поточні плани (оперативні), розробляються строком на один календарний рік, тому їх також називають короткостроковими.

Плани, що розробляються строком більше, ніж на рік, називаються перспективними. У свою чергу вони поділяються на середньострокові – розробляються строком на 2-5 роки (або тактичні плани) та довгострокові – розробляються на період більший ніж 5 років (стратегічні плани).

ІІІ. Залежно від об’єкта розрізняють: економічні, соціальні, науково-технічні, екологічні, інвестиційні плани.

17. Показатели индикативного плана.

Економічний показник плану – це вимірник того або іншого економічного явища або процесу, має три невід'ємні характеристики:

-назва, яка відображає суть явища або процесу, що вимірюється. Наприклад, валовий внутрішній продукт.

-числове значення – це кількісна оцінка даного показника. Наприклад, ВВП складає 263 млрд.

-одиниця виміру відповідна суті явища, що характеризується, або процесу. Так, одиницею виміру ВВП є гривня (грн.).

Показники індикативного плану класифікують за різними ознаками. Так, залежно від суті явища чи процесу, що відображається за допомогою показника, виділяють:

-кількісні – характеризують масштаби розвитку економіки (обсяг ВНП, валовий збір зерна тощо);

-якісні, характеризують ефективність використання ресурсів, що використовуються, в цілому, так за окремими їх видами.

Залежно від одиниць виміру: абсолютні (вартісні та натуральні) та відносні (вимірюються у процентах, коефіцієнтах).

В індикативному плані можуть бути як директивні показники – обов’язкові до виконання після затвердження такого плану, так і рекомендаційні.