- •Особливості філософії в порівнянні з іншими формами світогляду.
- •Концепції походження філософії.
- •Міф як генетичний виток філософії.
- •Особливості міфологічного світогляду.
- •Природа філософських проблем, їх традиційний поділ.
- •Світогляд, його різновиди та структура.
- •Особливості філософського пізнання.
- •Суспільне призначення та функції філософії.
- •Головні розділи філософії. Метафізика.
- •Метафізика та діалектика – два методи філософського пізнання.
- •Гносеологія як розділ філософії. Головна проблема.
- •Агностицизм як філософська позиція.
- •Суб’єкт та об’єкт пізнання. Структура пізнавального процесу.
- •Наука як особлива форма пізнання.
- •Істина як проблема гносеології.
- •Духовна та практична діяльність, їх структура.
- •Категорія «дух», її роль в осмисленні внутрішнього світу людини.
- •Свідомість як філософська проблема.
- •Свідомість і несвідоме. Роль несвідомого у житті людини.
- •Політична свідомість і діяльність.
- •Моральна свідомість, її роль у житті суспільства.
- •Проблема свободи волі в філософії.
- •Тягар свободи. Феномен конформізму.
- •Творчість як найбільш адекватна форма людського існування.
- •Суспільство як філософська проблема.
- •Проблема суб’єкту історії.
- •Формаційна модель історії.
- •Даосизм про начала буття та ідеал мудреця.
- •Мілетська школа в античній філософії.
- •Атомістична школа в античній філософії.
- •Філософські погляди Геракліта.
- •Філософські погляди Сократа.
- •Філософські погляди Платона.
- •Філософські погляди Аристотеля.
- •Епікуреїзм, його місце в історії філософії.
- •Стоїцизм як філософська і життєва позиція.
- •Філософія скептицизму.
- •Особливості філософії Середніх віків (фсв).
- •Апологетика, її місце в історії європейської філософії думки.
- •Місце патристики у середньовічній філософії.
- •Вплив арабської філософії на розвиток середньовічної філософії.
- •Схоластика, її місце у філософській культурі.
Творчість як найбільш адекватна форма людського існування.
Див. пит.. 9
Одним із перших виділяє поняття творчості давньогрецький філософ Платон і ця творчість має універсальний характер.
В епоху Просвітництва творчість пов'язується із здатністю людини до уявлення і розглядалася.
Завершена концепція творчості у 18 століття створюється І. Кантом, що спеціально аналізує творчу діяльність у вченні про продуктивну здатність уяви, що виступає як сполучна ланка між розумом і почуттєвим досвідом. Вчення Канта було продовжено Шеллінгом, який розглядав творчу здібність в єдності свідомої й несвідомої діяльності людини. Погляд на художника як на генія, що творять з натхнення досяг своєї кульмінації в епоху Романтизма, творчість художника і філософа вважалася вищою формою людської життєдіяльності, в якому людина стикається з «абсолютом».
В ідеалістичній філософії кінця 19- 20 століть творчість розглядається переважно у протилежності механічно-технічній діяльності. При цьому, якщо філософія життя протиставляє технічному раціоналізму творчий природний початок, то екзистенціалізм підкреслює духовно-особистісну природу. Творчість у філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана А. Бергсоном («Творча еволюція», 1907): творчість як безперервне народження нового становить сутність життя. Уся дійсність розглядається філософом як "безперервний ріст і нескінченна творчість". Найбільш адекватною формою існування вважають творчість і екзистенціалісти. М. Бердяєв («зміст творчості», 1916) розглядає творчість як «діло богоподібної свободи людини, розкриття в ньому образу Творця».
Суспільство як філософська проблема.
Теорія людини органічно пов'язана з теорією суспільства. Суспільство - не сукупність людей, а система суспільних відносин, що складаються в процесі трудової діяльності людей.
В центрі суспільства - діяльнісно-творча людина в суспільних відносинах. В історії розвитку праці філософія марксизму побачила ключ до розуміння всієї історії суспільства, а тому з самого початку звертається переважно до робітників, трудівників, творців суспільного багатства. Які б не були суспільні рухи людей, зрештою, ведуться задля економічного визволення.
Основа суспільства - матеріальне виробництво. В матеріальному виробництві люди вступають у певні виробничі відносини, відповідні продуктивним силам. Продуктивні сили разом з виробничими відносинами утворюють спосіб виробництва, який визначає політичну, соціальну, духовну сфери життя суспільства.
Природно, суспільство постало у вигляді цілісної системи суспільних відносин, що саморозвивається, де матеріальні (економічні) відносини визначають всі інші суспільні відносини - політичні, соціальні, сімейно-побутові, духовні.
Матеріальне життя суспільства - суспільне буття, що визначає суспільну свідомість. Таке визначення матеріального життя суспільства - новий підхід до розуміння суспільства.
Філософія марксизму визначила конкретно-історичний етап суспільства як суспільну формацію, її основні елементи: спосіб виробництва, економічна база і надбудова.