27. Проблема свободи волі в філософії.

Свобода волі — філософське питання про те, чи розум вільний у своїх діях або рішеннях, чи вони визначені наперед, детерміновані.

Впродовж віків це питання цікавило філософів і теологів. Розгляд цього питання потребує розуміння взаємодії між свободою і причиною, визначення того, чи закони природи причинно зумовлені. Філософські школи відрізняються в поглядах на те, чи всі події детерміновані (детермінізм проти індетермінізму) й у поглядах на те, чи може свобода співіснувати з детермінізмом (сумісність проти несумісності). Так, наприклад, жорсткий детермінізм стверджує, що Всесвіт детерміністичний, що зумовлює неможливість свободи волі.

Проблема свободи волі стоїть в центрі уваги атеїстичного екзистенціалізму (Сартр, Камю), який убачає в людині, вкоріненій ні в "що" (абсолютній відкритості буття, можливості, потенційності), носія абсолютної свободи, супротивного зовнішньому світу, фактично зводячи свободу волі до свавілля, "свободи байдужості", що переходить в бунт.

У релігійних навчаннях питання про свободу волі, без якої неможлива релігійна етика, вирішується в плані самовизначення людини по відношенню до дії бога, що описується в поняттях благодаті і божественного промислу.

28. Тягар свободи. Феномен конформізму.

Конформізм – зміна поведінки чи переконання у на реальне чи групове переконання.

Явище конформізму пов'язано з групою. З тим, як може група впливати на окремої людини. Якщо чоловік згоден думкою більшості, з думкою чи переконанням групи – він отримує підтримку і схвалення. Навпаки – якщо він йде проти течії, то зустрічає невдоволення, відторгнення, ненависть. Таких людей називають нонконформістами. За більшої частини вони лідери, генератори ідей, новатори. Якщо чоловік є лідером в колективі – то йому буде дозволено невеличке відхилення загального поведінки.

Свобода - здатність людини діяти відповідно до своїх інтересіві цілей, спираючись на пізнання об'єктивної необхідності.

Людина спочатку з'являється у світі, й лише згодом визначається. Вона не сама себе створює, але вільна, бо потрапивши один раз у світ, відповідає за свої подальші дії. Прагнучи свободи вона пересвідчується, що її свобода повністю залеж. від своб. інших людей.

Цікавий аспект проблеми свободи: якщо інші істоти позбавлені самосвідомості (принаймні з людської точки зору), чи не варто людині як єдиній істоті, що здатна усвідомити себе і світ, іти на розумне самообмеження? Альберт Швейцер відносно "волі до життя": внутрішня свобода допомагає людині знайти силу долати труднощі й досягти високої духовності, самозаглиблення, очищення, спокою. Цицерон: "Ми - раби законів, щоб бути вільними". Вольтер: "Свобода полягає в тому, щоб залежити лише від законів".

Відповідальність носія свободи за все життя довкола нього.

Універсальність людини виявляється в здатності діяти так, аби максима її волі могла стати максимою всезагального законодавства.

Конформізм - пасивне сприйняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм, правил, схиляння перед авторитетами. У цьому випадку необхідність прийняття рішень стає тягарем.