2.Суть маркетингової товарної політики.

Маркетингова товарна політика-Комплекс заходів, в рамках яких один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми.

Товарна політика – це визначений курс дій товаровиробника щодо формування товарного асортименту, його управління, забезпечення конкурентоспроможності товарів на необхідному рівні, знаходження для товарів цільових сегментів ринку, розробки і здійснення стратегії упаковки, маркування, сервісного обслуговування товару, модифікації й модернізації товару і подовження тим самим життєвого циклу товарів (ЖЦТ) і меж використання товару. Завдання товарної політики: задоволення потреб споживачів; оптимальне використання технологічних потужностей; формування асортименту, що основується на плануванні рентабель­ності і обсягу прибутку; завоювання нових споживачів шляхом розширення сфери викорис­тання наявних товарів; забезпечення оптимальної програми випуску продукції, темнів її оновлення з урахуванням життєвого циклу, співвідношення "старих" і "нових" виробів; вихід на ринок з принципово новими товарами і вилучення із виробничої програми старих товарів, які втрачають ринкові позиції. Основна мета товарної політики: забезпечити прибуток; підвищити товарообіг; підвищити частку ринку, на якому діє фірма; знизити витрати на виробництво та маркетинг; поліпшити імідж; знизити ризик.

Маркетингова товарна політика включає 3 основні етапи: Розробка товару, Обслуговування товару, Елімінування товару.

Товар-це продукт, з яким товаровиробник виходить на ринок, а також засіб, за допомогою якого задовольняють ринкові потреби. Це все те, що може задовольнити потреби, що пропонують ринку з метою привернення уваги, придбання, використання або споживання.

Розрізняють три рівні створення товару: 1)за задумом – визначають основну вигоду, яку матиме споживач від використання товару; 2)у реальному виконанні – визначають якість, комплекс властивостей, специфічне оформлення, марочну назву;3)з підкріпле-нням — планують не тільки виготовлення конкретного то­вару, а й умови його монтажу, поставки, торговельного кредитуван­ня, сервісу, гарантії експлуатації, після продажне обслуговування. Розробка товару передбачає створення нового товару або модифікацію(вдосконалення) уже існуючих товарів.

Обслуговування товару-забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринок і користуються попитом споживачів. На цьому етапі основним є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність його поліпшення, збереження характеристик товарів у процесі продажу.

Елімінування-процес зняття застарілого продукту з виробництва і виведення з ринку. Основне завдання:оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає.

3.Види закупівельної діяльності. Пошук, вибір і оцінка привабливості товарного ринку та постачальника.

Розрізняють такі види закупівельної діяльності: *Закупівля для розв'язання нових завдань; *Повторна закупівля з модифікаціями;* Повторна закупівля без змін.

Закупівля для розв'язання нових завдань виникає тоді, коли товар купується вперше. Чим вищі витрати і ступінь ризику, тим більша кількість осіб бере участь у прийнятті рішення щодо придбання і тим більший обсяг інформації їм необхідний. (комп’ютерна мережа, вантажівка, нове технологічне обладнання).

Повторна закупівля з модифікаціями - це ситуація, при якій споживач бажає при видачі повторного замовлення внести до нього зміни, які стосуються технічних характеристик товару, цін та інших умов постачання, або замінити частину постачаль-ників.(комп’ютер, юридичні або транспортні послуги, комплектуючі деталі)

Повторна закупівля без змін - це ситуація, при якій покупець видає повторне замовлення на товар, не роблячи при цьому ніяких змін. У такій ситуації в робочому порядку залучається лише відділ матеріально-технічного постачання. Споживач вибирає постачальників за переліком, що в нього є, залежно від ступеня задоволення поперед-ньою закупкою.(канцтовари, енергоресурси, паливо).

При пошуку потенційних постачальників можуть бути використані такі методи:

- оголошення конкурсу (тендера);- вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації ;- відвідування виставок і ярмарків; листування і особисті контакти з можливими постачальниками.

Внаслідок комплексного пошуку формується перелік потенційних постачальників, згідно якого проводиться подальша робота. Складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити відбір прийнятних постачальників: виробничі потужності, ціни на ресурси, надійність постачальника, економічність закупівлі, якість ресурсів, комплектність постачання, періодичність поставки, комунікаційні умови, можливості сервісного обслуговування, пакування ;- можливість отримання знижки; повнота асортименту;-репутація постачальника;фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність.

Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжування, АВС-аналіз. Вітчизняні підприємства під час вибору постачальника сьогодні в основному покладаються на власну інформацію. При цьому на підприємстві,яке має велику кількість постачальників, може бути сформований список добре відомих партнерів, яким можна довіряти. Затвердження договорів з цими постачальниками, дозвіл попередньої оплати за постачання

передбаченої продукції здійснюється відповідно до спрощеної схеми. Якщо

ж прогнозується підписання договору з постачальником, відсутнім у

названому списку, то процедура затвердження і оплати ускладнюється

проведенням необхідних заходів, які забезпечують безпеку фінансових та

інших інтересів підприємства.