1.Продуктивність праці:сутність, методи визначення та шляхи зростання.

Продуктивність праці - здатність конкретної праці виготовляти за одиницю часу певну кількість продукції. Сутність продуктивності праці полягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та витратами робочого часу, затраченого на її вироблення. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого ча­су (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або , кількістю робочого часу, що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції (виконання роботи чи по­слуги).

Для планування та аналізу рівня продуктивності праці використовуються різні методи та показники вимірювання. Всі методи визначення П.П. поділяються на визначення прямих та обернених показників. До прямих показників належить виробіток продукції за одиницю часу в розрахунку на одного працюючого. Виробіток – це кількісь продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу.Залежно від того , в яких одиницях вимірюється виробіток розрізняють: натуральні та вартісні показники.

Виробіток в натуральному виразі(Вн)=Обсяг виробленої продукції за рік в натураль-них одиницях(ВПн)\Середньооблікова чисельність персоналу(Чп)

Вартісний показник:Середньорічна продуктивність праці одного працюючого (В)= Обсяг виробленої продукції за рік у вартісному виразі(ВП)\Середньооблікова чисельність персоналу(Чп).

Перевагами натурального методу є: натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку; натуральні показники не зазнають по собі впливу зміни цін, структури робіт та інфляційних процесів. Недоліки: неможливість його застосування у випадку коли підприємство виробляє різні види продукції. Вартісні показники більш універсальні і дозволяють оцінити рівень П. П. при виробництві різнорідної продукції. Ці показники зазнають на собі вплив матеріало-місткості та рівень цін.

До обернених показників належить трудоміскість, яка буває плановою, фактичною, нормативною. Трудомісткість(t) =Трудомісткість продукції внормо- годинах (Т)(Чисельність працівників) / Обсяг виробленої продукції (послуг)(ВП).

Залежно від того, за яку одиницю часу розраховують продуктивність праці розрізняють: *Середньорічний

Середньорічний виробіток на одного працюючого(В)= Обсяг виробленої продукції (послуг)за рік(ВП)\ Чисельність працівників(Чп)

Середньорічний виробіток одногоробітника(В)= Обсяг виробленої продукції (послуг) за рік(ВП)\ Середньооблікова чисельність робітників(Чр)

*Середньоденний В=ВП (Обсяг виробленої продукції )\Чл-дн.(число відпрацьованих усіма працівниками за рік людино-днів)

*Середньогодинний виробіток В=ВП (Обсяг виробленої продукції )\Чл-год.(число відпрацьованих усіма працівниками за рік людино-годин)

Джерела підвищення продуктивності праці-ще не використані, але реальні можливості підвищення продуктивності праці, які можуть бути кількісно використані та реалізовані впродовж певного періоду.

Зростання продуктивності праці на будь-якому під-ві залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів які обєднуються в три великі групи.

1. Техніко-технологічні фактори :-вдосконалення техніки та технології в-цтва;-зроста-ння нових видів сировини та матеріалів;-модернізація обладнання;-механізація та автоматизація виробництва.

2.Організаційні фактори:-вдосконалення системи управління та організації праці;

збільшення реального фонду робочого часу;-впровадження раціонального розподілу та організації робітників;ціноутворення.

3.Соціально-економічні фактори:-вдосконалення системи планування участі працівників у прибутках; -створення відповідного морально-психологічного клімату;

-поліпшення системи підготовки та перепідготовки кадрів;зростання заробітної плати.