8.4. Вплив на повітряне середовище та здоров’я людини

В останні десятиріччя світ став свідком частих катастроф, які виникають внаслідок технологічних аварій, руйнування підприємств або зберігання сильнодіючих отруйних речовин, а також порушень на транспорті. Винесення токсичних речовин у навколишнє середовище призводить до масових уражень населення та біологічного (тваринного) світу.

Так у Бхопалі (Індія) в 1984 р. на хімкомбінаті вибухнув 50-тонний резервуар з технічним метилізоціанатом, внаслідок чого постраждало понад 50 тис. людей.

В Мексиці вибух сховища зріджених вуглеводів призведе до загибелі 500 чоловік та 5000 уражених.

В Литві в 1989 р. при вибуху ємкості та пожежі на складі, де містилося 15 тис. тонн аміаку в атмосферу було викинуто 7 тис. тонн цієї речовини. В момент аварії загинуло 7 осіб та 15 дістали ураження органів дихання та хімічні опіки.

Слід зауважити, що велика кількість хімічних підприємств має різні технологічні процеси, цикли і виробляє різноманітні хімічні речовини, що обумовлює ймовірність розвитку під час аварій у потерпілих комбінованих та поєднаних уражень (отруєння, опіки та інше). Так в Іонаві (Японія) внаслідок розпаду нітрофоски в радіусі 30 км від епіцентру аварії біля 34 тис. людей одержали отруєння від оксидів азоту, хлору, фториду водню та низки інших речовин.

Аналіз роботи Всесвітнього центру лікування отруєнь показав, що найчастіше трапляються випадки масових отруєнь хлором, аміаком, чадним газом та іншими типовими токсичними реагентами подразнювальної, задушливої (пари різних кислот) та загально токсичної дії (сірководень, суміш вуглеводню, меркаптантів та інших).

З погляду екології всі види отруєнь в залежності від походження можна поділити на такі групи:

1. отруєння пестицидами, гербіцидами і нітритами;

2. отруєння металами (свинець та його сполуки, ртуть, марганець, берилій);

3. подразнюючі гази (хлор, хлорид водню, сірчаний газ, сірководень, оксиди азоту, аміак, оксид вуглецю);

4. органічні розчини (бензин, метиловий спирт, бензол, сірковуглець, дихлоретан, амідо- та нітросполуки бензолу та інших циклічних сполук).

8.5. Боротьба зі шкідливим впливом на навколишнє середовище підприємств з виготовлення міндобрив

В Україні найбільш поширеними хімічними підприємствами є: виробництво азотних та фосфорних добрив, пластмас та синтетичних матеріалів.

Азотні добрива мають багато форм (кальцієва, калієва і натрієва селітри, сечовина, аміачна вода, сульфат амонію та ін.). Найбільш поширена аміачна селітра. У виробництві селітри можливе забруднення повітря оксидами азоту, пилом, тепловими викидами. Калієва селітра вибухо- і пожежонебезпечна. Боротьба з негативними факторами включає ряд технічних та оздоровчих заходів.

Суперфосфат – легкорозчинна фосфоритна сіль з домішкою гіпсу. Сировиною для його вироблення є фосфорити і апатити. Головним шкідливим фактором на перших етапах виробництва суперфосфатних добрив є пиловиділення. Концентрація пилу в повітрі біля дробарок, сит, транспортерів сягає сотень мг на 1 м³. На інших етапах технологічного процесу повітря може бути забруднено сполуками фтору – фтористим воднем, фтористим силіцієм, які є побічними продуктами і утворюються при умові наявності в рудах фтору в значній кількості (до 4%). Виділення цих газоподібних сполук спостерігається під час завантаження і розвантаження реактора, камер розпаду, при транспортуванні готової продукції. Існує також загроза опіків працівників суперфосфатних виробництв сірчаною кислотою, як в процесі виготовлення добрив, так і при транспортуванні готової продукції при наявності в ній до 0,3% залишків непрореагованої кислоти.

При виготовленні суперфосфату з апатитних руд у працівників даних виробництв дуже часто зустрічається таке професійне захворювання як апатитовий силікатоз. Але при використанні в якості сировини апатитового концентрату зникає ряд пилових операцій з розпаду, дроблення, просіювання руди, значно зменшується можливість появи цього захворювання. Значно зменшуються викиди пилу і газоподібних речовин при застосуванні безперервних (замкнених) процесів, конструкцій камер, що виключають проміжні операції перевантаження, необхідність фізичної роботи всередині камери. Для боротьби з пилом і токсичними газами встановлюють на трубопроводах витяжної вентиляції циклони, скрубери, барбатажно-пінні апарати тощо, а безпосередньо над джерелами викидів забруднюючих речовин встановлюють аспіраційні покриття.