7.2. Целюлозно-паперова промисловість (цпп)

Виробництво паперу і паперової продукції – складний процес, що протікає в дві чітко розрізнені фази: перетворення деревини в пульпу і виробництво паперу. На відміну від лісової і деревообробної промисловостей ця галузь є потужним джерелом забруднення водного і повітряного середовища.

Підприємства ЦПП розташовані здебільшого в Житомирській, Хмельницькій, Херсонській, Закарпатській, Львівській, Київській та Чернігівській областях. Найбільшими підприємствами цієї галузі є: Жидачівський целюлозно-картонний завод, Понінківська картонно-паперова фабрика, Київський і Цюрюпинський картонно-паперові комбінати та ін.

Для виробництва паперу і картону застосовують в основному волокнисті напівфабрикати різноманітних порід деревини і не деревної рослинної сировини. Разом з рослинними волокнами для спеціальних технічних видів паперу останнім часом все ширше стали застосовувати штучні синтетичні, мінеральні та інші волокна. Однак основною вихідною сировиною як найбільш доступною, порівняно недорогою, екологічно безпечною є рослинні волокна.

Рослинні волокна, виготовлені з різних порід дерев, мають різну цінність. Найбільш цінними є волокна, що одержані з хвойних порід. Волокнисті напівфабрикати з листяних порід відрізняються від напівфабрикатів з хвойних порід передусім тим, що вони мають більш короткі неоднорідні за своєю анатомічною будовою волокна.

Напівфабрикати з однорічних рослин (трави) мають ще більше короткі і неоднорідні волокна, ніж волокна листяних порід. Тому напівфабрикати з листяних порід дерев, а особливо з однорічних рослин повинні розмелюватись в більш щадящому режимі, ніж розмел хвойної деревини.

Основними компонентами рослинної тканини є: целюлоза (клітковина), лігнін, геміцелюлози (пентозани і гектозани), смоли, жир, віск та ін.

В технічній клітковині, крім хімічних елементів чистої клітковини, містяться також і означені компоненти. Геміцелюлози покращують папероутворюючі властивості волокон, а лігнін їх погіршує.

На сьогодні основними волокнистими напівфабрикатами є: клітковина сульфатна з хвойних і листяних порід деревини; клітковина сульфітна, деревна маса, напівцелюлоза, макулатура, ганчірна напівмаса, клітковина вдосконалена та інші види волокон (синтетичні, штучні, мінеральні, вовняні).

Клітковина і лігнін утворюють деревну суміш-пульпу, в якої волокна клітковини пов’язані лігніном. Для виготовлення пульпи існують два методи: механічний і хімічний.

Механічне приготування пульпи полягає в розщепленні і подрібненні деревини з метою вивільнення волокон. Для цього застосовують розмел сухої подрібненої маси з послідуючим розбиванням (розпусканням) її водою в гідророзбивачах. Далі волокнисті напівфабрикати і вода змішуються між собою в певному співвідношенні в регуляторах композиції. Після цього паперова маса залежно від вимог до якості паперу може надходити або на виготовлення паперу, або на додаткове введення в неї композиції проклеючої речовини, наповнювачів, барвників та інших добавок. Для кращого зчеплення цих речовин з волокнами паперової маси в пульпу вводять сірчанокислий алюміній, поліакриламід (ПАА) або інші реагенти і флокулянти.

При хімічному методі вивільнення волокон клітковини від лігніну застосовують чотири способи одержання паперу: сульфатний або крафт-процес, сульфітний, напівхімічний і содовий процеси.

Найбільш розповсюдженими, хоча і досить складними, є сульфатний і сульфітний процеси.