Шахтний спосіб видобування вугілля.

Після розвідувальних робіт і складання проекту починається підготовчий етап будови шахти. Цей етап в свою чергу починається з проведення осушувальних робіт. Осушення виконують поверхневим способом за допомогою канав і каналів, а також свердловин, в які встановлюють занурені артезіанські насоси. Після завершення підготовчих робіт система водовідведення доповнюється підземною відкачкою води, яка збирається в штольнях, штреках, вибоях і інших елементах шахти. Можуть бути застосовані ці два способи разом.

Будівництво шахти починають з спорудження ствола. Ствол це вертикальна або нахилена частина шахти, за допомогою якої здійснюється зв'язок підземних виробок з поверхнею землі, підйом і опускання шахтарів, підйом вугілля і повернення порожніх посудин, подача свіжого і відкачування забрудненого повітря, прокладання електричних кабелів, забезпечення робітників необхідним обладнанням. Звичайно будують два ствола для того, щоб, наприклад, по одному – подавати свіже повітря, а по другому – відводити гази.

Над стволом встановлюють копер з підйомно-опускним механізмом, за допомогою якого на поверхню піднімають вугілля, порожню породу, людей, опускають обладнання, порожні посудини та інш.

В нижній частині ствола улаштовують приствольний двір. Від двору в сторону основних покладів вугілля прокладають квершлаги ‑ основні горизонтальні виробки шахти. У дворі здійснюють обмін завантажених вагонеток на порожні, завантаження скипів або перекидальних вагонеток вугіллям або пустою породою для підйому їх уверх, розміщення електростанцій, насосних, компресорних і іншого обладнання.

Квершлаг за допомогою сліпих стволів та інших квершлагів, ходів і штреків (рис. 12) з’єднується із вибоями або лавами, де здійснюється безпосередньо видобування корисної копалини з родовища, яке називають очисними роботами.

Рис. 12. Схема підземної розробки родовища:

1 – ствол; 2 – приствольний двір; 3 – квершлаг; 4 – сліпий ствол; 5 – квершлаг; 6 – штрек; 7 – вибої

На практиці видобування вугілля підземною розробкою здійснюють двома головними способами: вибуховим та комбайновим.

При проведені підземних гірничих виробок вирішується три основні завдання: руйнування масиву гірських порід, видалення продуктів руйнування за межі контуру виробки, забезпечення стійкості оголених поверхонь гірських порід (кріплення). В результаті комплексу робіт по проведенню виробок в масиві гірських порід отримують порожнини визначених форм та розмірів, які протягом певного часу повинні забезпечувати встановленні ним функції: транспортування вугілля, рух обслуговуючого персоналу, техніки, повітря, води тощо.

При вибуховому способі проведення виробок окремими виробничими операціями є: буріння шпурів, їх зарядження та підривання, навантаження гірничої маси, кріплення, прокладання транспортних та пішохідних шляхів, газових, водовідвідних магістралей та електрокабелів.

При комбайновому способі, який в основному застосовують при очисних роботах, руйнування вугільного пласта здійснюють робочим органом комбайну. Одночасно комбайн подає зруйновану масу на транспортерну стрічку, яка розміщується в штреках, а також виконує кріплення виробки. Із штрекових транспортерів вугілля потрапляє у вагонетки, які електропотягом відвозяться в приствольний двір.

На поверхні землі вугілля із скипів перевантажують в приймальні пристрої і за допомогою конвеєрів відправляють на збагачувальну фабрику для дроблення, сортування і брикетування. Після чого відсортоване вугілля переміщують в складські приміщення або завантажують у вагони для відправки користувачам.

Комплекс для виконання робіт з порожньою породою включає такі основні операції: приймання і транспортування породи від місця її видачі на поверхню до навантажувального пункту; навантаження породи в транспортні засоби; транспортування до місця відвалу та його формування.

переваги відкритого способу добування вугілля порівняно із підземним полягають в наступному:

1) вища продуктивність праці, нижча собівартість;

2) менші втрати корисних копалин, кращі умови роздільного виймання порід;

3) кращі виробничі умови;

Недоліки відкритого способу розробки вугільних родовищ складаються з таких чинників:

1) велика потужність розкривних порід обумовлює великі об’єми переміщення їх у відвали;

2) відводи корисних земель під кар’єри і відвали;

3) залежність від кліматичних умов і пори року.