3 ‑ Свердловина для закачування води; 4 – розподільчий резервуар;

5 – компресорна станція; 6 – пониження рельєфу; ГПЗ – газопереробний завод; ННР – накопичувальний нафтовий резервуар

В напірній схемі для відокремлення нафти від домішок можуть бути застосовані сепаратори.

Недоліки самоплавної схеми збору і підготовки нафти заключаються в негерметичності окремих її елементів, що обумовлює випаровування і втрату до 3% газоподібних речовин.

Крім того, при самоплавному русі швидкість течії потоку незначна, що обумовлює випадіння в осад в трубопроводах механічних домішок, солей, парафіну. А це виводить з ладу ці системи і прискорює їх зміну.

2.3. Добування нафти з морських родовищ

У наш час бурхливо розвиваються галузі морської технології добування нафти і газу з морських родовищ. Якщо в середині 60-х років з морських родовищ було отримано лише 3% світового відобутку нафти, то на початку 80-років цей видобуток сягає 30%, а в 2000 році – 50%.

Ще на початку 70-х років XX століття тисячі нафтових свердловин були розсіяні по Атлантичному океану, від Північного моря до Мексиканської затоки, захоплюючи також води західної Африки, Аргентини, Бразилії, Колумбії. Розташовувались вони на краю континентального шельфу на глибині до 200 м. В останні десятиріччя нафту почали добувати на шельфах Каспійського, Чорного, Азовського та інших морів. Але найбільшого розмаху добування нафти з підводних родовищ здійснюється в Північному морі.

Перші установки для видобування нафти з морських родовищ являли собою звичайну плоскодонну баржу, на яку встановлювали бурову вишку. Буріння здійснювалось звичайним для континентальних нафтопромислів обладнанням. Ці баржі є прототипом сучасних заглиблених платформ, що працюють на глибинах до 30 метрів.

Сучасна технологія, добування нафти з морських та океанічних родовищ за складністю робіт ділиться на декілька видів.

На відносно неглибоких ділянках морів та океанів добування нафти та газу може здійснюватись за допомогою стаціонарних металевих платформ високої міцності, серед яких найбільш поширена конструкція типу «монопод», яка розроблена вченими та інженерами фірми «Імперіал Оіл» (США). Вона призначена для роботи на глибинах до 12 м і являє собою трипалубну робочу платформу розміром 24х48 м, де розміщується бурове і допоміжне обладнання, що забезпечує буріння свердловин глибиною до 6 км (рис. 8).

Платформа монтується на колоні діаметром 9,15 м і висотою 24,4 м, яка опирається на основу діаметром 96,7 м і висотою 7 м, яку розміщують на морському дні. Маса платформи 15 тис. тон.

Рис. 8. Загальний вигляд платформи типу «Монопод»:

1 – вишка; 2 – робоча платформа; 3 – колона; 4 – порожнина для перепуску бурових труб; 5 – основа

Набагато складнішою проблемою є ведення робіт в глибоководних районах моря. Разом з тим саме в цих зонах розташовані найбільш перспективні в геологічному відношенні структури.

Перша спроба буріння у Північному морі на великих глибинах, яка була зроблена в 1971 році за допомогою звичайного мертво заякорьованого судна виявилась невдалою. Тоді французька нафтова компанія разом зі своєю канадською філією зробила спробу буріння розвідувальних свердловин на глибині моря 183 м, за допомогою судна “Пелікан” (рис. 9), яке було обладнано системою динамічного позиціонування над точкою робіт. Передача обертального моменту руху від привода на бурові колони тут може здійснюватись по викривленій системі з’єднальних труб. Даний експеримент видався вдалим. Судно мало довжину 149 м і водотоннажність 15,5 тис. т. Воно спроможне здійснювати буріння при глибинах моря 300 м, силі вітру до 100 м/год, амплітуді бортової качки 10˚ і суворих температурних умовах північних широт. Судно обладнано двома гребними гвинтами регульованого кроку і п’ятьма підрулюючими шахтовими установками, що проводиться дизельними двигунами потужністю по 2500 кВт.

Рис. 9. Бурове судно «Пелікан» з системою динамічного позиціонування:

1 – бурова вишка; 2 – носові підрулюючі; 3 – стелажі для зберігання обсадних і бурових труб; 4 – установка для приготування бурового розчину;

5 – акустичний випромінювач; 6 – трос інклінометра; 7 – вантаж інклінометра;

8 – гирлова лійка; 9 – денний маяк; 10 – бурова колона; 11 – гідрофони

В центральній частині судна розташована робоча шахта розміром 78,25 м, над якою на робочому майданчику встановлена пірамідна бурова вишка висотою 44,8 м з гідропневматичним компенсатором вертикальних коливань. Система керування і контролю за положенням судна відносно точці буріння дозволяє гарантувати утримання його у межах кола діаметром, що дорівнює 1% глибини води в місці розташування судна.