
- •Блок питань № 1
- •1.1. Формування Давньоруської державності.
- •1.2. Зміст поняття "музей" (мусейон, мусеум) в епоху стародавньої Греції і Риму. Порівняльний аналіз.
- •1.3. Особливості сучасної глобалізації.
- •Блок питань № 2
- •2.1. Форми і методи роботи з музейною аудиторією.
- •2.2. Галицько-Волинське князівство.
- •2.З. Культурна самобутність: визначення поняття. Міжнародні документи, спрямовані на захист культурної самобутності.
- •Блок питань № 3
- •3.1. Історія становлення музейної справи Азійських країн та її відмінність від музейної справи Європи. Порівняльний аналіз.
- •3.2. Культурно-освітній потенціал сучасних музеїв.
- •3.3. Поняття культурної толерантності. Міжнародні документи, що забезпечують правову основу культурної толерантності.
- •Блок питань № 4
- •4.2. Лерші музеї Австралії і Океанії. Особливості створення.
- •4.3. Класифікація актуальних проблем культурології та їх характерні особливості.
- •Блок питань № 5
- •5.1. Сучасні тенденції розвитку музейної педагогіки.
- •5.2. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •5.3. Інкультурація та її основні проблеми.
- •Блок питань № 6
- •6.1. Історія становлення музейної справи Америки. Вид діяльності наукових товариств до приватних колекцій XIX ст.
- •6.2. Вузлові проблеми розвитку української сучасної культури.
- •6.3. Регіоналізація історії світової культури та її проблеми.
- •Блок питань № 7
- •7.1. Литовська експансія на Україну.
- •7.2. Діяльність та напрями охорони культурної спадщини науковими товариствами в Україні у XIX ст.
- •7.3. Проблеми хронологізації історії світової культури.
- •Блок питань № 8
- •8.1. Музей як культурно-освітній центр.
- •8.2. Виникнення козацтва на Україні.
- •8.3. Теорія мультикультурності. Основні положення.
- •Блок питань № 9
- •9.1. Основні етапи процесу комплектування музейних фондів.
- •9.2. 0Сновні етапи розвитку монументальної скульптури в Україні.
- •9.3. Проблеми морального прогресу. Основні позиції науковців щодо цього поняття. Блок питань № 10
- •10.1. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
- •10.2.Фонд науково-допоміжних матеріалів. Визначення поняття.
- •10.3. Роль торгівлі у розвитку культури та позиції культурологів щодо цієї проблеми. Блок питань №11
- •11.1. Проблеми збереження пам"яток археології в Україні.
- •11.2. Характерні риси українського фольклору.
- •11.3. Поняття інкультурації та акультурації, їх особливості.
- •Блок питань № 12
- •12.1. Вимоги до температурно-вологісного режиму у фондосховищах.
- •12.2. Провідні напрями наукового пам'яткознавства.
- •12.З. Національна психологія та ментальність: спільне та відмінне.
- •Блок питань № 13
- •13.1. Язичницькі риси в християнстві.
- •13.2. Зміст питання „археологічна трасологія".
- •13.3. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •Блок питань № 14
- •14.1. Пам'ятки давньоруської монументальної скульптури. Визначальні риси.
- •14.2. Етногенез слов'ян.
- •14.3. Визначення етимології поняття „культура".
- •Блок питань № 15
- •15.1. Напрями комплектування музейних фондів, їх характеристика.
- •Блок питань № 16
- •16.3. Визначення поняття „пасіонарність". Порівняння пасіонаріїв із актуалістами і футуристами (за л.Гумільовим).
- •Блок питань № 17
- •17.1. Класифікація та атрибуція музейних предметів.
- •17.2.Специфіка розвитку української культури XVI - XVII ст.
- •17.3. Основні положення роботи л.Гумільова „Етногенез і біографія Землі". Блок питань № 18
- •18.1. Процеси, що становлять загрозу для збереження нерухомих пам'яток.
- •Процеси, що становлять загрозу для збереження нерухомих памяток
- •18.2. Властивості музейних предметів.
- •5. Властивості муз предметів
- •18.3. Особливості розвитку європейської культури XIX ст.
- •Блок питань № 19
- •19.1. Етнографічне районування України.
- •Або як виклав це голішевський
- •6. Етнографічне районування України
- •19.2. Основні напрями фондової діяльності музеїв.
- •4. Основні напрямки фондової роботи:
- •19.3.Бароко як явище західноєвропейської культури хvіі - поч.Хvііі ст.
- •Блок питань № 20
- •20.1. Предмет музейного значення та музейний предмет як категорії музейного джерелознавства.
- •20.2. 3Ародження і форми первісного образотворчого мистецтва.
- •20.3. Проблема регіоналізації північно-американської культури.
Або як виклав це голішевський
6. Етнографічне районування України
Етнографічни райони виділяють на основі природних умов, характеру і способу господарських занять населення, історичних особливостей.
Деякі дослідники виділяють шість, деякі вісім етнографічних районів.
Надніпрянщина — охоплює територію лісостепової смуги України по обох берегах Дніпра. Корінними предками цього регіону є поляни. Це центр політ і реліг життя України. Тут сформувалися традиційний укр. костюм і укр. мова.
Слобожанщина — охоблює східну частину України. З 2 пол. XVI ст. Територія заселялася козаками і селянами із інших місць України. Територія інтенсивно заселялася в XVII-XVIII ст. вихідцями з ліво і правобережної України та з Росії, втікачами від утисків кріпосного ладу, які посилялись “на слободах”, засновувавли поселення “слободи”. Побут і культура Слобожанщини поєднали у собі ознаки козацького населення і переселеного населення.
Полісся простягнене зі сходу на захід через весь північний край України смугою шириною 100 км. Основними заняттями було мисливство і рибальствою
Волинь. Вдавнину заселяли Дуліби, Бутани, Волиняни. На цій землі виникло Галицько-Волинське князівство. У населення багата фолькльорна традиція, вироби з дерева, особлива вишивка з рослинним орнаментом.
Карпати — виділяється Східне передкарпаття, гірські карпати, Закарпаття. Виділяються підрайони: Закарпаття, Бойківщина, Лемківцина, Гуцульщина, Покуття, Підгір'я, Опілля.
Значно розвинені ремесла: обробка дерева, каменю, вовни, ткацтво, гончарство, бондарство.
Поділля — охоплює південно-західну частину України (Вінницька і більша частина тернопільської, Хмельницької, Чернівецької обл.) В літописах 13 століття згадується як русь долішня, Пониззя, тобто низ Русі. Заселяли Тиверці та Уличі.
Південь України. Здавна заселяли кочовики, з середньовіччя відома як Дике поле. Сбди пересилялись втікачі від феодально-пан. Гніту, пересиленці - “уходники”. Тут утворилась Запоріжська Січ.
Крим. З 13 століття тут осідають монголо-татари, утворюється Кримське ханство. З 18 ст. завойований росією. За етнічним складом більшість населення татари, росіяни, є також караїми, кримчаки — половців нащадки. (Голішевський)
19.2. Основні напрями фондової діяльності музеїв.
Фондова робота в музеї - одне з провідних напрямків діяльність музею, яке включає комплектування, облік, зберігання і вивчення об'єктів спадщини.
В даний час наукове комплектування фондів розглядається як самостійний напрям музейної діяльності, однак по суті воно невіддільне від фондової роботи. Під комплектуванням розуміють процес виявлення в середовищі побутування предметів музейного значення та їх збору для поповнення музейного зібрання; наукова діяльність, заснована на принципах музеєзнавства та профільних дисциплін. В комплектуванні реалізується одна з соціальних функцій музею - функція документування. Виділяються систематичний (типологічний), тематичний і комплексний методи комплектування. За допомогою першого відбувається поповнення колекцій типовими предметами, характерними для певної епохи. Тематичний метод направлений на документування процесів і явищ, що відображають певну тему і комплектування різнотипних предметів. Комплексний метод поєднує в собі два попередніх. Комплектування, спрямоване на відображення сучасних процесів - актуальне документування епохи - також може бути систематичним і тематичним. До основних форм комплектування відносяться польові дослідження (експедиції, репортажний збір - собирательская робота в момент події або відразу після нього) і поточне комплектування (закупівля, обмін, дарування та ін.)
Наукове комплектування здійснюється в музеї на основі наукової концепції комплектування, в якій викладено завдання, принципи, форми і методи комплектування. На її основі готується перспективний план комплектування.
Фактори критеріїв відбору предметів музейного значення. До загальних відносяться інформативність, атрактивність, репрезентативність джерела; приватні критерії визначаються специфікою конкретної колекції (матеріал, техніка виготовлення, датування, форма, розмір тощо).
Облік музейних фондів включає 2 етапи: первинну реєстрацію (остаточно закріплює предмет за певним музеєм) через акти та реєстрацію в книзі надходжень; наукову інвентаризацію (науковий опис в інвентарних книгах).
Пересування музейних фондів всередині музею фіксується в обліковій документації, що реєструється через сектор обліку, видача музейних предметів за межі музею оформляється з дозволу вищестоящої інстанції.
Обов'язковими заходами є звірки збереження музейних предметів з обліковою документацією, які регулярно здійснюються в музеї. Процес каталогізації музейних фондів, дозволяє вводити в науковий обіг предмети з фондів музею шляхом створення різних покажчиків, довідників, путівників.
Зберігання музейних фондів - направлення фондової роботи із забезпечення фізичної збереженості музейних предметів шляхом оптимально обраних режиму та системи зберігання. Основні положення по організації зберігання, зафіксовані в державних нормативних документах, обов'язкові для всіх музеїв, специфіка залежить від складу, структури та обсягу фондів, характеристик музейного будинку. Для збереження музейних фондів найважливішим фактором є режим зберігання, що складається з різних складових (температурно-вологісний та світловий режим, боротьба з забрудненням повітря тощо) Система зберігання фондів може бути роздільної (розміщення в одному приміщенні предметів з різних матеріалів) або комплексною (суміщене зберігання предметів з різних матеріалів). (Семен (№19))
АБО ЯК ВИКЛАВ ГОЛІШЕВСЬКИЙ