
- •Блок питань № 1
- •1.1. Формування Давньоруської державності.
- •1.2. Зміст поняття "музей" (мусейон, мусеум) в епоху стародавньої Греції і Риму. Порівняльний аналіз.
- •1.3. Особливості сучасної глобалізації.
- •Блок питань № 2
- •2.1. Форми і методи роботи з музейною аудиторією.
- •2.2. Галицько-Волинське князівство.
- •2.З. Культурна самобутність: визначення поняття. Міжнародні документи, спрямовані на захист культурної самобутності.
- •Блок питань № 3
- •3.1. Історія становлення музейної справи Азійських країн та її відмінність від музейної справи Європи. Порівняльний аналіз.
- •3.2. Культурно-освітній потенціал сучасних музеїв.
- •3.3. Поняття культурної толерантності. Міжнародні документи, що забезпечують правову основу культурної толерантності.
- •Блок питань № 4
- •4.2. Лерші музеї Австралії і Океанії. Особливості створення.
- •4.3. Класифікація актуальних проблем культурології та їх характерні особливості.
- •Блок питань № 5
- •5.1. Сучасні тенденції розвитку музейної педагогіки.
- •5.2. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •5.3. Інкультурація та її основні проблеми.
- •Блок питань № 6
- •6.1. Історія становлення музейної справи Америки. Вид діяльності наукових товариств до приватних колекцій XIX ст.
- •6.2. Вузлові проблеми розвитку української сучасної культури.
- •6.3. Регіоналізація історії світової культури та її проблеми.
- •Блок питань № 7
- •7.1. Литовська експансія на Україну.
- •7.2. Діяльність та напрями охорони культурної спадщини науковими товариствами в Україні у XIX ст.
- •7.3. Проблеми хронологізації історії світової культури.
- •Блок питань № 8
- •8.1. Музей як культурно-освітній центр.
- •8.2. Виникнення козацтва на Україні.
- •8.3. Теорія мультикультурності. Основні положення.
- •Блок питань № 9
- •9.1. Основні етапи процесу комплектування музейних фондів.
- •9.2. 0Сновні етапи розвитку монументальної скульптури в Україні.
- •9.3. Проблеми морального прогресу. Основні позиції науковців щодо цього поняття. Блок питань № 10
- •10.1. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
- •10.2.Фонд науково-допоміжних матеріалів. Визначення поняття.
- •10.3. Роль торгівлі у розвитку культури та позиції культурологів щодо цієї проблеми. Блок питань №11
- •11.1. Проблеми збереження пам"яток археології в Україні.
- •11.2. Характерні риси українського фольклору.
- •11.3. Поняття інкультурації та акультурації, їх особливості.
- •Блок питань № 12
- •12.1. Вимоги до температурно-вологісного режиму у фондосховищах.
- •12.2. Провідні напрями наукового пам'яткознавства.
- •12.З. Національна психологія та ментальність: спільне та відмінне.
- •Блок питань № 13
- •13.1. Язичницькі риси в християнстві.
- •13.2. Зміст питання „археологічна трасологія".
- •13.3. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •Блок питань № 14
- •14.1. Пам'ятки давньоруської монументальної скульптури. Визначальні риси.
- •14.2. Етногенез слов'ян.
- •14.3. Визначення етимології поняття „культура".
- •Блок питань № 15
- •15.1. Напрями комплектування музейних фондів, їх характеристика.
- •Блок питань № 16
- •16.3. Визначення поняття „пасіонарність". Порівняння пасіонаріїв із актуалістами і футуристами (за л.Гумільовим).
- •Блок питань № 17
- •17.1. Класифікація та атрибуція музейних предметів.
- •17.2.Специфіка розвитку української культури XVI - XVII ст.
- •17.3. Основні положення роботи л.Гумільова „Етногенез і біографія Землі". Блок питань № 18
- •18.1. Процеси, що становлять загрозу для збереження нерухомих пам'яток.
- •Процеси, що становлять загрозу для збереження нерухомих памяток
- •18.2. Властивості музейних предметів.
- •5. Властивості муз предметів
- •18.3. Особливості розвитку європейської культури XIX ст.
- •Блок питань № 19
- •19.1. Етнографічне районування України.
- •Або як виклав це голішевський
- •6. Етнографічне районування України
- •19.2. Основні напрями фондової діяльності музеїв.
- •4. Основні напрямки фондової роботи:
- •19.3.Бароко як явище західноєвропейської культури хvіі - поч.Хvііі ст.
- •Блок питань № 20
- •20.1. Предмет музейного значення та музейний предмет як категорії музейного джерелознавства.
- •20.2. 3Ародження і форми первісного образотворчого мистецтва.
- •20.3. Проблема регіоналізації північно-американської культури.
16.3. Визначення поняття „пасіонарність". Порівняння пасіонаріїв із актуалістами і футуристами (за л.Гумільовим).
Пасіонарність ( за теоріэю етногенезу Гумільова) - надлишок біохімічної енергії живої речовини, що породжує жертовність, часто заради ілюзорних цілей. Пасіонарність - це непереборне внутрішнє прагнення до діяльності, спрямованої на зміну свого життя, навколишнього оточення, статусу-кво. Діяльність ця представляється пасіонарної особі цінніше навіть власного життя, а тим більше життя, щастя сучасників і одноплемінників. Вона не має відношення до етики, однаково легко породжує подвиги і злочини, творчість і руйнування, благо і зло, виключаючи тільки байдужість, вона не робить людину героєм, провідним натовп, бо більшість пасіонаріїв перебувають у складі натовпу, визначаючи її потентность в ту чи іншу епоху розвитку етносу.
Однією з складових світосприйняття етносів є сприйняття часу, яке проявляється по різному на різних стадіях етногенезу.
На основі історичного матеріалу Л.Н.Гумилев встановив, що в будь-якому етносі завжди переважає одна з чотирьох виділених їм видів сприйняття часу. можуть бути описані в наступних якісних характеристиках:
1) Статичний (або циклічне) відчуття часу характерно для статичних етносів (персістентов). При статичному час фактично ігнорується як реальність і сприймається лише в зв'язку з найпростішими природними циклами. Це цілком органічно для етнічного гомеостазу, де відсутня спрямований розвиток системи і панує періодичне повторення життєвих циклів, що виражається також у відсутності лінійного літочислення.
2) пассеизм. Це. характерно для молодих етнічних систем, що знаходяться в стадії росту і становлення. Кожна прожита хвилина сприймається людиною як прирощення до існуючого минулого, до справ його предків і попередників. Таким чином, минуле відчувається як реальність, яка, накопичуючись, просувається вперед. Люди почувають себе частинками великої традиції і здатні на безкорисливу діяльність заради неї. Переважає цей тип у фазі підйому, зустрічаючись потім у всіх наступних фазах і виконуючи найбільш конструктивну роботу. Типові приклади пассеістов: спартанець Леонід у Фермопілах, Роланд в Ронсельванском ущелину, російські воїни на Куликовому полі.
3) Актуалізму - при якому за реальність людина визнає тільки сьогодення, а за головну життєву цінність - власний стан (задоволення, славу, успіх і т.д.) в даний момент часу. Є частиною егоїстичного (хоча і позитивного) світовідчуття. Люди такого типу з'являються в акматической фазі, коли на зміну безкорисливим, самовідданим борцям починають приходити честолюбці, що прагнуть до особистого успіху, подібні Гаю Марію і Сулле (Рим), Людовику XIV (Франція), Івану Грозному (Росія). На зміну подвижництву поступово приходить гедонізм, на зміну накопичення цінностей - їх розтрата. У наступних фазах це широко поширене і панує у фінальній фазі - обскурації.
4) Футуризм - при якому людина вважає майбутнє єдино реальним, минуле - що пішли в небуття, а справжнє розцінює як переддень майбутнього. При крайніх ступенях футуризму ілюзією представляється також справжнє. Футуризм - частина негативного світовідчуття, панівне в антисистема. У них футуризм відбивається на змісті ідеології, яка оголошує існуючий світ злом, минуле - «проклятим», а нині - підмет повного виправлення або ілюзією, від якої треба позбуватися. Реалізація цілей антисистеми (торжество «справедливості», позбавлення від «зла» і т.п.) завжди віднесена до майбутнього. Таким чином, ідейні установки антисистеми відповідаю психічному складу їх адептів. У здоровому етносі футуризм зустрічається рідко і сприймається оточуючими як дивацтво. (Копил Міша)