
- •Художня література як мистецтво слова. Метамова дисципліни.
- •Особливості творчого доробку а.Міцкевича.
- •Ідейно-художня своєрідність новели н. Готорна «Червона літера»
- •Періодизація світової літератури.
- •Порівняльний аналіз давніх пам'яток культури Веди − Біблія − Коран.
- •Ідейно-художня своєрідність роману в.Шкляра «Чорний ворон».
- •Міфологія. Поняття міфу.
- •Особливості творчого доробку і.Котляревського.
- •Ідейно-художня своєрідність роману г.Мелвілла «Мобі Дік».
- •Епос. Найдавніший героїчний епос слов’ян.
- •Особливості творчого доробку Дж. Бокаччо.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ж.Санд «Консуело».
- •Життєвий і творчий шлях в.Шекспіра.
- •Ідейно-художня своєрідність «Декамерону» Дж. Бокаччо
- •Балада. Жанр історичної балади.
- •Життєвий і творчий шлях т.Шевченка.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ф. Купера «Останній з могікан» («Звіробій»).
- •Жанри, тематика, образи, символи давньогрецької лірики.
- •Особливості моралізаторсько-повчальної літератури («Слово про закон і благодать» Іларіона Київського, «Поучення» Володимира Мономаха).
- •Література середньовіччя. Героїчний епос.
- •Життя та особистість Сервантеса.
- •Проблематика та поетика трагедій Шекспіра «Ромео і Джульетта», «Гамлет».
- •Розвиток травестії в післягомерівський період.
- •Барокова проблематика і поетика п'єс п. Кальдерона
- •Героїчний епос. «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
- •Риси неоплатонізму в поезії Данте Аліг'єрі.
- •Новаторство драматургії г. Ібсена і б.Шоу.
- •Куртуазна і лицарська література.
- •Трансформація біблійних образів у дусі проповіді самопізнання (г. Сковорода «Сад божественних пісень»).
- •Новаторський характер збірки поезій у.Уітмена «Листя трави».
- •Розмаїтість жанрової системи літератури доби Середньовіччя.
- •Тематика, сюжетні джерела, засоби створення характерів, поетика комічного у творах Мольєра (одна з комедій за вибором)
- •Книга року-2010. М. Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».
- •1.Образ бібліотеки-лабіринту – ключовий образ роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •2.Творче використання сюжетів байкарів світу (Езоп, Лафонтен, і. Крилов).
- •3.Глибина психологічного аналізу в романах г.Флобера («Мадам Боварі»).
- •Специфічні риси американського романтизму.
- •Теорія національної драми та творчість Лопе де Вега.
- •Процес самоідентификації героя в романі п. Коельо «Алхімік».
- •Творчий напрям і творчий метод: кореляція понять
- •Жанр утопії та свободолюбні ідеї творчості т. Кампанелли («Місто Сонця»).
- •Продовження байкарських традицій у творчості г. Сковороди, п. Гулака-Артемовського, є. Гребінки, л. Глібова.
- •Класицизм як творчий напрям і метод.
- •2. Англійський просвітницький роман (д. Дефо, Дж. Свіфт).
- •Жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм п’єси і. Карпенка-Карого «Хазяїн».
- •Романтизм як творчий напрям і метод.
- •2. Ідейно-художня своєрідність новел е. По
- •3. Композиційна роль символу собору в романі в.Гюго «Собор Паризької Богоматері».
- •Бароко: літературний напрям і метод.
- •Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору і. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
- •Апофеоз естетизму в романі о.Уайльда «Портрет Доріана Грея»
- •Реалізм як літературний напрям і творчий метод.
- •3. «Малюк Цахес» е.Гофмана – зразок романтичного твору.
- •Філософське та естетичне підґрунтя літератури модернізму.
- •2. Барокова проблематика і поетика творчості Дж.Мільтона («Утрачений рай»).
- •3. Творчість Ліни Костенко в незалежній Україні.
- •1. Романтизм як літературний напрям і творчий метод.
- •2. Сонетна творчість Шекспіра: тема кохання та дружби, поетика, форма сонетів.
- •3. Особливості філософської прози о. Забужко («Польові дослідження з українського сексу»).
- •Філософська, політична і естетична основи класицизму.
- •Новела м. Коцюбинського «Цвіт яблуні» − класика українського імпресіонізму
- •Ідейно-художня специфіка новели ф.Кафки «Перевтілення»
- •Філософське та естетичне підґрунтя постмодернізму.
- •Історична основа, жанр, сюжет, композиція, ідейний зміст поем т. Шевченка («Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки»).
- •3. Ідейно-художня своєрідність роману в. Скотта «Айвенго»
- •Жанрова система літератури Відродження.
- •«Слово про похід Ігоря»: історичне підґрунтя, проблема авторства, дохристиянські міфопоетичні та фольклорні традиції.
- •Творчі новації в. Гюго.
- •Передумови формування літературного декадансу, його специфічні особливості.
- •Козацькі літописи. «Літопис Самовидця», «Історія Русів»
- •Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»
- •«Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу
- •Синтез найкращих рис романтизму і просвітницького реалізму в поезії Роберта Бернса
- •Проблематика повісті о.Бальзака «Шагренева шкіра»
- •«Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.
- •Жанр, джерела, тема, особливості сюжету і композиції роману п. Куліша «Чорна рада».
- •Ідейно-художні особливості роману ф. Стендаля «Червоне та чорне».
- •Елементи художності в «Повісті минулих літ».
- •Розвиток жанру інтермедії в українській літературі.
- •Ідейно-художні особливості роману п. Зюскінда «Запахи»
- •Авангардистські течії початку хх століття.
- •2. Ідейно-художні особливості лірики вагантів.
- •3.Художні особливості новели Вашингтона Ірвінга «Ріп Ван Вінкль».
- •Художні особливості літератури символізму.
- •Піднесення цінності земного життя в «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі.
- •3. Постмодерні інтенції роману ю. Андрухович «Московіада».
Особливості творчого доробку Дж. Бокаччо.
К ранним сочинениям Боккаччо (неаполитанского периода) относятся: поэмы «Филострато» (ок. 1335), «Тезеида» (ок. 1339-41), роман «Филоколо» (ок. 1336-38), основанные на сюжетах средневековых романов. Более поздние произведения (флорентийского периода): «Фьезоланские нимфы» (1345), наверянные «Метаморфозами» Овидия, «Амето», и повесть «Фьяметта» (1343). Вершина творчества Боккаччо — «Декамерон».
На итальянском языке им написаны «Тезеида» («La Teseide», перв. изд., Феррара, 1475), первая попытка романтического эпоса в октавах; «Любовное видение» («Amorosa visione»); «Филоколо» («Filocolo»), роман, в котором сюжет заимствован из древнефранцузского романа о Флуаре и Бланшефлор; «Фьяметта» («L’amorosa Fiammetta», Падуя, 1472), трогательная история душевных страданий покинутой Фьяметты; «Ameto» (Венеция, 1477) — пасторальный роман в прозе и стихах; «Филострато» («Il Filostrato», изд. 1480), поэма в октавах, изображающая историю любви Троила и Крессиды; «Il corbaccio о labirinto d’amore» (Флоренция, 1487) — едкий памфлет на женщин («Корбаччо») (1354—1355, опубликована в 1487).
Латинские сочинения
Боккаччо — автор ряда исторических и мифологических сочинений на латинском языке. В их числе энциклопедический труд «Генеалогия языческих богов» в 15 книгах («De genealogia deorum gentilium», первая редакция около 1360, трактаты «О горах, лесах, источниках, озёрах, реках, болотах и морях» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», начат около 1355—1357); 9 книг «О несчастиях знаменитых людей» («De casibus virorum et feminarum illustrium», первая редакция около 1360). Книга «О знаменитых женщинах» («De claris mulieribus», начат около 1361) включает в себя 106 женских биографий — от Евы до королевы Иоанны Неаполитанской.
]Боккаччо о Данте
Данте Боккаччо посвятил два сочинения на итальянском языке — «Малый трактат в похвалу Данте» («Trattatello in laude di Dante»; точное название — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», первая редакция — 1352, третья — до 1372) и незавершённый цикл лекций о «Божественной Комедии».
Первое сочинение заключает в себе биографию великого поэта, правда, более похожую на роман и апологию, чем на историю; второе заключает в себе комментарий на «Божественную комедию», доведённый только до начала 17-й песни ада.
Декамерон
Главным произведением Боккаччо, обессмертившим его имя, был его прославленный и ославленный «Декамерон» (10-дневные рассказы) — собрание 100 повестей, рассказанных обществом из 7 дам и 3 мужчин, которые во время чумы переселились в деревню и там коротали время этими рассказами. «Декамерон» написан частью в Неаполе, частью во Флоренции, и содержание его Боккаччо черпал или из древнефранцузских «Fabliaux», или из «Cento novelle antiche» (Bologna, nelle case di Gerolamo Benedetti, 1525), а также из современных поэту событий. Рассказы изложены изящным, лёгким языком, поражающим богатством слов и выражений, и дышат жизненной правдой и разнообразием. Боккаччо использовал целый набор схем и приёмов. В них изображены люди всяких состояний, всякого возраста и характера, приключения самые разнообразные, начиная с самых весёлых и смешных и кончая самыми трагическими и трогательными. Название книги «Декамерон» происходит от греческих слов греч. δέκα — «десять» и ἡμέρα — «день», буквально переводясь как «Десятиднев». Оно создано автором по греческому образцу — на манер титула одного из трактатов святого Амвросия Медиоланского — Hexaemeron («Шестоднев»). В Шестодневах, создаваемых и другими средневековыми авторами, обычно рассказывалось о создании мира Богом за 6 дней. «Декамерон» тоже книга о сотворении мира. Но творится мир в «Декамероне» не Богом, а человеческим обществом, — правда, не за шесть, а за десять дней
Как отмечают исследователи, в «Декамероне» доведен до совершенства жанр городской новеллы. Эта книга открыла дорогу всей ренессансной новеллистике.
Привлекательными чертами для читателей являлись занимательность сюжетов новелл, яркие образы, сочный итальянский (народный, в отличие от латыни) язык. Новаторством являлось нетрадиционная трактовка подчас знакомых со времен Средневековья фабул, а также общая идейная направленность. «Декамерон» показывает новые грани возникающего ренессансного гуманизма (например, его антиклерикализм). В центре внимания Боккаччо — проблема самосознания личности, получившая широкую перспективу в дальнейшем развитии ренессансной культуры.
«Декамерон» Боккаччо часто называют «Человеческой комедией», по аналогии с «Божественной комедией» Данте.
Как отмечают исследователи[4], у своих средневековых предшественников Боккаччо взял следующие элементы:
анекдотическую фабулу,
трезвый бытовой элемент,
жизненную непосредственность,
прославление находчивости и остроумия,
непочтительное отношение к попам и монахам.