
- •Художня література як мистецтво слова. Метамова дисципліни.
- •Особливості творчого доробку а.Міцкевича.
- •Ідейно-художня своєрідність новели н. Готорна «Червона літера»
- •Періодизація світової літератури.
- •Порівняльний аналіз давніх пам'яток культури Веди − Біблія − Коран.
- •Ідейно-художня своєрідність роману в.Шкляра «Чорний ворон».
- •Міфологія. Поняття міфу.
- •Особливості творчого доробку і.Котляревського.
- •Ідейно-художня своєрідність роману г.Мелвілла «Мобі Дік».
- •Епос. Найдавніший героїчний епос слов’ян.
- •Особливості творчого доробку Дж. Бокаччо.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ж.Санд «Консуело».
- •Життєвий і творчий шлях в.Шекспіра.
- •Ідейно-художня своєрідність «Декамерону» Дж. Бокаччо
- •Балада. Жанр історичної балади.
- •Життєвий і творчий шлях т.Шевченка.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ф. Купера «Останній з могікан» («Звіробій»).
- •Жанри, тематика, образи, символи давньогрецької лірики.
- •Особливості моралізаторсько-повчальної літератури («Слово про закон і благодать» Іларіона Київського, «Поучення» Володимира Мономаха).
- •Література середньовіччя. Героїчний епос.
- •Життя та особистість Сервантеса.
- •Проблематика та поетика трагедій Шекспіра «Ромео і Джульетта», «Гамлет».
- •Розвиток травестії в післягомерівський період.
- •Барокова проблематика і поетика п'єс п. Кальдерона
- •Героїчний епос. «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
- •Риси неоплатонізму в поезії Данте Аліг'єрі.
- •Новаторство драматургії г. Ібсена і б.Шоу.
- •Куртуазна і лицарська література.
- •Трансформація біблійних образів у дусі проповіді самопізнання (г. Сковорода «Сад божественних пісень»).
- •Новаторський характер збірки поезій у.Уітмена «Листя трави».
- •Розмаїтість жанрової системи літератури доби Середньовіччя.
- •Тематика, сюжетні джерела, засоби створення характерів, поетика комічного у творах Мольєра (одна з комедій за вибором)
- •Книга року-2010. М. Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».
- •1.Образ бібліотеки-лабіринту – ключовий образ роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •2.Творче використання сюжетів байкарів світу (Езоп, Лафонтен, і. Крилов).
- •3.Глибина психологічного аналізу в романах г.Флобера («Мадам Боварі»).
- •Специфічні риси американського романтизму.
- •Теорія національної драми та творчість Лопе де Вега.
- •Процес самоідентификації героя в романі п. Коельо «Алхімік».
- •Творчий напрям і творчий метод: кореляція понять
- •Жанр утопії та свободолюбні ідеї творчості т. Кампанелли («Місто Сонця»).
- •Продовження байкарських традицій у творчості г. Сковороди, п. Гулака-Артемовського, є. Гребінки, л. Глібова.
- •Класицизм як творчий напрям і метод.
- •2. Англійський просвітницький роман (д. Дефо, Дж. Свіфт).
- •Жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм п’єси і. Карпенка-Карого «Хазяїн».
- •Романтизм як творчий напрям і метод.
- •2. Ідейно-художня своєрідність новел е. По
- •3. Композиційна роль символу собору в романі в.Гюго «Собор Паризької Богоматері».
- •Бароко: літературний напрям і метод.
- •Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору і. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
- •Апофеоз естетизму в романі о.Уайльда «Портрет Доріана Грея»
- •Реалізм як літературний напрям і творчий метод.
- •3. «Малюк Цахес» е.Гофмана – зразок романтичного твору.
- •Філософське та естетичне підґрунтя літератури модернізму.
- •2. Барокова проблематика і поетика творчості Дж.Мільтона («Утрачений рай»).
- •3. Творчість Ліни Костенко в незалежній Україні.
- •1. Романтизм як літературний напрям і творчий метод.
- •2. Сонетна творчість Шекспіра: тема кохання та дружби, поетика, форма сонетів.
- •3. Особливості філософської прози о. Забужко («Польові дослідження з українського сексу»).
- •Філософська, політична і естетична основи класицизму.
- •Новела м. Коцюбинського «Цвіт яблуні» − класика українського імпресіонізму
- •Ідейно-художня специфіка новели ф.Кафки «Перевтілення»
- •Філософське та естетичне підґрунтя постмодернізму.
- •Історична основа, жанр, сюжет, композиція, ідейний зміст поем т. Шевченка («Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки»).
- •3. Ідейно-художня своєрідність роману в. Скотта «Айвенго»
- •Жанрова система літератури Відродження.
- •«Слово про похід Ігоря»: історичне підґрунтя, проблема авторства, дохристиянські міфопоетичні та фольклорні традиції.
- •Творчі новації в. Гюго.
- •Передумови формування літературного декадансу, його специфічні особливості.
- •Козацькі літописи. «Літопис Самовидця», «Історія Русів»
- •Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»
- •«Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу
- •Синтез найкращих рис романтизму і просвітницького реалізму в поезії Роберта Бернса
- •Проблематика повісті о.Бальзака «Шагренева шкіра»
- •«Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.
- •Жанр, джерела, тема, особливості сюжету і композиції роману п. Куліша «Чорна рада».
- •Ідейно-художні особливості роману ф. Стендаля «Червоне та чорне».
- •Елементи художності в «Повісті минулих літ».
- •Розвиток жанру інтермедії в українській літературі.
- •Ідейно-художні особливості роману п. Зюскінда «Запахи»
- •Авангардистські течії початку хх століття.
- •2. Ідейно-художні особливості лірики вагантів.
- •3.Художні особливості новели Вашингтона Ірвінга «Ріп Ван Вінкль».
- •Художні особливості літератури символізму.
- •Піднесення цінності земного життя в «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі.
- •3. Постмодерні інтенції роману ю. Андрухович «Московіада».
3.Художні особливості новели Вашингтона Ірвінга «Ріп Ван Вінкль».
Основним літературним джерелом новели з’явилася одна з легенд книги «Народні сказання» Отмара (псевдонім німецького фольклориста Иоганна Карла Нахтигаля), широко відомої на початку XIX століття в Європі. Герой цієї легенди, тюрингский пастух Питер Клаус зустрічається на таємничій горі Куфхойзер з імператором Священної Римської імперії Фрідріхом Барбароссой і його свитою, не підозрюючи, хто вони. Випивши запропонованого ними напою, пастух поринає в глибокий сон. Коли ж він прокидається й вертається додому, те виявляє, що проспав двадцять років, і довідається, кого ж він зустрів тоді в горах. В.Ирвинг перетлумачив німецьку легенду на американський лад. Перед Р. у Каатскильских горах з’являється «компанія предивних панів», що грають у кеглі. Їхній вигляд нагадує йому фігури на стародавній фламандській картині, що висить у вітальні сільського пастора. Картина була привезена з Голландії ще першими переселенцями
И сам Рип Ван Винкль» нащадок голландських поселенців тієї славетної пори правління голландських губернаторів, який Ирвинг присвятили свою «Історію Нью-Йорка від створення миру до кінця 347 голландської династії» (учені відзначають жанрову близькість «Історії села Горюхина» Пушкіна, «Історії одного міста» Салтикова-Щедрина й ирвинговской «Історії…»). Ця гумористична хроніка старого Нью-Йорка, коли він був ще Новим Амстердамом, написана від імені вигаданого історіографа Дидриха Никербокера. У підзаголовку новели «Рип Ван Винкль» В.Ирвинг знову посилається на нього, представляючи цю новелу як «посмертна праця Дидриха Никербокера». Містифікація була одним з характерних прийомів Ирвинга як письменник-романтика
Отже, простодушний і безтурботний Рип Ван Винкль» займаючись один раз своїм улюбленим полюванням на білок, заблукав у віддалену частину Каатскильских гір – у відокремлену місцевість, відповідно до переказу, що служила пристановищем якихось таємничих істот. Великий аматор випити, Р. вирішується покуштувати напою, що п’ють таємничі незнайомці. Це виявився найкращий голландський джин – напій, високо їм шанований. Р. поринає в глибокий сон. Поки він спав, свершились великі події: була війна й революція, країна, скинувши британське ярмо, перетворилася в Сполучені Штати Америки. Ні багато ні мало двадцять років проспав Рип Ван Винкль». Коли ж він вертається у своє сільце, то очам своїм не вірить, настільки великі зміни. Незнайомі люди зі здивуванням дивляться на Р., на його довгу сиву бороду, старою, поїденою іржею самопал за спиною, дивовижне стародавнє плаття. «Торуй! шпигун! зрадник!» – обрушуються на нього люті лементи, коли Р. проголошує себе уродженцем цього села. Непорозуміння незабаром благополучно дозволяється
И новознайдений вільний громадянин Сполучених Штатів, Р. став шануватися «як сільський патріарх і живаючи літопис усього, що трапилося в давні роки».
Фантастичне співвідноситься в Ирвинга з реальним. У новелі є ця подвійність: оповідання Р. про його зачарований сон можна інтерпретувати як свідому вигадку, що виправдує його довгу відсутність. Бути може, Рип Ван Винкль» який безмовно зносив частку «поневоленого чоловіка», попросту втік від нескінченних жениних свар. Адже залишаючись до пори до часу з, він насамперед допитивается, чи жива його дружина. І називає він себе, тільки переконавшись, що її більше немає.
У запозичену з комори європейського романтизму тематику – як, наприклад, мотив чаклунського напою,- Ирвинг привносить незмінно реалістичне чуття й здоровий глузд американця. Поклавши в основу новели іноземний переказ, Ирвинг зробив його істинно американським. Він наповнив його атмосферою американської глухомані, глушини, що так добре знала й умів передати. Глибоко усвідомлюючи значення фольклору для формування вітчизняної літератури, Ирвинг і сам сприяв його створенню своїм «Рилом Ван Винклем». Дійсно, згодом Р. став сприйматися як фольклорний герой
Ім’я Рипа Ван Винкля стало загальним позначенням «людини, що оторвались від дійсності, що потеряли зв’язок із власним часом»; крім того, воно має багатозначний зміст і стосовно до змісту оповідання: так, Rip може розглядатися як абревіатура RIP латинського requiescat in pace – «Так упокоится він у світі».
Рип Ван Винкль» з’явився першим справжнім втіленням американського національного характеру – простого американця, що нехтує філософію діляцтва, що перебуває в єднанні із природою й виконаною зневажливою байдужістю до влада що претримає. Роль Рипа Ван Винкля була однієї із самих прославлених у репертуарі найвизначнішого актора Америки XIX століття Джозефа Джефферсона. У Росії перший переклад цієї новели був зроблений майбутнім декабристом Н.А.Бестужевим. Він з’явився в тім же номері журналу «Син батьківщини» (1825), що й стаття К.Ф.Рилєєва про романтизм і класицизм. Це були останні виступи в пресі декабристів, викреслених на трохи десятилітті із громадського життя Росії
Білет № 30