2. Жанр, джерела, тема, особливості сюжету і композиції роману п. Куліша «Чорна рада».

Пантелеймон Куліш — видатний поет і прозаїк, драматург і перекладач, критик і публіцист, історик і етнограф, мовознавець і культурний діяч, автор першого історичного роману в українській літературі. Роман «Чорна рада», за висловом І. Франка,— найкращий історичний твір того часу.

Ще в молодому віці письменник задумав написати історичний роман. Цей намір посилився під впливом повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Але П. Куліш свій твір вирішив написати на реальній історичній основі, на правдивих фактах, зафіксованих літописцями.

Найдовершенішим прозовим твором П. Куліша, класичним здобутком української літератури є соціально-історичний роман «Чорна рада. Хроніка 1663 року». Першу його редакцію автор написав українською мовою у 1845-1869 роках. Однак через процес над учасниками Кирило-Мефодіївського товариства опублікувати твір не вдалося. 1850 року П. Куліш створив другу редакцію роману українською мовою і опублікував його у журналі «Русская беседа» у власному перекладі російською мовою. 1857 року в Петербурзі роман вийшов окремими виданнями українською та російською мовами.

Звернення П. Куліша до історії рідного народу не випадкове. Ідеї національного відродження і народності, що панували серед патріотично настроєної української інтелігенції, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорі. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого, зокрема до життя і проблем українського козацтва.

На тлі реальних подій та ситуацій, в яких беруть участь історичні особи, автор малює події, обставини, ситуації, дійових осіб, створених його поетичною уявою.

Історичною основою «Чорної ради» є події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року. Боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького стала гострою, як ніколи до того. Від різних соціальних груп висунутими на гетьманство були Павло Тетеря, Яким Сомко та Іван Брю-ховецький. Отже, претендентів було троє, а булава одна. На Чорній раді гетьманом було обрано Брюховецького, який підступно завоював прихильність низів, хоч насправді зневажав їх. Перемігши своїх конкурентів, Брюховецький скарав Сомка та його прибічників на горло.

Матеріал для свого роману Куліш брав з багатьох джерел: «Истории Ма-лоросии» М. Маркевича, «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабян-ки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину. Із цими творами він знайомився не тільки читаючи численні вже тоді збірники, а й слухаючи розповіді безпосередньо з уст народу. Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соціальних груп тогочасного суспільства.

Створюючи образи представників різних прошарків суспільства, автор застосував засоби і реалістичного, і романтичного методів. Окремі персонажі наділені надприродними вміннями й силою, тож деякі події та ситуації позначені фантастикою.

Роман «Чорна рада» є своєрідною енциклопедією українського життя XVII століття. На сторінках роману читач зустріне і чарівну Лесю Череванівну, і суворого у своїй відданості Україні полковника Шрама, і химерного запорозького отамана Кирила Тура, романтичного і мужнього лицаря-звитяжця Петра Шраменка, гетьманів — по-державному мудрого Сомка і лукавого Брюховецького, охоронця козацьких звичаїв та традицій козацької демократії Пугача, заможного хуторянина Череваня, народного філософа і проповідника кобзаря, міщан та інших. Кожен з них— яскрава індивідуальність, самобутній характер, їх об’єднують спільні риси української національної психології, етики, моралі тощо. Незрідка національний характер у романі — це органічна єдність протилежностей.

Роман «Чорна рада» був першим романом в українській літературі і відіграв велику роль у розвитку української романістики, був школою для прозаїків утому, як будувати захоплюючий сюжет, як створювати романтичні образи, як майстерно компонувати, як відтворити живий колорит епохи. 6

У романі простежуються дві сюжетні лінії — соціальна та любовна. Всі дійові особи (історичні й вигадані різко поділяються на дві групи: прибічники Сомка й прибічники Брюховецького).

На мові роману позначився вплив використаних автором джерел. Стиль козацьких літописів виразно відчувається у кульмінаційному епізоді (чорна рада). Авторський текст і мова персонажів рясніють барвистими прислів’ями, приказками, жартівливими висловами уривками з пісень та дум.

«Чорна рада» є історичним романом-хронікою. Для цього жанрового різновиду характерне правдиве відтворення в образах і картинах видатних подій історії зі збереженням їх часової послідовності. Основні персонажі — історичні особи, що активно проявили себе за цих подій.

Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру.

Роман був високо оцінений Тарасом Шевченком, котрий дякував авторові за твір, яким зачитувався. В романі виведено низку історичних постатей, які відіграли свою роль у післяхмельницькій добі. Це Яким Сомко, Іван Брюхо-вецький, Матвій Гвинтовка, ніжинський полковник Васюта.

Висновок. Перший історичний роман нової української літератури — це «Чорна рада» П. Куліша, в якому автор виклав свої роздуми про історичний шлях народу. Це розповідь про суперечливі і трагічні події з історії козацької України, над якою автор працював чотирнадцять років.

Опорні слова й поняття: історичний роман, роман-хроніка, національне відродження, українська романістика, романтичні образи.