1. «Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.

«Пі́сня про Нібелу́нгів» (нім. Das Nibelungenlied) — середньовічна німецька епічна поема, написана невідомим автором наприкінці XII — початку XIII століття. Належить до числа найвідоміших епічних творів людства. У ній розповідається про одруження драконоборця Зігфрида з бургундською принцесою Кримхільдою, його смерть з причини конфлікту Кримхільди з Брунгільдою, дружиною її брата — Гунтера, а потім про помсту Кримхільди за смерть чоловіка.

треба відзначити, що «Пісня про нібелунгів» вирізняється й оригінальною формою, яка частково збережена у наведеному перекладі. У ній застосована так звана «нібелунгівська строфа» – строфа з чотирьох рядків, які римуються попарно: А -Б, В – Г. Специфічною рисою є наявність у останніх віршах строфи «зайвого» наголосу. Так зміна ритму, яка постійно й періодично повторюється, сприяє імпульсивності, динамізмові віршів. Мабуть, невипадково у художніх творах, де сказати, автори знаходять, і я к сказати, тобто оригінальний зміст супроводжується оригінальною формою.

Дуже цікавою стосовно з’ясування тенденцій розвитку світового (а не лише германського) літературного процесу є дискусія, яка виникла поміж дослідниками «Пісні про нібелунгів» наприкінці XVIII -на початку XIX століття. Тоді романтики, з властивим їм інтересом до колориту часу й місця (як кажуть вчені – локального й темпорального колориту), почали наукове дослідження тексту поеми і ширше – витоків народного героїчного епосу. Так ось саме тоді виникли дві точки зору на проблему походження «Пісні про нібелунгів»: з одного боку – концепція К. Лахмана, з іншого – концепція А. Хойслера, яка в основному прийнята й зараз.

Перший стверджував, що «Пісня про нібелунгів» виникла шляхом механічного поєднання анонімних народних пісень. Ці пісні, мовляв, «нанизувалися», немов чотки, на якусь сюжетну «нить». Тому цю теорію іноді називають «теорією чоток».

Хойслер же довів, шо поема виникла на основі двох епічних пісень, які добре збереглися у скандинавів: про Брюнхільд (сватівство Гунтера та загибель Сигурда); про загибель Бургундського королівства. На них відчутно вплинула рицарська культура європейського» середньовіччя (рицарський роман, культ Чарівної Дами, куртуазність тощо). Саме тому у тексті Твору мало шо залишилося від язичницьких прагерманських реалій («законсервованих» у скандинавському епосі), крім імен героїв і деяких мотивів.

З іншого Ооку – стародавні, прагерманські, язичницькі за походженням мотиви, про які йшлося раніше, надають німецькому героїчному епосові таких оригінальних рис, яких ніде більше у світовій літературі не знайдеш. Саме ця оригінальність, несхожість на Інших, самобутність і називається Модним зараз словом менталітет. І, не знаючи його, дослідник європейського літературного процесу більш пізніх часів ризикує уподібнитися людині, яка Зайшла у фарфорово-кришталеву крамницю із зав’язаними очима… * * *

«Пісня про нібелунгів», починаючи з епохи романтизму, мала гучне літературне й культурне відлуння. Ми вже вели мову про всесвітньовідому тетралогію Ріхар-да Вагнера «Перстень Нібелунга» (1854-1874). Мотиви твору використані багатьма композиторами, художниками, не кажучи вже про літераторів. Зокрема хочу назвати норвезького драматурга Генріка Ібсена.

У нас «Пісня про нібелунгів» якось знана менше, ніж інші зарубіжні епоси. Можливо, тому, що її підкреслено любив Гітлер, але до чого тут сама «Пісня»? Можливо, тому, що один із найталановитіших її популяризаторів – Вагнер – був ледь не офіційним композитором гітлерівської Німеччини. Можливо, тому, що сам дух, язичницька «закваска» твору не могла виховати того, що було потрібним офіційній радянській ідеології? Скажімо, ті ж «Пісня про Роланда» та «Пісня про мого Сида» (ЯК і «Слово о полку Ігоревім») були буквально наскрізь просякнуті патріотизмом. Виникла бажана паралель: мовляв, гляньте, як французи Та іспанці любили свої батьківщини, отож любімо й ми СРСР. Зараз у цій формулі СРСР змінилося на Україну, Росію тощо. А от у «Пісні про нібелунгів» абсолютно не той дух.

Але хіба це Є підставою для забуття одного з найвидатніших творів світової літератури? Так що треба розвіяти туман у питанні про вивчення «Пісні про дітей туману» – «Пісні про нібелунгів.»