
- •Художня література як мистецтво слова. Метамова дисципліни.
- •Особливості творчого доробку а.Міцкевича.
- •Ідейно-художня своєрідність новели н. Готорна «Червона літера»
- •Періодизація світової літератури.
- •Порівняльний аналіз давніх пам'яток культури Веди − Біблія − Коран.
- •Ідейно-художня своєрідність роману в.Шкляра «Чорний ворон».
- •Міфологія. Поняття міфу.
- •Особливості творчого доробку і.Котляревського.
- •Ідейно-художня своєрідність роману г.Мелвілла «Мобі Дік».
- •Епос. Найдавніший героїчний епос слов’ян.
- •Особливості творчого доробку Дж. Бокаччо.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ж.Санд «Консуело».
- •Життєвий і творчий шлях в.Шекспіра.
- •Ідейно-художня своєрідність «Декамерону» Дж. Бокаччо
- •Балада. Жанр історичної балади.
- •Життєвий і творчий шлях т.Шевченка.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ф. Купера «Останній з могікан» («Звіробій»).
- •Жанри, тематика, образи, символи давньогрецької лірики.
- •Особливості моралізаторсько-повчальної літератури («Слово про закон і благодать» Іларіона Київського, «Поучення» Володимира Мономаха).
- •Література середньовіччя. Героїчний епос.
- •Життя та особистість Сервантеса.
- •Проблематика та поетика трагедій Шекспіра «Ромео і Джульетта», «Гамлет».
- •Розвиток травестії в післягомерівський період.
- •Барокова проблематика і поетика п'єс п. Кальдерона
- •Героїчний епос. «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
- •Риси неоплатонізму в поезії Данте Аліг'єрі.
- •Новаторство драматургії г. Ібсена і б.Шоу.
- •Куртуазна і лицарська література.
- •Трансформація біблійних образів у дусі проповіді самопізнання (г. Сковорода «Сад божественних пісень»).
- •Новаторський характер збірки поезій у.Уітмена «Листя трави».
- •Розмаїтість жанрової системи літератури доби Середньовіччя.
- •Тематика, сюжетні джерела, засоби створення характерів, поетика комічного у творах Мольєра (одна з комедій за вибором)
- •Книга року-2010. М. Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».
- •1.Образ бібліотеки-лабіринту – ключовий образ роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •2.Творче використання сюжетів байкарів світу (Езоп, Лафонтен, і. Крилов).
- •3.Глибина психологічного аналізу в романах г.Флобера («Мадам Боварі»).
- •Специфічні риси американського романтизму.
- •Теорія національної драми та творчість Лопе де Вега.
- •Процес самоідентификації героя в романі п. Коельо «Алхімік».
- •Творчий напрям і творчий метод: кореляція понять
- •Жанр утопії та свободолюбні ідеї творчості т. Кампанелли («Місто Сонця»).
- •Продовження байкарських традицій у творчості г. Сковороди, п. Гулака-Артемовського, є. Гребінки, л. Глібова.
- •Класицизм як творчий напрям і метод.
- •2. Англійський просвітницький роман (д. Дефо, Дж. Свіфт).
- •Жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм п’єси і. Карпенка-Карого «Хазяїн».
- •Романтизм як творчий напрям і метод.
- •2. Ідейно-художня своєрідність новел е. По
- •3. Композиційна роль символу собору в романі в.Гюго «Собор Паризької Богоматері».
- •Бароко: літературний напрям і метод.
- •Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору і. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
- •Апофеоз естетизму в романі о.Уайльда «Портрет Доріана Грея»
- •Реалізм як літературний напрям і творчий метод.
- •3. «Малюк Цахес» е.Гофмана – зразок романтичного твору.
- •Філософське та естетичне підґрунтя літератури модернізму.
- •2. Барокова проблематика і поетика творчості Дж.Мільтона («Утрачений рай»).
- •3. Творчість Ліни Костенко в незалежній Україні.
- •1. Романтизм як літературний напрям і творчий метод.
- •2. Сонетна творчість Шекспіра: тема кохання та дружби, поетика, форма сонетів.
- •3. Особливості філософської прози о. Забужко («Польові дослідження з українського сексу»).
- •Філософська, політична і естетична основи класицизму.
- •Новела м. Коцюбинського «Цвіт яблуні» − класика українського імпресіонізму
- •Ідейно-художня специфіка новели ф.Кафки «Перевтілення»
- •Філософське та естетичне підґрунтя постмодернізму.
- •Історична основа, жанр, сюжет, композиція, ідейний зміст поем т. Шевченка («Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки»).
- •3. Ідейно-художня своєрідність роману в. Скотта «Айвенго»
- •Жанрова система літератури Відродження.
- •«Слово про похід Ігоря»: історичне підґрунтя, проблема авторства, дохристиянські міфопоетичні та фольклорні традиції.
- •Творчі новації в. Гюго.
- •Передумови формування літературного декадансу, його специфічні особливості.
- •Козацькі літописи. «Літопис Самовидця», «Історія Русів»
- •Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»
- •«Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу
- •Синтез найкращих рис романтизму і просвітницького реалізму в поезії Роберта Бернса
- •Проблематика повісті о.Бальзака «Шагренева шкіра»
- •«Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.
- •Жанр, джерела, тема, особливості сюжету і композиції роману п. Куліша «Чорна рада».
- •Ідейно-художні особливості роману ф. Стендаля «Червоне та чорне».
- •Елементи художності в «Повісті минулих літ».
- •Розвиток жанру інтермедії в українській літературі.
- •Ідейно-художні особливості роману п. Зюскінда «Запахи»
- •Авангардистські течії початку хх століття.
- •2. Ідейно-художні особливості лірики вагантів.
- •3.Художні особливості новели Вашингтона Ірвінга «Ріп Ван Вінкль».
- •Художні особливості літератури символізму.
- •Піднесення цінності земного життя в «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі.
- •3. Постмодерні інтенції роману ю. Андрухович «Московіада».
«Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.
«Пі́сня про Нібелу́нгів» (нім. Das Nibelungenlied) — середньовічна німецька епічна поема, написана невідомим автором наприкінці XII — початку XIII століття. Належить до числа найвідоміших епічних творів людства. У ній розповідається про одруження драконоборця Зігфрида з бургундською принцесою Кримхільдою, його смерть з причини конфлікту Кримхільди з Брунгільдою, дружиною її брата — Гунтера, а потім про помсту Кримхільди за смерть чоловіка.
треба відзначити, що «Пісня про нібелунгів» вирізняється й оригінальною формою, яка частково збережена у наведеному перекладі. У ній застосована так звана «нібелунгівська строфа» – строфа з чотирьох рядків, які римуються попарно: А -Б, В – Г. Специфічною рисою є наявність у останніх віршах строфи «зайвого» наголосу. Так зміна ритму, яка постійно й періодично повторюється, сприяє імпульсивності, динамізмові віршів. Мабуть, невипадково у художніх творах, де сказати, автори знаходять, і я к сказати, тобто оригінальний зміст супроводжується оригінальною формою.
Дуже цікавою стосовно з’ясування тенденцій розвитку світового (а не лише германського) літературного процесу є дискусія, яка виникла поміж дослідниками «Пісні про нібелунгів» наприкінці XVIII -на початку XIX століття. Тоді романтики, з властивим їм інтересом до колориту часу й місця (як кажуть вчені – локального й темпорального колориту), почали наукове дослідження тексту поеми і ширше – витоків народного героїчного епосу. Так ось саме тоді виникли дві точки зору на проблему походження «Пісні про нібелунгів»: з одного боку – концепція К. Лахмана, з іншого – концепція А. Хойслера, яка в основному прийнята й зараз.
Перший стверджував, що «Пісня про нібелунгів» виникла шляхом механічного поєднання анонімних народних пісень. Ці пісні, мовляв, «нанизувалися», немов чотки, на якусь сюжетну «нить». Тому цю теорію іноді називають «теорією чоток».
Хойслер же довів, шо поема виникла на основі двох епічних пісень, які добре збереглися у скандинавів: про Брюнхільд (сватівство Гунтера та загибель Сигурда); про загибель Бургундського королівства. На них відчутно вплинула рицарська культура європейського» середньовіччя (рицарський роман, культ Чарівної Дами, куртуазність тощо). Саме тому у тексті Твору мало шо залишилося від язичницьких прагерманських реалій («законсервованих» у скандинавському епосі), крім імен героїв і деяких мотивів.
З іншого Ооку – стародавні, прагерманські, язичницькі за походженням мотиви, про які йшлося раніше, надають німецькому героїчному епосові таких оригінальних рис, яких ніде більше у світовій літературі не знайдеш. Саме ця оригінальність, несхожість на Інших, самобутність і називається Модним зараз словом менталітет. І, не знаючи його, дослідник європейського літературного процесу більш пізніх часів ризикує уподібнитися людині, яка Зайшла у фарфорово-кришталеву крамницю із зав’язаними очима… * * *
«Пісня про нібелунгів», починаючи з епохи романтизму, мала гучне літературне й культурне відлуння. Ми вже вели мову про всесвітньовідому тетралогію Ріхар-да Вагнера «Перстень Нібелунга» (1854-1874). Мотиви твору використані багатьма композиторами, художниками, не кажучи вже про літераторів. Зокрема хочу назвати норвезького драматурга Генріка Ібсена.
У нас «Пісня про нібелунгів» якось знана менше, ніж інші зарубіжні епоси. Можливо, тому, що її підкреслено любив Гітлер, але до чого тут сама «Пісня»? Можливо, тому, що один із найталановитіших її популяризаторів – Вагнер – був ледь не офіційним композитором гітлерівської Німеччини. Можливо, тому, що сам дух, язичницька «закваска» твору не могла виховати того, що було потрібним офіційній радянській ідеології? Скажімо, ті ж «Пісня про Роланда» та «Пісня про мого Сида» (ЯК і «Слово о полку Ігоревім») були буквально наскрізь просякнуті патріотизмом. Виникла бажана паралель: мовляв, гляньте, як французи Та іспанці любили свої батьківщини, отож любімо й ми СРСР. Зараз у цій формулі СРСР змінилося на Україну, Росію тощо. А от у «Пісні про нібелунгів» абсолютно не той дух.
Але хіба це Є підставою для забуття одного з найвидатніших творів світової літератури? Так що треба розвіяти туман у питанні про вивчення «Пісні про дітей туману» – «Пісні про нібелунгів.»