Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпорв по Лит.doc
Скачиваний:
44
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
1.01 Mб
Скачать
  1. Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»

Новела «Пампушка», на мій погляд, одне з самих яскравих творів письменника. Тут Мопассан описує події, які сталися під час Франко-прусської війни. В одному диліжансі він звів «пристойних» панів і занепалу жінку. Пампушка - кличка дівчата легкої поведінки, яка їхала зі знатними панами в одному диліжансі. Затримані німецьким патрулем, панове підштовхнули Пампушку на аморальний вчинок, а потім, отримавши результат, самі ж і засудили її.

Одним з улюблених прийомів Мопассана є парадокс. У «Пампушка» він його використовує в повній мірі, протиставляючи «доброчесних» громадян Руана і «порочної повії Пампушки (всі вони пасажири одного диліжанса), в результаті чого добро і зло повинні помінятися місцями (повія виявляється більш нравственней і принциповий« високих »панів ).

Як не дивно, при описі пасажирів диліжанса всі «позитивні» герої отримують негативні оцінки безпосередньо від розповіді: оптовий виноторговець Луазо - шахрай, його дружина - скнара; фабрикант - жадібний лицемір. Навпаки, Пампушка нагороджується самими втішними визначеннями: свіжа, рум'яна, чудові чорні очі, густі вії (хоча й тут автор як би підштовхує нас до конфліктної ситуації, панів він описує з моральної сторони, а в Пампушці він зачіпає лише її зовнішній вигляд, не слова не кажучи про її професії, або про якусь її моральний бік). Цим протиріччям Мопассан зароджує парадокс як ситуацію викриває всіх учасників поїздки.

Далі, розвиток парадоксу: зголоднілий панове змушені говорити з Пампушки, тому що лише у неї є кошик з їжею, якої вона, ні скільки не бентежачись, ділиться з високими особами.

І нарешті, конфлікт, як основна частина парадоксу, без якої він втрачає всякий сенс. Німецький офіцер вимагає до себе Пампушку (мадемуазель Елізабет Руссе), а та відмовляє (офіцер пруссак). Ось він! Патріотизм! І тут Мопассан майстерно, на кількох сторінках описав усе лицемірство, низькість і боягузтво людей, у спадщину отримують право бути обраними.

Щоб закінчити розповідь, Мопассан проводить паралель з початком поїздки, тепер у всіх є їжа, крім Пампушки, та тільки ділиться з нею ніхто не буде, і залишається їй тільки одне - плакати.

Мопассан майстерно експлуатує можливості парадоксальної ситуації, несподіваного повороту подій. Він досягає максимальної цікавості, використовуючи всілякі контрасти: соціальні, побутові, релігійні і нарешті, моральні.

Я всім раджу прочитати цю новелу. Так, нічого нового в ній ви напевно не побачите, лицемірство і святенництво сьогодні всюди, а про патріотизм я взагалі помовчу, так як сказати в наш час про нього майже нічого. Але є одне питання, яке ви повинні задати собі після прочитання цієї розповіді і заради якого я і раджу прочитати цю невелику новелу: а як би Ви вчинили, якби в такій ситуації на місці «пристойних» панів?

Білет № 26

  1. «Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу

Особливості французького епосу

Піднесений апологічний тон оповіді, звеличення героїв, гіперболізація битв і поєдинків.

Детальний опис битв і поєдинків (зображення доблесті заради доблесті, а не заради відвоювання своїх земель.)

Наявність християнської фантастики

Слабкість жіночих образів, відсутність мотивів кохання (оскільки це пісна про війну, тут нема місця для приватного життя)

Відсутність в поемі народних мас

Основні ідеї:

Прославлення національного героя, його доблесті, сили (Роланд)

Прославлення циклу васальної вірності (Роланд, Олів’є)

Засудження феодально-баронського егоїзму і анархії (Генелон і Роланд)

Загальна характеристика твору “Пісня про Роланда”

Написана на старо-французській мові імовірно в середині XII ст. і заснована, мабуть, на ранішій поемі XI століття. Автор — імовірно якийсь Турольд. Оповідає про загибель ар’єргардного загону війська Карла Великого, що повертався в серпні 778 р. із завойовного походу до Іспанії. У поемі супротивниками франків представлені сарацини (маври, араби), хоча в реальності загін Роланда загинув в битві з басками.

Історія створення твору “Пісня про Роланда”

У своєму описі битви при Гастінгсе в 1066 році, яке було складено до 1127 року, Вільям Мальмсберійський розповідає, що перед битвою була виконана cantilena Rollandi, пісня про Роланда, «щоб прикладом войовничого чоловіка надихнути бійців». Вас додає до цього, що її співав Тайлефер, який просив для себе честь завдати першого удару ворогові.

Найраніша з редакцій «Пісні», що дійшли до нашого часу, — Оксфордський рукопис, написаний близько 1170 або 1180 р. Мабуть, вона була свого роду «шпаргалкою», що використалася для того, щоб освіжити пам’ять співака, коли виникала необхідність.

Сюжет “Пісня про Роланда”

Після успішного семирічного походу до мавританської Іспанії імператор франків Карл Великий завойовує всі міста сарацин, окрім Сарагоси, де править цар Марсилій. Маври, представлені в поемі мусульманами, скликають раду у Марсилія і вирішують відправити до Карла послів.

Посли пропонують французам багатства і говорять, що Марсилій готовий стати васалом Карла. На раді у франків бретонський граф Роланд відкидає пропозицію сарацинів, але його недруг граф Ганелон наполягає на іншому рішенні і їде як посол до Марсилія, замишляючи погубити Роланда. Гвенелон настроює Марсилія проти Роланда і 12 перів Франції.

Гвенелон радить Марсилію напасти на ар’єргард армії Карла Великого. Повернувшись в табір, зрадник говорить, що Марсилій згоден стати християнином і васалом Карла. Роланда призначають начальником ар’єргарду, і він бере з собою тільки 12 тисяч чоловік.

В результаті зради графа Гвенелона загін франків виявляється відрізаним від основного війська Карла, потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині і вступає в бій з перевершуючими силами маврів. Перед цим Роланд кілька разів відмовляється послухатися порад друзів і покликати підмогу, поки не пізно.

Проявляючи чудеса мужності, Роланд і його сподвижники — граф Олівье, Готье де л’Ом і архієпископ Турпін (Турпен) — відображають численні атаки маврів, але, врешті-решт, гинуть. Карл надто пізно помічає недобре і повертається в Ронсеваль.

Розгромивши підступного ворога, імператор звинувачує Гвенелона в зраді. Той заявляє, що не винен в зраді і з метою виправдання виставляє на судовий поєдинок свого могутнього родича Пінабеля. На стороні звинувачення б’ється друг Роланда граф Тьеррі. Він перемагає Пінабеля і Гвенелон разом зі всією своєю сім’єю гине.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]