
- •Художня література як мистецтво слова. Метамова дисципліни.
- •Особливості творчого доробку а.Міцкевича.
- •Ідейно-художня своєрідність новели н. Готорна «Червона літера»
- •Періодизація світової літератури.
- •Порівняльний аналіз давніх пам'яток культури Веди − Біблія − Коран.
- •Ідейно-художня своєрідність роману в.Шкляра «Чорний ворон».
- •Міфологія. Поняття міфу.
- •Особливості творчого доробку і.Котляревського.
- •Ідейно-художня своєрідність роману г.Мелвілла «Мобі Дік».
- •Епос. Найдавніший героїчний епос слов’ян.
- •Особливості творчого доробку Дж. Бокаччо.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ж.Санд «Консуело».
- •Життєвий і творчий шлях в.Шекспіра.
- •Ідейно-художня своєрідність «Декамерону» Дж. Бокаччо
- •Балада. Жанр історичної балади.
- •Життєвий і творчий шлях т.Шевченка.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ф. Купера «Останній з могікан» («Звіробій»).
- •Жанри, тематика, образи, символи давньогрецької лірики.
- •Особливості моралізаторсько-повчальної літератури («Слово про закон і благодать» Іларіона Київського, «Поучення» Володимира Мономаха).
- •Література середньовіччя. Героїчний епос.
- •Життя та особистість Сервантеса.
- •Проблематика та поетика трагедій Шекспіра «Ромео і Джульетта», «Гамлет».
- •Розвиток травестії в післягомерівський період.
- •Барокова проблематика і поетика п'єс п. Кальдерона
- •Героїчний епос. «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
- •Риси неоплатонізму в поезії Данте Аліг'єрі.
- •Новаторство драматургії г. Ібсена і б.Шоу.
- •Куртуазна і лицарська література.
- •Трансформація біблійних образів у дусі проповіді самопізнання (г. Сковорода «Сад божественних пісень»).
- •Новаторський характер збірки поезій у.Уітмена «Листя трави».
- •Розмаїтість жанрової системи літератури доби Середньовіччя.
- •Тематика, сюжетні джерела, засоби створення характерів, поетика комічного у творах Мольєра (одна з комедій за вибором)
- •Книга року-2010. М. Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».
- •1.Образ бібліотеки-лабіринту – ключовий образ роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •2.Творче використання сюжетів байкарів світу (Езоп, Лафонтен, і. Крилов).
- •3.Глибина психологічного аналізу в романах г.Флобера («Мадам Боварі»).
- •Специфічні риси американського романтизму.
- •Теорія національної драми та творчість Лопе де Вега.
- •Процес самоідентификації героя в романі п. Коельо «Алхімік».
- •Творчий напрям і творчий метод: кореляція понять
- •Жанр утопії та свободолюбні ідеї творчості т. Кампанелли («Місто Сонця»).
- •Продовження байкарських традицій у творчості г. Сковороди, п. Гулака-Артемовського, є. Гребінки, л. Глібова.
- •Класицизм як творчий напрям і метод.
- •2. Англійський просвітницький роман (д. Дефо, Дж. Свіфт).
- •Жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм п’єси і. Карпенка-Карого «Хазяїн».
- •Романтизм як творчий напрям і метод.
- •2. Ідейно-художня своєрідність новел е. По
- •3. Композиційна роль символу собору в романі в.Гюго «Собор Паризької Богоматері».
- •Бароко: літературний напрям і метод.
- •Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору і. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
- •Апофеоз естетизму в романі о.Уайльда «Портрет Доріана Грея»
- •Реалізм як літературний напрям і творчий метод.
- •3. «Малюк Цахес» е.Гофмана – зразок романтичного твору.
- •Філософське та естетичне підґрунтя літератури модернізму.
- •2. Барокова проблематика і поетика творчості Дж.Мільтона («Утрачений рай»).
- •3. Творчість Ліни Костенко в незалежній Україні.
- •1. Романтизм як літературний напрям і творчий метод.
- •2. Сонетна творчість Шекспіра: тема кохання та дружби, поетика, форма сонетів.
- •3. Особливості філософської прози о. Забужко («Польові дослідження з українського сексу»).
- •Філософська, політична і естетична основи класицизму.
- •Новела м. Коцюбинського «Цвіт яблуні» − класика українського імпресіонізму
- •Ідейно-художня специфіка новели ф.Кафки «Перевтілення»
- •Філософське та естетичне підґрунтя постмодернізму.
- •Історична основа, жанр, сюжет, композиція, ідейний зміст поем т. Шевченка («Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки»).
- •3. Ідейно-художня своєрідність роману в. Скотта «Айвенго»
- •Жанрова система літератури Відродження.
- •«Слово про похід Ігоря»: історичне підґрунтя, проблема авторства, дохристиянські міфопоетичні та фольклорні традиції.
- •Творчі новації в. Гюго.
- •Передумови формування літературного декадансу, його специфічні особливості.
- •Козацькі літописи. «Літопис Самовидця», «Історія Русів»
- •Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»
- •«Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу
- •Синтез найкращих рис романтизму і просвітницького реалізму в поезії Роберта Бернса
- •Проблематика повісті о.Бальзака «Шагренева шкіра»
- •«Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.
- •Жанр, джерела, тема, особливості сюжету і композиції роману п. Куліша «Чорна рада».
- •Ідейно-художні особливості роману ф. Стендаля «Червоне та чорне».
- •Елементи художності в «Повісті минулих літ».
- •Розвиток жанру інтермедії в українській літературі.
- •Ідейно-художні особливості роману п. Зюскінда «Запахи»
- •Авангардистські течії початку хх століття.
- •2. Ідейно-художні особливості лірики вагантів.
- •3.Художні особливості новели Вашингтона Ірвінга «Ріп Ван Вінкль».
- •Художні особливості літератури символізму.
- •Піднесення цінності земного життя в «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі.
- •3. Постмодерні інтенції роману ю. Андрухович «Московіада».
Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»
Новела «Пампушка», на мій погляд, одне з самих яскравих творів письменника. Тут Мопассан описує події, які сталися під час Франко-прусської війни. В одному диліжансі він звів «пристойних» панів і занепалу жінку. Пампушка - кличка дівчата легкої поведінки, яка їхала зі знатними панами в одному диліжансі. Затримані німецьким патрулем, панове підштовхнули Пампушку на аморальний вчинок, а потім, отримавши результат, самі ж і засудили її.
Одним з улюблених прийомів Мопассана є парадокс. У «Пампушка» він його використовує в повній мірі, протиставляючи «доброчесних» громадян Руана і «порочної повії Пампушки (всі вони пасажири одного диліжанса), в результаті чого добро і зло повинні помінятися місцями (повія виявляється більш нравственней і принциповий« високих »панів ).
Як не дивно, при описі пасажирів диліжанса всі «позитивні» герої отримують негативні оцінки безпосередньо від розповіді: оптовий виноторговець Луазо - шахрай, його дружина - скнара; фабрикант - жадібний лицемір. Навпаки, Пампушка нагороджується самими втішними визначеннями: свіжа, рум'яна, чудові чорні очі, густі вії (хоча й тут автор як би підштовхує нас до конфліктної ситуації, панів він описує з моральної сторони, а в Пампушці він зачіпає лише її зовнішній вигляд, не слова не кажучи про її професії, або про якусь її моральний бік). Цим протиріччям Мопассан зароджує парадокс як ситуацію викриває всіх учасників поїздки.
Далі, розвиток парадоксу: зголоднілий панове змушені говорити з Пампушки, тому що лише у неї є кошик з їжею, якої вона, ні скільки не бентежачись, ділиться з високими особами.
І нарешті, конфлікт, як основна частина парадоксу, без якої він втрачає всякий сенс. Німецький офіцер вимагає до себе Пампушку (мадемуазель Елізабет Руссе), а та відмовляє (офіцер пруссак). Ось він! Патріотизм! І тут Мопассан майстерно, на кількох сторінках описав усе лицемірство, низькість і боягузтво людей, у спадщину отримують право бути обраними.
Щоб закінчити розповідь, Мопассан проводить паралель з початком поїздки, тепер у всіх є їжа, крім Пампушки, та тільки ділиться з нею ніхто не буде, і залишається їй тільки одне - плакати.
Мопассан майстерно експлуатує можливості парадоксальної ситуації, несподіваного повороту подій. Він досягає максимальної цікавості, використовуючи всілякі контрасти: соціальні, побутові, релігійні і нарешті, моральні.
Я всім раджу прочитати цю новелу. Так, нічого нового в ній ви напевно не побачите, лицемірство і святенництво сьогодні всюди, а про патріотизм я взагалі помовчу, так як сказати в наш час про нього майже нічого. Але є одне питання, яке ви повинні задати собі після прочитання цієї розповіді і заради якого я і раджу прочитати цю невелику новелу: а як би Ви вчинили, якби в такій ситуації на місці «пристойних» панів?
Білет № 26
«Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу
Особливості французького епосу
Піднесений апологічний тон оповіді, звеличення героїв, гіперболізація битв і поєдинків.
Детальний опис битв і поєдинків (зображення доблесті заради доблесті, а не заради відвоювання своїх земель.)
Наявність християнської фантастики
Слабкість жіночих образів, відсутність мотивів кохання (оскільки це пісна про війну, тут нема місця для приватного життя)
Відсутність в поемі народних мас
Основні ідеї:
Прославлення національного героя, його доблесті, сили (Роланд)
Прославлення циклу васальної вірності (Роланд, Олів’є)
Засудження феодально-баронського егоїзму і анархії (Генелон і Роланд)
Загальна характеристика твору “Пісня про Роланда”
Написана на старо-французській мові імовірно в середині XII ст. і заснована, мабуть, на ранішій поемі XI століття. Автор — імовірно якийсь Турольд. Оповідає про загибель ар’єргардного загону війська Карла Великого, що повертався в серпні 778 р. із завойовного походу до Іспанії. У поемі супротивниками франків представлені сарацини (маври, араби), хоча в реальності загін Роланда загинув в битві з басками.
Історія створення твору “Пісня про Роланда”
У своєму описі битви при Гастінгсе в 1066 році, яке було складено до 1127 року, Вільям Мальмсберійський розповідає, що перед битвою була виконана cantilena Rollandi, пісня про Роланда, «щоб прикладом войовничого чоловіка надихнути бійців». Вас додає до цього, що її співав Тайлефер, який просив для себе честь завдати першого удару ворогові.
Найраніша з редакцій «Пісні», що дійшли до нашого часу, — Оксфордський рукопис, написаний близько 1170 або 1180 р. Мабуть, вона була свого роду «шпаргалкою», що використалася для того, щоб освіжити пам’ять співака, коли виникала необхідність.
Сюжет “Пісня про Роланда”
Після успішного семирічного походу до мавританської Іспанії імператор франків Карл Великий завойовує всі міста сарацин, окрім Сарагоси, де править цар Марсилій. Маври, представлені в поемі мусульманами, скликають раду у Марсилія і вирішують відправити до Карла послів.
Посли пропонують французам багатства і говорять, що Марсилій готовий стати васалом Карла. На раді у франків бретонський граф Роланд відкидає пропозицію сарацинів, але його недруг граф Ганелон наполягає на іншому рішенні і їде як посол до Марсилія, замишляючи погубити Роланда. Гвенелон настроює Марсилія проти Роланда і 12 перів Франції.
Гвенелон радить Марсилію напасти на ар’єргард армії Карла Великого. Повернувшись в табір, зрадник говорить, що Марсилій згоден стати християнином і васалом Карла. Роланда призначають начальником ар’єргарду, і він бере з собою тільки 12 тисяч чоловік.
В результаті зради графа Гвенелона загін франків виявляється відрізаним від основного війська Карла, потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині і вступає в бій з перевершуючими силами маврів. Перед цим Роланд кілька разів відмовляється послухатися порад друзів і покликати підмогу, поки не пізно.
Проявляючи чудеса мужності, Роланд і його сподвижники — граф Олівье, Готье де л’Ом і архієпископ Турпін (Турпен) — відображають численні атаки маврів, але, врешті-решт, гинуть. Карл надто пізно помічає недобре і повертається в Ронсеваль.
Розгромивши підступного ворога, імператор звинувачує Гвенелона в зраді. Той заявляє, що не винен в зраді і з метою виправдання виставляє на судовий поєдинок свого могутнього родича Пінабеля. На стороні звинувачення б’ється друг Роланда граф Тьеррі. Він перемагає Пінабеля і Гвенелон разом зі всією своєю сім’єю гине.