3. Жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм п’єси і. Карпенка-Карого «Хазяїн».

Хазяїн" Iвана Карпенка-Карого - видатне досягнення української драматургiї ХIХ ст. Iван Карпенко-Карий (Тобiлевич) вважається кращим з українських драматургiв-реалiстiв ХIХ ст., одним з визнаних батькiв української драматургiї. Вiн обходив умовностi в створеннi образiв, навiть у сатиричних комедiях дотримувався психологiзму (хiба що трохи гiперболiзовував окремi психологiчнi риси персонажiв, як того вимагав жанр). Наблизились впритул до найактуальнiших з життєвих сюжети i теми: Карпенко-Карий не обробляв тi, що вже iснували (як Котляревський), а вводив новi. Тому й можна стверджувати, що саме вiн створив повноцiнну лiтературну драму, яскравим зразком якої є комедiя "Хазяїн", у якiй вiдбилися всi згаданi вище новаторськi моменти. П'єса "Хазяїн" - соцiально-сатирична комедiя нового типу. Карпенко-Карий не випадково застерiгав що "комедiя ця дуже серьозна", щоб глядачi не чекали лише смiху. У п'єсi вiдобразилися процеси розшарування села, становлення ново соцiально-економiчної системи всерединi вже iснуючої - тi процеси, що вiдбувалися на очах самого драматурга. Не мiг ранiше виникну ти i сюжет. На самому початку комедiї Пузир замислює i здiйснює заходи економiчного розорення села, тому що "як мужик зостанеться без землi - роби з ним, що хочеш". Його шахрайськi махiнацiї з Маюфесом, банкрутство компаньйона - теж ознаки саме того часу, що зайвий раз пiдкреслює актуальнiсть порушеної теми на той момент. Образи створюються не з комбiнацiї певної iдеї з життєвими спостереженнями, а на принципi зображення особистостi з її власною психологiєю та iншими особливостями. Кожен персонаж має свою конкретну цiннiсть (а не лише окрему мету), прагнення до якої зумовлює його поведiнку - пiзнiше в теорiї драматургiї це назвуть "надзавданням". Так, головною цiннiстю Пузиря є грошi, надзавданням - гонитва за наживою, у той час як цiлi в окремих епiзодах рiзнi, хоч i схожi: здiйснити одну авантюру, потiм другу, третю... Наявнiсть надзавдання чiтко окреслює цiлiснiсть образу. Одноплановiсть розкриття характеру того ж Пузиря зумовлена жанром, але його особливостi драматург пiдкреслює рiзноманiтними деталями: цей мiльйонер з дрiбновласницькою психологiєю носить подертий одяг, вiдмовляється дати грошi на спорудження пам'ятника, бо "Котляревський менi без надобностi", взагалi має характерну мовну характеристику тощо. Але попри гротескнiсть, тип такого мiльйонера був вiдтворений настiльки правильно, що в образi Пузиря впiзнавали українських сiльських капiталiстiв Харитоненка i Терещенка. Терещенко навiть пропонував письменниковi великi грошi, аби той зняв п'єсу зi сцени: таке-от своєрiдне визнання. Характеризує його не гiрше, нiж його власнi дiї та реплiки. Поряд з ним управителi Феноген i Лiхтаренко. Перший, пiдступний i хитрий, живе пiд гаслом: "Плазуй i наживайся", другий - вiдвертiший, брутальнiший, вважає крадiжку нормою життя i пiдводить пiд це теоретичну базу: "не вiзьмеш ти, то вiзьмуть у тебе". Їхнi образи розробленi менше. Але вчотирьох (разом з Пузирем та Зеленським) вони створюють об'ємний узагальнений портрет цiлого явища: аморального користолюбства, що було мiшенню осуду автора. Знову використано небачений ранiше прийом: кiлька персонажiв як єдине цiле. Ця група образiв утворює один табiр дiй та думок, але i персонажi з протилежними цiлями виведенi автором, щоб контрастом пiдсилити розкриття головного образу п'єси. Це iнтелiгенти Соня i Калинович з одного боку, селяни - з другого, робiтники - з третього. Вони посiдають самi по собi у п'єсi другорядне мiсце, навiть найдiєвiшi (Соня, Калинович) зображенi дещо схематично. Робiтники взагалi з'являються реально лише один раз, коли вимагають кращої їжi, вдруге ми лише чуємо що вони збунтувалися, проломили Лiхтаренковi голову i погрожували спалити тiк та економiю. Але, змальовуючи цей конфлiкт, драматург зображує нову тенденцiю у взаєминах мiж рiзними соцiальними групами. Так ми дiзнаємось про один з найголовнiших конфлiктiв того часу. I знову все це поєднується у цiлiсну картину. Навiть з найпростi ших елементiв можна зробити надзвичайно складну конструкцiю. Це свiдчить про велику драматургiчну майстернiсть Карпенка-Карого - до нього в українськiй драматургiї не траплялося такого цiлеспрямовано ускладненого компонування образiв персонажiв. Взагалi драматургiя виявляється надто складним засобом для передачi авторської iдеї, бо сам драматург, на вiдмiну вiд прозаїка або поета, не має змоги висловлюватися своїм текстом: авторська iдея виражається через дiю та слова героїв. Карпенко-Карий у цьому був неперевершеним майстром. У п'єсi немає нiчого випадкового, все в нiй покликано висвiтлювати думки драматурга: показати явище через головного героя п'єси, а його образ розкрити за допомогою усiх iнших засобiв, включно iз зображенням iнших персонажiв, але при цьому нi на крок не вiдходити вiд реальностi. Отже, все свiдчить про те, що п'єса "Хазяїн" - новий етап в українськiй драматургiї як за змiстом, так i за формою подання авторської iдеї. Саме тому ми досi шануємо свiтлу пам'ять цього видатного драматурга i актора - Iвана Карповича Тобiлевича, вiдомого пiд псевдонімом Карпенка-Карого.Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п'єс, з-поміж яких найбільш відомою є п'єса «Хазяїн». Це соціально-сатирична комедія нового типу. Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвитку капіталізму в сільському господарстві в Україні проходив особливо швидкими темпами, де на кінець 90-х років XIX століття повновладними господарями була невелика купка капіталістів-аграріїв, яка жорстоко експлуатувала десятки тисяч сільських трудівників. Пильним оком художника придивлявся Карпенко-Карий до нових багатіїв, які вже переросли відомого нам Герасима Калитку. Ці спостереження драматурга за процесом економічного зростання українського «чумазого» і стали життєвою основою комедії «Хазяїн», а прототипами — українські капіталісти-землевласники та їхні слуги й управителі.

У листі до сина І. Тобілевич зазначив: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» — зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети». Але це комедія нового типу, яка покликана була показати, як ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює багатія на моральну потвору, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.

У побудові п'єси «Хазяїн» автор відійшов від усталених традицій, які вимагали від драматурга головну увагу зосереджувати на зовнішній інтризі, переплетенні ефектних сцен, що повинні розсмішити глядача. Керуючись у своїй творчості вимогами життєвої правди, Карпенко-Карий збагнув, що соціальна комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана аналізувати суспільні явища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.

Заглиблюючись у характер мільйонера, драматург надає великого значення кожній ситуації, яві, репліці в творі, дбає, щоб кожен крок Пузиря, найменша деталь побуту розкривали ненажерливість, хижацький характер, моральну потворність «стяжателя». Таке розгортання дії навколо головного персонажа спрямувало увагу й цікавість читача й глядача на глибоке дослідження людських характерів, важливих суспільних проблем.

По-новому побудував драматург і композицію твору. Автор майстерно поєднав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні. Ось, наприклад, сцена, в якій виснажена голодом юрба прийшла до Пузиря зі скаргою на жахливе, нелюдське харчування. І зовсім не сміх, а глибоке співчуття до знедолених робітників викликає вона. А кого до глибини душі не зворушить трагічна смерть чесного юнака Зозулі, що став безвинною жертвою «хазяйського колеса» Пузиря. Завдяки поєднанню комічних і драматичних елементів комедія «Хазяїн» викликає у глядача не тільки їдкий сміх, але й обурення.

Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ комедії, художня сила якого полягає в його майстерній індивідуалізації і глибокій типовості. Яскравими психологічними і побутовими деталями, діалогами, сповненими глибокого змісту, індивідуалізацією мови героїв, реалістичним зображенням середовища, в якому діє Пузир, драматург зумів створити цілісний, переконливий і глибоко узагальнюючий образ українського глитая-мільйонера кінця XIX століття, надавши йому одночасно рис живої, конкретної людини.

Ненаситна жадоба до збагачення — основна, визначальна риса в характері Пузиря. Це переконливо показує автор комедії. Вона поглинула всю істоту здирника, зробила його жорстоким і бездушним, скупим і деспотичним, черствим і некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жертвою своєї ненаситної наживи. І не співчуття, а саркастичний сміх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого глитая.

Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу через психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі тощо. Наприклад, як багато значить у комедії історія з халатом! Цей предмет домашнього одягу справді оживає в творі, ставши засобом глузування з Пузиря, його скупості й некультурності.

Отже, комедія І. Карпенка-Карого «Хазяїн» — комедія нового типу. Вона не тільки смішна, а й дуже сумна, за сміхом криються гарячі сльози. А ще дуже серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публіки скучною. Гострота й актуальність порушених у п'єсі проблем, життєва й сценічна правда образів та майстерність композиції забезпечили їй великий успіх. Із великим успіхом іде комедія на сцені сучасних театрів.

Білет № 17