2. Жанр утопії та свободолюбні ідеї творчості т. Кампанелли («Місто Сонця»).

. Знаменитий італійський мислитель, представник раннього утопічного комунізму народився біля м.Стіло в Калабрії. З ранніх літ допитливий юнак цікавився філософією, особливо тією її частиною, де обстоювались ідеї добра і справедливості, істини і порядку, дійсного гуманізму і людинолюбства. Словом і ділом він намагався утвердити їх у соціальній практиці, за що зазнавав постійних гонінь як з боку церковників, так і з боку офіційних властей, з якими мислитель і громадянин вступив у запек­лу бійку за визволення Південної Італії від гніту іспанської монархії. У 1598 р. Кампанелла був схоплений, засуджений до пожиттєвого ув'язнення, де й написав більшу частину своїх творів, зокрема й перекладений на багато мов світу знаменитий діалог «Місто Сонця». 27 років ув'язнення підірвали здоров'я філософа, але не зломили його волелюбний дух і гуманістичну вдачу: ідеї досягнення справедливого державного устрою отримали в творах Кампанелли не лише теоретичне і глибоко громадянське висвітлення, але й високоморальне обґрунтування.

Т. Кампанелла створив десятки творів з філософії, що частково були опубліковані, частково розповсюджувалися в рукописах у Німеччині та в інших країнах Європи. Він е автором праць у таких галузях знань, як богослов'я, філософія, етика, політика, військове мистецтво, астрономія, фізіологія і медицина. Перу Т. Камианелли належать такі праці, як «Філософія, доведена чуттям», «Про сенс речей», книга на захист Г. Галілея, «Місто Сонця, або Ідеальна Республіка. Поетичний діалог».

Т. Кампанелла закликає до дослідного пізнання природи, виступає проти середньовічної схоластизованої філософії, пропагує культурні надбання античних мислителів. Природа, за думкою Кампанелли, є «скульптурним аналогом Бога»; всі речі — одухотворені; всі вони прагнуть зберегти своє існування і повернутись до першоджерела, тобто до Бога. У цьому прагненні, вважав філософ, знаходиться основа релігії. Джерелом пізнання є безпосереднє вивчення «живого кодексу природи»; пізнання базується па чуттєвому досвіді.

Головний твір Т. Кампанелли — «Місто Сонця» — повністю присвячений моделюванню майбутнього суспільства. У цьому творі філософ обстоює ідеї політичної та економічної рівності, піддає критиці експлуатацію людини людиною, розробляє проект організації суспільства без насильства та соціальної нерівності. «Крайні злидні, — писав Т. Кампанелла, — роблять людей негідниками, хитрими, лукавими, злодіями, підступними, брехунами, лжесвідками тощо, а багатство — пихатими, гордовитими, зрадниками, неуками, що міркують про те, чого вони не знають, обманщиками, хвастунами, черствими, кривдниками тощо» (Кампанелла Т. Город Солнца //Утопический роман XVI-XVII вв. — М.,1971.—С.88).

У «Місті Сонця», про яке розповідає настоятелю готелю мореплавець, що повернувся з далекого походу, немає приватної власності; немає «негідників і нероб»; всі працюють; всі всебічно розвинуті — як фізично, так і духовно; в місті панує розподільна рівність; кожен отримує за потребами. У цьому місті немає сім'ї; жінки і чоловіки однаковою мірою здійснюють військову службу; народ обирає державників. Вирішальна роль в організації життя «солярійців» належить науці і вченим, тісно пов'язаним з релігією і священнослужителями. У результаті цього зв'язку створюється магічний культ знань, завдання якого — проникнення у таїнство Всесвіту, удосконалення людини і суспільства.

Як і Т. Мор, Т. Кампанелла змальовує утопічну картину ідеального міста, де немає приватної власності та індивідуальної сім'ї. Нове суспільство ґрунтується на праці, що є найбільш шанованою справою. Праця триває не більш ніж чотири роки. Мета цього суспільства — земне щастя «солярійців» (так називалися мешканці міста) на засадах рівності, добробуту, вгараздіння та розквіту культури.

Надзвичайно великого значення філософ надавав розвиткові науки та техніки. Він розглядав їх як головне джерело розвитку суспільства, засаду зміни суспільних відносин. Важлива роль відводилася освіті та вихованню. На думку Т. Кампанелли, керівництво суспільством, яке він називає «комуністичним», знаходиться в руках вчено-жрецької касти.

У філософській утопії англійця Т. Мора та італійця Т. Кампанелли багато спільного. Першою серед цього спільного є ідея усуспільнення власності, точніше, ідея побудови суспільства на засадах відсутності приватної власності. Ця ідея, народжена народними низами, зустріла шалений опір з боку як релігійної, так і буржуазної ідеології. Саме тому кожен мислитель, що брався за її більш-менш солідне теоретичне обґрунтування, зазнавав гонінь і прикрощів як від «світської», так і від «духовної» влади.

Що стосується народних мас, які могли б розділити й підтримати пропозиції щодо досягнення «суспільного щастя в рівності», то, по-перше, самі «ідеологи» народу були далекими від нього й боялися (а може, і не зовсім розуміли) вільнолюбної соціальної творчості; по-друге, вони висловлювали свої думки у формі, незрозумілій масам у зв'язку із загальним низьким культурним рівнем і досить вузьким світосприйняттям народу. Народна свідомість, що дрімала, повинна ще була пройти шлях Просвітництва, щоб зрозуміти свої власні інтереси. Саме тому ранній утопізм неначе «завис у повітрі».

Пізніше, вже на нових соціальних засадах, узагальнивши ідеї утопістів більш пізнього періоду — Г. Маблі, Мореллі, А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена, до цих ідей звернеться марксистська соціологічна думка. А поки що ці ідеї просто відсовувалися від головних шляхів теоретичного пошуку матеріальних та духовних засад побудови нового (оптимального для різних соціальних верств) суспільства. Цей пошук пов'язується передусім з іменами Т. Гоббса та Б. Спінози, пізніше — мислителів французького Просвітництва та матеріалізму XVIII сторіччя. Серед розпорошених хмарин суспільної думки, пронизаної реформованою релігійністю та буржуазним волелюбством, вже ширяли ідеї «суспільної угоди», що визначали магістралі теоретичного пошуку шляхів розв'язання соціальної проблематики цього періоду.