
- •Художня література як мистецтво слова. Метамова дисципліни.
- •Особливості творчого доробку а.Міцкевича.
- •Ідейно-художня своєрідність новели н. Готорна «Червона літера»
- •Періодизація світової літератури.
- •Порівняльний аналіз давніх пам'яток культури Веди − Біблія − Коран.
- •Ідейно-художня своєрідність роману в.Шкляра «Чорний ворон».
- •Міфологія. Поняття міфу.
- •Особливості творчого доробку і.Котляревського.
- •Ідейно-художня своєрідність роману г.Мелвілла «Мобі Дік».
- •Епос. Найдавніший героїчний епос слов’ян.
- •Особливості творчого доробку Дж. Бокаччо.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ж.Санд «Консуело».
- •Життєвий і творчий шлях в.Шекспіра.
- •Ідейно-художня своєрідність «Декамерону» Дж. Бокаччо
- •Балада. Жанр історичної балади.
- •Життєвий і творчий шлях т.Шевченка.
- •Ідейно-художня своєрідність роману ф. Купера «Останній з могікан» («Звіробій»).
- •Жанри, тематика, образи, символи давньогрецької лірики.
- •Особливості моралізаторсько-повчальної літератури («Слово про закон і благодать» Іларіона Київського, «Поучення» Володимира Мономаха).
- •Література середньовіччя. Героїчний епос.
- •Життя та особистість Сервантеса.
- •Проблематика та поетика трагедій Шекспіра «Ромео і Джульетта», «Гамлет».
- •Розвиток травестії в післягомерівський період.
- •Барокова проблематика і поетика п'єс п. Кальдерона
- •Героїчний епос. «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
- •Риси неоплатонізму в поезії Данте Аліг'єрі.
- •Новаторство драматургії г. Ібсена і б.Шоу.
- •Куртуазна і лицарська література.
- •Трансформація біблійних образів у дусі проповіді самопізнання (г. Сковорода «Сад божественних пісень»).
- •Новаторський характер збірки поезій у.Уітмена «Листя трави».
- •Розмаїтість жанрової системи літератури доби Середньовіччя.
- •Тематика, сюжетні джерела, засоби створення характерів, поетика комічного у творах Мольєра (одна з комедій за вибором)
- •Книга року-2010. М. Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».
- •1.Образ бібліотеки-лабіринту – ключовий образ роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •2.Творче використання сюжетів байкарів світу (Езоп, Лафонтен, і. Крилов).
- •3.Глибина психологічного аналізу в романах г.Флобера («Мадам Боварі»).
- •Специфічні риси американського романтизму.
- •Теорія національної драми та творчість Лопе де Вега.
- •Процес самоідентификації героя в романі п. Коельо «Алхімік».
- •Творчий напрям і творчий метод: кореляція понять
- •Жанр утопії та свободолюбні ідеї творчості т. Кампанелли («Місто Сонця»).
- •Продовження байкарських традицій у творчості г. Сковороди, п. Гулака-Артемовського, є. Гребінки, л. Глібова.
- •Класицизм як творчий напрям і метод.
- •2. Англійський просвітницький роман (д. Дефо, Дж. Свіфт).
- •Жанр, засоби сатири, центральний персонаж, психологічне вмотивування його вчинків, трагікомізм п’єси і. Карпенка-Карого «Хазяїн».
- •Романтизм як творчий напрям і метод.
- •2. Ідейно-художня своєрідність новел е. По
- •3. Композиційна роль символу собору в романі в.Гюго «Собор Паризької Богоматері».
- •Бароко: літературний напрям і метод.
- •Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору і. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
- •Апофеоз естетизму в романі о.Уайльда «Портрет Доріана Грея»
- •Реалізм як літературний напрям і творчий метод.
- •3. «Малюк Цахес» е.Гофмана – зразок романтичного твору.
- •Філософське та естетичне підґрунтя літератури модернізму.
- •2. Барокова проблематика і поетика творчості Дж.Мільтона («Утрачений рай»).
- •3. Творчість Ліни Костенко в незалежній Україні.
- •1. Романтизм як літературний напрям і творчий метод.
- •2. Сонетна творчість Шекспіра: тема кохання та дружби, поетика, форма сонетів.
- •3. Особливості філософської прози о. Забужко («Польові дослідження з українського сексу»).
- •Філософська, політична і естетична основи класицизму.
- •Новела м. Коцюбинського «Цвіт яблуні» − класика українського імпресіонізму
- •Ідейно-художня специфіка новели ф.Кафки «Перевтілення»
- •Філософське та естетичне підґрунтя постмодернізму.
- •Історична основа, жанр, сюжет, композиція, ідейний зміст поем т. Шевченка («Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки»).
- •3. Ідейно-художня своєрідність роману в. Скотта «Айвенго»
- •Жанрова система літератури Відродження.
- •«Слово про похід Ігоря»: історичне підґрунтя, проблема авторства, дохристиянські міфопоетичні та фольклорні традиції.
- •Творчі новації в. Гюго.
- •Передумови формування літературного декадансу, його специфічні особливості.
- •Козацькі літописи. «Літопис Самовидця», «Історія Русів»
- •Глибина психологічного аналізу в новелі г.Моапассана «Пишка»
- •«Пісня про Роланда» − найяскравіший зразок французького героїчного епосу
- •Синтез найкращих рис романтизму і просвітницького реалізму в поезії Роберта Бернса
- •Проблематика повісті о.Бальзака «Шагренева шкіра»
- •«Пісня про Нібелунгів» − найвизначніша пам'ятка німецького героїчного епосу.
- •Жанр, джерела, тема, особливості сюжету і композиції роману п. Куліша «Чорна рада».
- •Ідейно-художні особливості роману ф. Стендаля «Червоне та чорне».
- •Елементи художності в «Повісті минулих літ».
- •Розвиток жанру інтермедії в українській літературі.
- •Ідейно-художні особливості роману п. Зюскінда «Запахи»
- •Авангардистські течії початку хх століття.
- •2. Ідейно-художні особливості лірики вагантів.
- •3.Художні особливості новели Вашингтона Ірвінга «Ріп Ван Вінкль».
- •Художні особливості літератури символізму.
- •Піднесення цінності земного життя в «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі.
- •3. Постмодерні інтенції роману ю. Андрухович «Московіада».
Розмаїтість жанрової системи літератури доби Середньовіччя.
Середньові́чна літерату́ра — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340—397), творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410—428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року).
Зародження і розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством.
Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12-13 столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії у 14 столітті, у решті країн Західної Європи — у 15 столітті. Цей перехід здійснюється через так звану словесність середньовічного міста, що в естетичному плані має цілком середньовічний характер і переживає свій розквіт у 14-15 та 16 століттях.
Кожна епоха має своє обличчя, особливий світогляд. Основні особливості світогляду людини Середньовіччя визначають тексти.
1. Теоцентризм. Тео - Бог, спрямованість до бога. В основі всієї системи цінностей лежить релігійна ідея. Вся Епоха Середніх Віків була сформована християнством. Християнство виникає в 1 столітті й незабаром витісняє язичество, має тотальний вплив на все духовне життя людей. Християнство займає монопольне положення, вся ціннісна шкала людини визначається релігією - всі сторони життя. Християнство приносить нові уявлення про час - лінійний час, рух від створення світу до його загибелі, Страшного Суду. В античності було циклічне уявлення про час, світ уявлявся вічним. З'являються есхатологічні мотиви. Есхатологія – вчення про кінець світу.
Християнство принесло нові уявлення про людину. В античну епоху людина стояв у центрі світобудови, а її пізнавальні й перетворюючі можливості вважалися безмежними. Сама людина була ніби наділена досконалою природою, навіть боги були антропоморфні. Існувало уявлення про калокагатію – правильне поєднання етичного й естетичного, тілесного й духовного, зовнішнього й внутрішнього, коли людина прекрасна у всіх своїх проявах. У християнстві двоїсте уявлення: людина вінець творіння Бога (по образі й подобі), але з іншої сторони вона гріховний (первородний гріх). Ідея: із приходом у світ Христа від самої людини стала залежати її загробна доля. Людина повинна придушувати в собі всі гріховні думки й бажання, прагнути звільнитися від уз тілесності.
Мистецтво теж було підпорядковано теоцентричній ідеї. Воно прагнуло зміцнити релігійний світогляд. Багато сцен Страшного суду: виховується страх перед неминучим покаранням за гріхи. Особлива напружена психологічна атмосфера. Але також існує потужна народна сміхова культура, де всі ці цінності піддавалися комічному переосмисленню.
2. Для середньовічної людини було характерним уявлення про дуалізм світу: земна (іманентна) і духовна (трансцендентна) частини. Земний світ - видимий. Духовний - небесний, горішний. Будь-яка релігійна система будується на певній філософській базі. Християнство засноване на ідеалізмі, де стверджується, що первинний дух. Небесний світ - головний, вічний, незмінний.
3. Зміна моральних пріоритетів. В античності головна – громадянська доблесть. Приклад: епітафія Есхіла. В Епоху Середньовіччя - віра й вірність (станова вірність). Вірність феодалові. Васальна вірність своєму сюзеренові.
4. Символізм й алегоризм. Випливає з дуалізму. У реальних проявах земного світу бачиться одкровення, божественні знаки. Мистецтво теж символічне й алегоричне.
5. Мистецтво майже не виражало радості буття, не краса форми, а краса ідеї. У мистецтві відсутній жанр портрету. Середньовічне мистецтво здебільшого анонімне.
Співвідношення середніх віків й античності, є моменти культурної наступності. Грамотні були церковнослужителі. Духівництво до античної спадщини ставилося дуже вибірково. Зовсім забули міфологію, античну драму. Деяких авторів шанували: Платон, Аристотель і Вергілій. Буколіки - 4 еклога, народження дитини.
Латинь в епоху середньовіччя довгий час залишалася єдиною мовою - освіта, церква, політика. У перших університетах викладали тільки на латині - це мова інтернаціонального спілкування. Величезна кількість літератури на латині.
Жанри клерикальної літератури. Середньовічна література.
Клерикальна літературастворювалася для потреб церкви. Писалася на латині. Основні жанри:
Богослужбовий жанр - пісні, молитви, гімни й літургійна поезія. Тут уперше з'являється рима. Бурхлива творчість пов'язане з тим, що не існує церковних канонів (до 16 століття). Кожна церква могла прикрашати свою службу власними вставками. На зразок цих віршів виникає безліч повчальних творів. "Плач Богоматері біля хреста", "Плач Рахілі про чад".
Агіографія - житія святих. Зразок повчального читання для віруючих. До нас дійшло багато, два різновиди: а) житіє грішника-язичника, що пізнав істину й перетворився – "Житіє Марії Єгипетської". До нього сходять коріння авантюрного роману. б) житіє християнина із самого народження. Чітка схема: описувалася недитяча серйозність, перші подвиги, дарунок передбачення, зречення від світу, мученицька смерть, чудеса після смерті. З 12 століття широке поширення здобуває розважальна тенденція - оповідання про чудеса. Утворилися цілі збірники начебто "Чудеса діви Марії". Жанру чудес близький жанр бачень - провидіння. Алегорична поезія.
Проповідь. Збірник "Римські діяння".
Літописний жанр, жанр хроніки. "Хроніка Саксона Граматика".
Паралельно із цим існувала сміхова, несерйозна література (пародіа сакра) - її створювали школярі й нижчі клірики. Незвичайна вченість авторів. "Вечеря Кіпряни" ("Каэна Купріана"). Пародійна форма: на вечір збираються всі герої Біблії, в усіх є пародійна риса. Дуже часто таку літературу санкціонувала сама церква. Створювалися особливі "свята дурнів", де знімалися окови церкви.
Літургійна драма. Пов'язана з літургією, на зміну античній драмі. Сценки з Біблії, поступовий розвиток із читання по ролях.
Ірландські саги. Загальна характеристика основних циклів. Саги про Кухуліне.
Кельти, витиснуті потім на Британські острови, відігравали значну роль у створенні світової літератури. Кельти - одне з відгалужень племені галлів, потім вони заснували Ірландію. Це не менш войовничі, ніж германці, племена. Але при цьому в них розвинена літературна традиція, вона збереглася через периферійне положення. Кельтський епос дійшов до нас у достатній кількості. Він представлений так званими сагами.
Сага - усякий прозаїчний оповідний твір, усний або письмови й, реалістичний або фантастичний, історичний або неісторичний
З 5 століття (приблизно тоді ірландці були хрещені) по 10 вони були відносно самостійними. В 12 столітті відбулося завоювання Ірландії англо-норманами. Але і їм там жити не хотілося, тому до 16 століття Ірландією фактично ніхто не керував. Держава й державність розвиваються повільно, затрималися риси родового ладу найдавніших часів: матріархат, народні збори, кровна помста, культ племінних богів і кровне споріднення. Сім'ї-клани-племена увесь час воювали і кочували. Скотарство накладає свій відбиток на епос.
Майже всі саги оповідають про викрадення худоби. Головний епос: "Викрадення бика з Куалнге". Це величезна епопея - компіляція з багатьох саг.
Норови були дикими. До 697 року жінки нарівні із чоловіками брали участь у битвах. Потім з'явився указ про відлучення їх від церкви у випадку битви. Тоді стали використовувати лютих псів, привчених вигризати людині горло.
Існувало три групи осіб, які створювали літературу. Друїди - спочатку були суддями, творцями, хоронителями міфічних і героїчних переказів. Потім вони поділилися своїми функціями з філідами. Споконвічно це були історики - хоронителі історій сімей, родів, займалися топографією, законовіданням і пророкуваннями. Барди - ліричні поети. Значення слова не змінилося. Легендарний бард Оссейн, син одного з військових вождів, більше відомий нам як Оссіан - і воїн, і поет. Його творчість до нас не дійшла, але в 18 столітті Джеймс Макферсон нібито знайшов пергамент із піснями Оссіана, переклав. Виявилося, що це була його підробка.
Реально до нас дійшли два величезні рукописи. Найдавніша - "Книга бурої корови" кінець 11 - початок 12 століття. Друга - Лейнстерська книга, середина 12 століття (більше 100 саг).
Для саг характерне сполучення барвистої, казкової фантастики з реалістичними деталями. Поряд з людьми діють сіди - у західноєвропейському варіанті - феї.
Цикли: два більших розділи - героїчні й фантастичні саги. Героїчні діляться на Уладський цикл (сучасний Ольстер). Сполучна фігура - король Конхобар. Імовірно, він створив державу Уладів. Він перетворюється в епічного короля. Це еталон, що не розвивається й не змінюється. Це етичний, моральний, героїчний зразок. Його племінник - Кухулін, один з улюблених героїв, тому що він боровся за незалежність батьківщини. Кухулін - напівміфічний персонаж, тому що його батько - бог світла. У нього є якості і людини, і казкової істоти. У битві його тіло виростає в три рази, одне око йде в череп, друге у центр чола, волосся наливається кров'ю, майже може літати. Ім'я своє він одержує не відразу. Ім'я тоді треба було заслужити. При народженні давали прізвисько, у Кухуліна - Сентанта. В 7 років зробив подвиг. Дядько Конхобар поїхав до коваля Кулана, у якого був злий пес. Хлопчикові стало нудно, він пішов до коваля,і убив цього пса. Кулан змусив Кухуліна служити йому три роки.
З Уладом постійно воює королева Медб. Один раз вона із чоловіком стала рахувати багатства. У неї на одного бика менше, хоче купити в уладів, інакше – силою (а бик незвичайний). Гінці необережні, проговорилися, хоча бика продали. Війна. Магічна хвороба - чоловіки Улади лежать у ліжку й не можуть устати. Не хворий тільки Кухулін. Але він не може всіх перемогти. Придумує хитрість із мостом. У Кухуліна є побратим - Фердіад. Медб вимагає від нього битися. Гине Кухулін теж через пісню, що ганьбить рід.
Другий цикл: фенії. Фенія - військово-релігійна організація, дійшла до нас. Зараз це терористи. Король Фін, син Осейн. У рамках цього епосу з'являються саги про любов. Фін - прототип короля Марка. Саги про чудесні плавання й про любов. Початок любовного лицарського роману. Ірландці - прекрасні мореплавці, говорять, що вони першими досягли Америки. У сучасну літературу приходить мотив благословенних островів, де час летить набагато швидше.