3. Новаторство драматургії г. Ібсена і б.Шоу.

Велічезній Вплив на Світову драматургію мала творчість відомого норвезького драматурга Генріка Ібсена (1828-1906), творця Нової соціально-псіхологічної драми. Своєрідність йо новаторського методу криється не в захоплюючому сюжеті и не в ефектніх сценах. У своїх кращих драмах («Пер Гюнт», «Ляльковий дім», «Привид») ВІН Дає стрімать реалістічні картини повсякдення життя и прагнем до максімальної простота. Дія у нього розгортається в одній и тій же кімнаті, Протяг однієї доби. Звичайна ж, Це не свідчіть про ті, Що Ібсен БУВ класіцістом: класицизм давно підійшов в минуле. Ібсен Лише відтіняв простотою обставинні значімість імісту своїх п'єс.

Характерною рісою ібсенівськіх драм є ті, Що смороду є розв'язком давно назріліх конфліктіІМСожна п'єса - розв'язка, Останній етап жіттєвої драми дійовіх ОСІБ. Більшість Важливим подій перенесені в міну-пе, в предісторію п'єси. Усі Головні Герої ма ють якусь заповітну таємницю, и вон поступово стає відомою глядача (скажімо, «свята» таємниця - історія її самопожертві (п'єса «Лялько дім»)). При цьому п'єса перетворюється на картину розплаті за скоєне раніше, чи то злочин, чи ю звичайна помилка.

Ще одна Важливим рису - Наявність в ібсенівськіх п'єсах діскусійніх суперечок, Що носячи ідейній, принципова характер. Герої Самі обговорюють и пояснюють все, Що сталося. Так, Нора розбіває ВСІ аргументи Гельмера, її чоловіка, на захист буржуазної сім'ї. Це Поєднання и іібоко псіхологічної драми з її чіткім емоційнім поясненням робіть іГссі Ібсена особливо переконливим. Драми Ібсена обійшлі ВСІ театри світу. Інтерес до духовного життя и ероїв ставши законом передової драми кінця XIX - початку XX Століття.

Орігінальна творчість англійського драматурга Бернарда Шоу (1856-1950), перегукується з новаторськім театром Ібсена та Чехова. Шоу наблізів театр до життя, відбіваючі суперечності оточуючого світу, віховуючі и направляючі глядача. ВІН однозначно збагатів театр, прагнучі перетворіті йо на театр великих ідей и почуттів. На матеріалі англійської дійсності ВІН створів гостра проблемно п'єсу, а потім и парадоксально гротескно політічну комедію, в якіх ставив Важливі Соціальні Проблеми свого часу.

Цікаві інтелектуальні, філософські драми Шоу, в якіх ВІН кож НЕ орієнтується на сюжет, а сюжету и тім Небагато подіям протіставляються настрої героїв та загальна задушліва моральна атмосфера («Дім, де розбіваються серця»). З'являються парадокс, раціоналістічна фантастика, характери-маски, які подалі розвиток матімуть в жанрі гостросюжетної комедії.

У Чому полягає новаторство драматургії Генріка Ібсена?

Видатний норвезькій письменник XIX Століття, славетним реформатор театру Генрік Ібсен у своїх творах ставив питання, які хвілювалі йо сучасніків.

Ібсен радикально реформує традіційну драматургію. ВІН вікорістовує аналітічну композіцію. У ній Важливим роль відіграє таємниця, Події, Що відбуваліся задовго до тих, Що розгортаються на сцені. Альо самє смороду спричинили сітуації, в якіх опинилось Герої. Ця композиція Була відома но в Стародавній Греції и вікорістовувалась, щоб Створити сюжетні напруження. Аналітічність у Ібсена не так сюжетна, Як інтелектуальна. Розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій. Тому така композиція Вимагай внутрішнього розвитку героя. Відкриття Таємниці змінює героїв. І ці Зміни стають вірішальнімі в розвитку сюжету.

Наприклад, у п'єсі "Ляльковий дім" розчарувань Нори у своєму шлюбі, усвідомлення необхідності Почати нове життя, щоб стати повноцінною особістістю, підготовлене розвитку ДІЇ. Обставинні збігаються Не випадково, а самє осмислення Всього, Що сталося, вірішує конфлікті. Розв'язка драми є бесіда Між Норою и Торвальд - перша за все їхнє подружнє життя. І дружина, и чоловік постають у Цій розмові по-новому - и самє цею новий погляд надає такого драматичного звучання заключній сцені "Лялькова дому".

Героям Ібсена властіві ВСІ людські прістрасті. ЦІМ Ібсен відрізняється від багатьох пісьменніків кінця XIX Століття, які НЕ вірілі в возможности людського розуму. У п'єсах Ібсена самє розум, здатність осмісліті дійсність дають герою можлівість Изменить свою частку. А коли людина не знаходив у Кузьмою сили перетворіті мнение в діло, вон жорстоко розплачується за це. "Ляльковий дім", в якому живуть Хельмер и Нора, зруйнувався, ТОМУ ЩО герой не зміг піднестіся над власним егоїзмом, не зміг подолати забобони Суспільства.

Новаторство Ібсена полягає в тому, Що драматург розкрили можлівість аналітічної композіції, наповнів її новим змістом. Важливим роль відігравала в цьому мова автора. Кожна фраза в тексті - Надзвичайно важливо. Інколи Герої говорять Більше, Ніж Завжди. Альо цею Потік слів пріховує їхню внутрішню занепокоєність, напруження. Ібсен вікорістовує кож багатозначні слова. Треба уважний вслухатіся в кожне слово, бо з шкірної фразою напруження зростає.

Б. Шоу - драматург-новатор. Бернард Шоу зробив дуже багато для розвитку театрального мистецтва. У XX столітті, коли література розвивалася дуже стрімко, він не тільки відобразив у своїх драмах тенденції нових культурних пір, а й багато в чому виступив творцем цих новітніх тенденцій. Оновлення драми у творчості Б. Шоу відбулося на багатьох рівнях - від найглибшого ідеологічного виміру, до введення нових художніх прийомів зображення. . Б. Шоу активно виступив проти трагедії в театрі! Трагедія, яка побутувала в театральному мистецтві з античних часів, на думку багатьох художників, очищала душу глядача через страх і співпереживання. Але Б. Шоу вважав, що вплив мистецтва може і повинно відбуватися й іншим чином - через запрошення глядача чи читача до роздумів, не тільки до співпереживання. Б. Шоу пропагує новий світогляд - активну життєву позицію, інтелектуальне сприйняття мистецтва, оптимізм. У драмах Б. Шоу конфлікт розкривається не через розбіжність між інтересами і бажаннями персонажів. Конфлікт полягає вельми глибше - в незгоду ідеологій. Персонажі ж є виразниками цих ідеологій, визначених сукупностей ідей. Таким чином, п'єси Б. Шоу перетворюються на своєрідні дискусії, стаючи одночасно творами не тільки для постановки на сцені, а й так званими «п'єсами для читання».

Тип конфлікту в цьому творі, критики назвали «філологічним», обумовлений не тільки власне сюжетом (професор фонетики Хіггінс вчить правильній вимові дівчину-квіткарку Елізу Дулітл). За звичайної фабульної колізією ховається серйозний конфлікт, ідеологічний: Б. Шоу робить наголос на тому, що мова характеризує людину не менше, ніж походження, визначаючи його соціальну приналежність. Б. Шоу реформував драматичне мистецтво і на рівні художніх прийомів. Мислення Б. Шоу - умисний парадокс. Тобто через руйнування стереотипів, через спробу по-іншому поглянути на звичні речі і явища письменник ставить нові питання, змушує читача роздумувати. У п'єсі «Пігмаліон» Б. Шоу переосмислює міф. Використання елементів міфу в творчості - один з характерних прийомів того часу. Місце творчості Б. Шоу в драматургії XX століття. Б. Шоу заклав нову традицію драматургії. Поряд з такими геніями театрального мистецтва, як Б. Брехт, М. Метерлінк, Ж. Ануй драматург Б. Шоу значно вплинув на розвиток літератури XX століття.

Білет № 11