Аналіз статті «контроль у сфері управління місцевими фінансами»

Стаття присвячена правовим питанням контролю у сфері управління місцевими фінансами. Розглядаються напрямки контролю у цій галузі. Досліджуються теоретичні аспекти поняття «контроль». Аналізується Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

Мета цієї статті полягає у розгляді теоретичних і практичних питань контролю та управління місцевими фінансами; формулювання окремих пропозицій стосовно поліпшення відповідних відносин.

Автор зазначає, що контроль у сфері місцевих фінансів досі знаходиться на стадії становлення. Це пов’язується, зокрема, із тим, що під впливом адміністративної реформи, шляхом внесення змін до Конституції України під закономірне реформування потрапила сама система державного контролю, а також система місцевих фінансів. Виникла потреба у створенні нових елементів системи фінансового контролю, у визначенні повноважень та компетенції контролюючих органів, що відповідало б сучасним економічним, політичним, фінансовим та правовим реаліям.

Слід мати на увазі, що в галузі місцевих фінансів, завдяки відносно мобільній та певною мірою налагодженій системі контролю, інформація про фактичний стан об’єкта управління надходить, хоча й не щомиті, а з перервами, несистемно і переважно в результаті реакції суб’єкта управління на відсутність очікуваного результату. Як пише С.О. Шохін, існуючі умови контролю не забезпечують можливості здійснювати постійний моніторинг фінансовогосподарської діяльності об’єкта управління, а тому неможливо своєчасно врахувати і скоригувати зовнішні та внутрішні умови його діяльності.

У своїй статті Литвин приводить таку класифікацію напрямків контролю у сфері місцевих фінансів:

1) контроль за надходженням коштів до місцевих бюджетів;

2) контроль за витрачанням коштів із місцевих бюджетів;

3) контроль за формуванням та використанням коштів інших місцевих бюджетних фондів;

4) контроль у сфері міжбюджетних відносин і трансферів;

5) контроль за ефективністю використання об’єктів комунальної власності;

6) контроль за обігом бюджетних та інших місцевих фінансів у банках та інших фінансово-кредитних установах;

7) контроль за ефективністю надання та законністю використання податкових пільг;

8) попередження зловживань у фінансовій сфері на державному і місцевому рівнях.

А вже виходячи з класифікації приведеної вище, завдання контролю у сфері управління місце-

вими фінансами полягають у такому:

1) забезпечення дотримання законодавства, що регулює сферу місцевих фінансів;

2) забезпечення правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку і подання звітності;

3) забезпечення правильності складання, розгляду, затвердження та виконання рішень про місцеві бюджети;

4) перевірка правильності та ефективності використання місцевих фінансових ресурсів;

5) перевірка майнового стану бюджетних установ і тих установ, що отримують кошти та фінансуються з місцевих бюджетів.

Слід зазначити, що понятійний апарат фінансового контролю, який застосовується у вітчизняному законодавстві, науці та практичній діяльності, на жаль, не повністю узгоджується з понятійною базою, закріпленою документами ЄС. Зокрема, поняття «фінансове управління і контроль», визначене базовими документами ЄС, вживається в Україні як «внутрішньогосподарський (управлінський) контроль». Поняттю «фінансовий контроль» найбільш відповідає широке за змістом поняття «фінансове управління». Про це наголошується і в Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю. Також залишаються невизначеними сутність та процедури контролю в сфері місцевих фінансів.

Необхідно розрізняти місцевий фінансовий контроль і контроль у сфері управління місцевими фінансами (або ж контроль управління місцевими фінансами). Перший здійснюється виключно місцевим органами влади (рідше – територіальними громадами), а другий – і органами державної влади, і органами місцевого самоврядування, і безпосередньо територіальними громадами та іншими суб’єктами. Хоча існують і інші точки зору. Наприклад, А.А. Коваленко визначає місцевий фінансовий контроль як діяльність відповідних контролюючих суб’єктів, зокрема, державних органів, органів місцевого самоврядування, а також незалежних аудиторів, господарюючих суб’єктів комунальної форми власності та їх структурних підрозділів, що спрямована на забезпечення законності, фінансової підтримки під час формування, розподілу та використання місцевих фінансів.

У вузькому розумінні, як стверджує автор, контроль пов’язують із будь-якою функцією управління; під контролем також розуміють перевірку діяльності будь-кого або будь-чого. Більш широкий зміст у поняття «контроль в управлінні» вкладається при визначенні його як перевірки дотримання та виконання нормативно установлених завдань, планів і рішень.

У такому розумінні розглядуваної категорії наголос робиться на функціональному призначенні контролю, його виникненні на певній стадії управлінського процесу. Як слушно зазначає Є.О. Кочерін, погляд на контроль як на остаточний етап управлінської діяльності, що дозволяє співставити досягнуті результати із запланованими, є усталеним у науковій літературі

Очевидно, що процес реформування контролю та управління місцевими фінансами потребує певного часу та значних зусиль усіх його учасників. Зволікання із розпочинанням відповідних реформ можуть призвести до активізації корупційних дій, зловживань та фінансових порушень і основне – до втрати довіри громадськості до системи державного фінансового контролю взагалі. Про це також наголошується у згадуваній вище Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

Звичайно, будь-які реформи, зокрема у фінансовій системі, вимагають значних фінансових витрат, проте у майбутньому, коли стануть очевидними позитивні наслідки таких дій, держава лише виграє, і з часом ці витрати не лише компенсуються, але й окупляться.

УДК 681.3

Н.М. ПЕРФІЛОВА