3. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.

Теоретичною основою адміністративно-командної системи (АКС) послужила марксисько-ленінська ідеологія. Визначальними ознаками цієї системи є:

• панівна (домінуюча) власність держави на землю, інші природні ресурси, фабрики та заводи, підприємства транспорту та зв’язку, банки та інші фінансові інститути, оптову та значну частину роздрібної торгівлі, об’єкти соціальної інфраструктури – школи, медичні заклади, музеї, бібліотеки, більшу частину житлового фонду та ін.;

• економічні рішення, які зумовлюють діяльність суб’єктів господарювання (що, скільки, для кого і як виробляти), приймались партійними та державними органами. Розподіл природних ресурсів та продукції виробничого призначення між виробниками здійснювався не за допомогою ринкових механізмів, а чиновниками. Всі підприємства працювали на основі директивних, обов’язкових до виконання планів, які були основною метою їх роботи;

• встановлення державних цін на всі види товарів (крім тих, які продавались на колгоспному ринку) та послуг. В основі формування цін були галузеві витрати на виготовлену продукцію;

• повний контроль державою за зовнішньоекономічною діяльністю;

• державне фінансування всієї соціальної сфери – освіти і науки, охорони здоров’я, культури, житлового будівництва та ін.

Це неефективна економіка, оскільки вона приводить до поглиблення диспропорцій між різними галузями, виробництвами, регіонами, між попитом та пропозицією. Державна форма власності унеможливлювала конкуренцію, у підприємств не було достатніх стимулів до використання досягнень НТП, зниження витрат та нарощення обсягів виробництва, яке характеризувалось високою енерго- та матеріаломісткістю, низькою конкурентоспроможністю. Відсутність конкуренції спричиняло виробництво низькоякісної продукції, наявність постійного дефіциту споживчих товарів, низькою була мотивація до праці та життєвий рівень переважної частини населення.

4. Перехідна економіка.

Перехідна економіка – це постсоціалістична економіка, яка перебуває в процесі переходу від АКС до ринкової економіки.

В одних країнах (Китай, В’єтнам) був вибраний еволюційний шлях, який передбачав поступовий відхід від адміністративно-командної економіки, зокрема, поступове скорочення державного сектора у більшості сфер національного виробництва, припинення централізованого управління, державного ціноутворення.

В європейських постсоціалістичних країнах (Польща, Угорщина, Чехія та ін.) здійснювалось прискорене реформування всіх сфер національного виробництва, яке одержало назву „шокової терапії”. В пострадянських країнах (Росія, Україна) економічні реформи здійснювались несподівано, при відсутності відповідних програм та законодавчого забезпечення. Тут не були своєчасно проведені структурні перетворення відповідно до ринкових потреб, втрачений контроль за діяльністю державними підприємствами, допущені серйозні помилки і зловживання в процесі роздержавлення і приватизації.

Важливішим завданням перехідного періоду для кожної держави є лібералізація. Вона передбачає:

– створення конкурентних ринків в усіх сферах економічної діяльності (виробництві, торгівлі, фінансово-кредитній);

– перехід до вільного ціноутворення;

– свободу зовнішньоекономічної діяльності.

Процес лібералізації супроводжується роздержавленням та приватизацією, створенням нових конкурентноспроможних приватних підприємств, впровадженням антимонопольної політики, вдосконаленням структури національного виробництва, формуванням відповідної ринкової, податкової, фінансової та соціальної політики.