Тема 4. Форми організації суспільного виробництва і економічні системи сучасного світу.

1. Поняття економічної системи, її визначальні ознаки та види.

2. Ринкова економічна система, її ознаки та механізм функціонування. Інфраструктура ринкової економіки.

3. Адміністративно-командна економічна система, її ознаки та механізми функціонування.

4. Перехідна економіка.

1. Поняття економічної системи, її визначальні ознаки та види.

Економічна система – це форма організації національної економіки, яка включає сукупність інститутів та механізмів, які здійснюють регулювання економічних процесів в державі та забезпечують її розвиток. До основних ознак, які характеризують різні економічні системи, зараховують:

• домінуючу (панівну) форму власності на засоби виробництва – землю та її надра, фабрики та заводи, банки, інші фінансові інститути, на вироблені матеріальні і інтелектуальні блага. Розрізняють дві основні форми власності – приватну і державну. Суб’єктами приватної власності можуть бути індивіди, домогосподарства, кооперативи та інші об’єднання, трудові колективи та корпорації (акціонерні товариства). Суб’єкти державної власності – урядові інститути та органи місцевого самоврядування;

• мотиви економічної діяльності та механізм її координації;

• характер розподілу створеного національного продукту.

Враховуючи перелічені ознаки, можна виділити дві протилежні економічні системи – адміністративно-командну і ринкову.

Зважаючи на найпоширеніший підхід до класифікації економічних систем сучасного світу, можна виділити такі їх основні форми:

• адміністративно-командна (АКС), яку інколи називають соціалістичною;

• ринкова економіка, яка виросла із капіталістичної та зберегла її окремі ознаки;

• традиційна економіка, яка характерна для слаборозвинених країн, де релігійні та національні цінності домінують над економічною вигодою, а власність на засоби виробництва, розподіл продуктів та доходів відповідають національним традиціям;

• перехідна економіка характерна для країн, в яких здійснюється перехід з однієї форми в іншу (найчастіше, від адміністративно-командної до ринкової економіки).

2. Ринкова економічна система, її ознаки та механізм функціонування. Інфраструктура ринкової економіки.

Ринкова економіка базується на панівній (домінуючій) приватній власності, яка поширюється на більшість економічних ресурсів (землю, працю, капітал). Приватна власність обумовлює свободу економічного вибору (економічну свободу). Вона об’єднує такі складові:

• економічний інтерес, який передбачає отримання доходу;

• свободу підприємництва. Підприємець самостійно вибирає сферу своєї діяльності – виробничу, торговельно-посередницьку, фінансово-кредитну та ін., за винятком тих видів, які в силу певних причин заборонені державою.

• свободу споживання. Споживачі, виходячи із своїх потреб та наявних грошових засобів, на свій розсуд купують товари та послуги, які виробляються різними підприємствами.

• свободу переміщення ресурсів. Її реалізують виробники, які переміщують виробничі ресурси із менш ефективних у більш ефективні, а відтак і прибутковіші сфери виробництва.

Наявність на ринку значної кількості незалежних покупців та продавців, свобода вибору при прийнятті ним економічних рішень створюють передумови виникнення конкуренції як характерної ознаки ринкової економіки.

Економічна свобода та конкуренція властиві ринковій економіці слугують основою вільного ціноутворення. Свобода економічного вибору та вільне ціноутворення лежить в основі механізму функціонування ринкової економіки та забезпечують її рівновагу. Кожен виробник, переслідуючи особисті інтереси – збільшення прибутку, виготовляє тільки необхідні суспільству товари та послуги, раціонально використовує виробничі ресурси, що в кінцевому забезпечує зростання економічної ефективності. Це принцип “невидимої руки ринку”, який відмітив ще А. Сміт.

Втручання держави в господарську діяльність є обмеженим: вона здійснює макроекономічне регулювання, нейтралізує негативні сторони функціонування ринкової економіки, виконує ті функції, що їх не можуть чи не хочуть виконувати інші суб’єкти господарської діяльності.

Сучасна ринкова економіка характеризується наявністю взаємопов’язаних ринків – товарів і послуг, виробничих ресурсів, фінансових ресурсів, науково-технічних розробок та ін. Ринок - це система економічних взаємозв’язків покупців та продавців (попиту та пропозиції), де формуються ціни та визначається обсяг реалізації товарів/послуг.

Ринок споживчих товарів і послуг є визначальним, тут домогосподарства купують необхідні для задоволення особистих потреб товари і послуги.

Ринок виробничих ресурсів включає:

• ринок праці, де продавцями є населення працездатного віку, а покупцями – приватні та державні підприємства та установи;

• ринок природних ресурсів, власниками яких може бути як держава, так і приватні особи, фірми, а покупцями виступають приватні підприємства;

• ринок засобів виробництва – машин, обладнання, комплектуючих та ін. Ці ресурси продаються фірмами виробниками та посередниками (дилерами, брокерами, дистриб’юторами).

На фінансових ринках продаються грошові засоби та цінні папери – акції, облігації, векселі та ін. На грошовому ринку об’єктом купівлі-продажу є тимчасово вільні грошові засоби, які надаються фінансово-кредитними інститутами в позику фізичним особам і фірмам. “Ціна” грошей відображається рівнем позичкового процента. На фінансових ринках продаються акції, облігації.

Акція – цінний папір, який засвідчує, що його власник вклав певну кількість грошей в акціонерне товариство. Облігація – цінний папір, який дає право його власникові одержати в визначений термін номінальну вартість облігації (повернути вкладені гроші) разом із встановленим під час продажі процентом.

На ринках цінних паперів здійснюється перерозподіл грошових засобів в найбільш ефективні прибуткові сфери підприємництва.

Функціонування ринкової економіки представляє собою взаємозв’язану діяльність її визначальних економічних учасників (суб’єктів) – домогосподарств, фірм (підприємств) та держави. Домогосподарство – це економічна одиниця, яка складається із однієї особи або сім’ї, яка має спільний бюджет (отримує доходи та їх витрачає). Домогосподарства володіють економічними ресурсами (землею, працею та капіталом) та постачають їх на ринок ресурсів. Фірма (підприємство) – це економічна одиниця, яка, використовуючи належні їй виробничі ресурси, виготовляє товари та надає послуги населенню, іншим фірмам та державі. Держава в ринковій економіці може виробляти певні суспільні блага, купує значну частину товарів та послуг, виготовлених фірмами. Вона здійснює регулювання економічних процесів – проводить антициклічне і антимонопольне регулювання, впливає на процес ціноутворення та зовнішньоекономічну діяльність, перерозподіляє доходи на користь найменш захищених верств населення.

Ефективне функціонування ринкової економіки можливе за наявності досконалої та стабільно функціонуючої ринкової інфраструктури. До неї входять сукупність елементів, які забезпечують безперебійне функціонування господарських зв’язків між суб’єктами ринкової економіки – підприємствами, установами та державою. Визначальними складовими інфраструктури ринкової економіки є:

• дворівнева банківська система, яка включає центральний банк (в Україні -Національний банк України) та комерційні банки. Центральний банк – це некомерційна, як правило, державна установа, яка здійснює емісію (випуск) грошей та контроль за їх пропозицією (кількістю в обігу), зберігає резерви комерційних банків і ощадних установ та надає їм кредити, здійснює міжбанківські розрахунки, проводить грошово-кредитну політику в державі.

• комерційні банки – це приватні установи, які можуть бути універсальними та спеціалізованими (ощадними, інвестиційними, іпотечними, інноваційними, зовнішньоторговельними). Основна функція комерційних банків – це акумулювання (прийом на зберігання) тимчасово вільних грошових засобів підприємств, організацій і населення та надання їх у позику клієнтам під проценти. Вони здійснюють грошові розрахунки між клієнтами, випускають по їх дорученню цінні папери та здійснюють довірчі операції.

• біржі – організовані ринки, які, як правило, мають фіксований склад членів та строгі правила функціонування. Торгівля на біржах здійснюється через посередників – брокерів, дилерів і маклерів. Розрізняють такі види бірж: товарні; фондові, де зосереджується попит і пропозиція цінних паперів; праці (бюро по працевлаштуванню), де зосереджується облік безробітних та збирається інформація про вільні робочі місця; валютні, на яких здійснюється купівля-продаж іноземних валют та формуються їх курси на основі попиту та пропозиції.

• інвестиційні фонди (компанії) та трастові компанії (виконують довірчі операції по дорученню фізичних та юридичних осіб), які вкладають кошти в розвиток певних підприємств з метою одержання прибутку;

• страхові компанії, які здійснюють страхові операції з метою одержання прибутку.

• пенсійні фонди, які акумулюють пенсійні внески роботодавців і працівників.

• аудиторські фірми, які проводять аналіз фінансової діяльності підприємств і організацій різних форм власності.

• інформаційні установи та інститути, які здійснюють інформаційне забезпечення суб’єктів господарської діяльності.