2. Сутність, функції та види грошей.

Гроші – один з найважливіших винаходів людства. Історія грошей налічує багато тисячоліть. Більшість вчених вважали, що вони виникли стихійно в результаті розвитку товарообміну, хоч деякі вважають їх результатом взаємної згоди людей.

Спочатку існував прямий товарообмін – один товар безпосередньо обмінювався на інший („бартер”). Функцію товару-посередника у різні часи і у різних народів виконували різні товари. Поява товару-посередника, еквівалента означала виникнення грошей.

Гроші історично виникли у вигляді товару-еквівалента, який мав властивість обмінюватись на будь-який інший товар.

Суть грошей проявляється у їх функціях. Перша і найважливіша функція грошей – міра вартості. Вона полягає в тому, що в грошах виражають свою вартість всі товари. Вартість товару, виражена в грошах, називається ціною. Оскільки різні товари мають різну вартість, то вони прирівнюються до різної кількості грошей.

Другою функцією грошей є функція засобу обміну і платежу, тобто гроші використовують для оплати товарів і послуг, вони виступають як засіб платежу і обігу.

Третьою функцією грошей є функція нагромадження вартості, яка означає, що час, коли грошовий дохід отримують, відокремлюється від часу коли його витрачають. Ця функція корисна тим, що дозволяє власникам грошей витрачати їх не в момент отримання, а тоді, коли в цьому є потреба. Гроші як засіб нагромадження мають одну перевагу – їм притаманна така риса як абсолютна ліквідність. Під ліквідністю розуміють легкість і швидкість, з якою певний актив може перетворюватись в засіб платежу, не втрачаючи своєї вартості.

З розвитком товарообміну відбувалась і еволюція грошей. Впродовж багатьох століть функцію грошей виконували кілька металів – бронза, золото і срібло. З плином часу виникла і існувала в багатьох країнах грошова система, за якої значення загального еквівалента виконували два благородних метали – золото і срібло – біметалізм. На зміну біметалізму згодом прийшов монометалізм – грошова система, при якій один метал (золото чи срібло) слугував загальним еквівалентом.

Грошові системи встановлювались державою. Грошова система об’єднала законодавчо встановлену грошову одиницю, види грошей, емісійну систему, порядок обміну національної валюти на іноземні.

Внаслідок розвитку торгівлі почали виникати банки, розширювався кредит, появилися банкноти, векселі, чеки, які призвели до виникнення замінників золотих монет і нової форми грошей – кредитних грошей. Вексель – це борговий документ, що засвідчує безумовне зобов’язання боржника сплатити у певний термін і в певному місці зазначену в ньому суму грошей власникові векселя. Векселі використовують як засіб платежу.

Другим замінником золотих грошей стали банкноти. В сучасному розумінні банкнота – це паперові гроші, які випускаються в обіг центральним банком, його зобов’язання. В сучасних умовах банкноти повністю втратили зв’язок із золотом, перетворилися в символічні гроші.

Розвиток банківської системи призвів до появи банківських грошей, які ще називають депозитними або безготівковими грішми. Безготівкові розрахунки проводяться на основі чеків або перерахуванням грошових сум за вказівкою платника з його рахунку в певному банку на рахунок одержувача в цьому ж або іншому банку. Чек – це письмовий наказ власника безстрокового (поточного) рахунку банку про виплату певній особі вказаної в ньому суми грошей. Чек слугує засобом отримання готівки в банку, є засобом платежу, інструментом безготівкових розрахунків, тобто це є замінник грошей.

Від поточних банківських вкладів, які призначені для здійснення розрахунків, відрізняють страхові (термінові) вклади в банки. На ці кошти банк нараховує відсотки. Власник такого вкладу має право взяти певну кількість готівки з рахунку, заздалегідь попередивши банк, проте він втрачає відсотковий дохід. Залишки коштів на цих рахунках відносять до так званих „майже грошей”, оскільки вони є грішми, але в платежах використовуються рідко.

Депозитні гроші не є останньою формою еволюції грошей. Електронні гроші – це умовна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. Вони забезпечують обіг безготівкових, депозитних грошей, але не заміняють їх. За допомогою цих грошей здійснюються платежі. Вони є грішми-замінниками, мають кредитну природу (кредитні, дебетні картки, картки для автоматів, електронні перекази).

Отже, за свою довгу історію гроші здійснили велику еволюцію. Багато різних активів виконували функції загального еквівалента – золото і срібло, паперові гроші у вигляді банкнот, чекові депозити. Існували та існують різні замінники грошей. Товарні гроші замінили символічними грішми, які не мають внутрішньої вартості.

Реальна вартість грошей або їх купівельна спроможність визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Кількість товарів і послуг, що їх можна купити за одну грошову одиницю, обернено пропорційна рівню цін.

Центральні банки класифікують пропозицію грошей, враховуючи ступінь ліквідності її окремих елементів, які називають грошовими агрегатами. В більшості країн виділяють такі чотири агрегати: М₀, М₁, М₂ і М₃.

До М₀ відносять готівку – банкноти і розмінні монети, які емітуються центральним банком й знаходяться в обігу. Банкноти і готівка знаходяться в резервах комерційних банків або в обігу поза комерційними банками.

Агрегат М₁ охоплює готівку, що знаходиться в обігу поза банками, а також і залишки на поточних рахунках, на які можуть виставлятися чеки (чекові вклади) і дорожні чеки. Їх часто називають грішми у вузькому розумінні цього слова.

Агрегат М₂ охоплює повністю агрегат М₁, а також нечекові заощаджувальні вклади, невеликі строкові вклади, депозитні сертифікати, залишки взаємних фондів грошового ринку та інші високоліквідні рахунки.

Агрегат М₃ включає в себе повністю агрегат М₂, а також великі строкові вклади, кошти клієнтів по трестових операціях банків та інші менш високоліквідні активи.

Кількість грошей, яка є в національній економіці на певний момент часу, становить пропозицію грошей. Регулювання державою пропозиції грошей називається монетарною або грошовою політикою. В Україні цю функцію виконує Національний Банк України (НБУ), в США – Федеральна резервна система (ФРС) і т.д.

Взаємозалежність між обсягом національного виробництва, грошовою масою і рівнем цін виражає рівняння обігу грошей (формула Фішера), яке має такий вигляд:

МV=PQ,

де: М – грошова маса в обігу;

V – швидкість обігу грошей;

P – рівень цін товарів та послуг;

Q - кількість виготовлених товарів та послуг;

PQ – це номінальний валовий внутрішній продукт.

З рівняння випливає, що кількість грошей в обігу прямо пропорційна сумі цін товарів та послуг і обернено пропорційна швидкості обороту грошей. В цьому полягає суть загального закону грошового обігу.