Центральні проблеми економічної організації. Закон рідкісності.
Суспільне виробництво є джерелом задоволення тих чи інших потреб. Потреба – це відчуття нестачі того, що необхідно для підтримання життєдіяльності людини.
Потреби людей практично безмежні, а це означає, що їх повністю задовольнити не можливо.
Економічні ресурси або фактори виробництва, володіють однією загальною корінною властивістю: вони рідкісні, тобто кількість їх обмежена. У цьому і полягає сутність закону рідкісності. Внаслідок рідкісності виробничих ресурсів і тієї межі, яку їх рідкісність ставить перед виробничою діяльністю, сам обсяг виробництва неминуче обмежений.
Враховуючи безмежність потреб і обмеженість ресурсів, перед будь–якою економічною системою постають три фундаментальні проблеми організації економіки:
Що і скільки потрібно виробляти? Який набір товарів та послуг і в якому обсязі найповніше задовольнятиме потреби суспільства?
Як цей обсяг продукції необхідно виробляти? Як треба організувати виробництво, які фірми мають виробляти і яку застосовувати технологію виробництва?
Для кого повинна вироблятися продукція? Як повинна вона розподілятися серед споживачів?
Технологічний вибір у суспільстві. Зростаючі витрати.
Наші потреби практично безмежні, а ресурси, як зазначалося, кількісно обмежені. Отже, суспільство може впливати на ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, домагатися підвищення задоволення потреб з наявних ресурсів шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки. Збільшення кількості товарів і послуг за даного обсягу залучених ресурсів означає підвищення ефективності і навпаки. Ефективне використання ресурсів передбачає: а) повну зайнятість ресурсів; б) повний обсяг виробництва.
Повна зайнятість означає використання всіх наявних для виробництва ресурсів. Повний обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси треба використовувати так, щоб вони максимально задовольняли матеріальні потреби суспільства. Якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси недовикористовуються. Повний обсяг виробництва потребує наявності двох видів ефективності – розподільної та виробничої.
Розподільна ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва тих товарів та послуг, які найбажаніші для суспільства. Виробнича ефективність досягається, коли бажані суспільством товари і послуги виробляють з мінімальними витратами. Оскільки ресурси рідкісні, економіка за повної зайнятості і повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Отже, перед суспільством виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів.
Технологічний вибір у суспільстві відображає розподіл обмежених ресурсів між виробництвом необхідних товарів і послуг для максимального задоволення потреб суспільства. На рис. 2.1 технологічний вибір зображений кривою трансформації (виробничих можливостей), яка відображає різноманітні варіанти вибору двох альтернативних товарів, наприклад, промислових роботів та піцци. Кожна точка на кривій виробничих можливостей (т. А, В, С, D) показує деякий максимальний обсяг виробництва будь–яких двох продуктів при досягненні повної зайнятості та повного обсягу виробництва.
Обмеженість ресурсів при незмінній технології робить недосяжною кожну комбінацію роботів і піцци, що перебувають в точка поза кривою (т. W). Точки в середині кривої досяжні (т. F), але вони вказують, що повна зайнятість і виробнича ефективність не досягнуті.
Промислові роботи
А
В W
F
С
Піцца
D
Рис. 2.1. Крива трансформації
Крива виробничих можливостей – це крива, яка показує різні комбінації двох альтернативних товарів, які може виробляти економіка за повної зайнятості і повного обсягу виробництва з незмінної кількості ресурсів та за незмінною технологією. Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, або нею жертвувати, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називають альтернативною вартістю цього продукту.
Закон зростання альтернативної вартості (витрат) суть якого полягає в тому, що виробництво кожної додаткової одиниці альтернативного товару вимагає скорочення виробництва іншого альтернативного товару у зростаючій кількості.
Економічне зростання – здатність економіки виробляти більший обсяг продукції. В сучасних умовах економічне зростання характерне для всіх розвинутих країн світу. Крива їх виробничих можливостей постійно переміщується праворуч.