4. Методологія економічної теорії.

Методологія економічної теорії - наука про методи пізнання господарського життя, економічних явищ. Методологія покликана допомогти вирішити головне питання: за допомогою яких наукових способів і прийомів пізнання дійсності економічна теорія з'ясовує функціонування і наступний розвиток тієї чи іншої економічної системи.

Методологію не можна ототожнювати з методами дослідження. Останні є лише спеціальними інструментами, сукупністю способів і прийомів вивчення предмета дослідження.

Одним із найважливіших спеціальних прийомів досліджень в економічній теорії є метод наукової абстракції (відокремлювання, не врахування). Він полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні, не врахуванні усього другорядного, випадкового, наносного, тобто того, що не становить суті питання що розглядається.

Як і будь-яка наука, теоретична економіка застосовує емпіричний метод (ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника), а також методи індукції (виведення економічних закономірностей із фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до сутності всього явища) і дедукції (аналіз на основі сходження від загального явища до його окремих сторін), логічної абстракції (уявного виділення найсуттєвіших сторін явища і ігнорування несуттєвих його ознак і сходження в аналізі від абстрактного або теоретичного до конкретного).

Сучасна економічна теорія широко застосовує мікроекономічний і макроекономічний аналіз, здійснює моделювання економічних явищ і прогнозування їх розвитку. При цьому широко використовуються математичні, графічні і статистичні методи аналізу. Методи економічних досліджень дозволяють виявити категорії, закони і принципи економічної теорії.

5. Економічні категорії, закони і принципи.

Логічні теоретичні поняття, що відображають найбільш загальні і суттєві сторони господарського життя суспільства, називають економічними категоріями. Економічними категоріями є, зокрема, ціна, гроші, попит, пропозиція, кредит, власність, ринок, заробітна плата, прибуток, витрати та багато інших. Безліч економічних категорій поділяються на загальні категорії (характеризують економічні явища в усіх економічних системах) і специфічні категорії (характеризують сторони господарського життя окремої економічної системи). Зокрема, такі категорії як “потреба”, “ресурс”, “виробництво”, “споживання” відносяться до загальних категорії, а категорії: “товар”, “капітал”, "ринок", «конкуренція» є специфічними, адже характеризують лише ринкову економіку.

Щоб дати визначення економічного закону, звернемось до визначення Г.Гегеля (у книзі «Філософія права»): закон - стійке, тривке явище, котре багаторазово повторюється, це вираз внутрішнього, суттєвого, необхідного, причинно-наслідкового, постійного, загального, якісного і кількісного взаємозв'язку (відношення), властивого даному явищу чи процесу. Не можна ототожнювати економічні закони із законами природи, вони мають суттєві і принципові відмінності: історичний характер; діють лише як пануюча тенденція, а не як фатум; економічні закони часто прокладають собі дорогу, зустрічаючи сильну протидію з боку відживаючих сил суспільства; їх можна не враховувати, але не можна заборонити.

Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства, яка включає різні групи і види законів. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах), особливі (діють в частині економічних систем) і специфічні (діють в окремій економічній системі) економічні закони.

Економічні принципи - це, як і закони, узагальнення, але, на відміну від законів, вони містять значні допущення, усереднення, є менш обов'язковими, ніж закони, вказуючи на загальні тенденції економічного розвитку. Економічні категорії, закони і принципи є засобами пізнання економічних явищ і процесів. Віднайшовши і дослідивши категорії, закони і принципи певної економічної системи, можна пізнати її сутність, закономірності і тенденції розвитку, спрогнозувати зміни, застосувати певну економічну політику.