4. Ціноутворення в ринковій економіці.
Р
езультатом
взаємодії попиту і пропозиції є рівноважна
ціна - це ціна такого рівня, коли
обсяг пропозиції дорівнює обсягові
попиту. Становище на ринку, при якому
обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції,
тобто кількість благ, яку хочуть придбати
покупці, дорівнює кількості благ, яку
можуть запропонувати виробники, є
ринковою рівновагою. На
графіку ціна ринкової рівноваги
визначається точкою перетину кривих
попиту і пропозиції (рис. 5.3).
Р
S
надлишок
Р2
Р* E
Р1 дефіцит D
0 Q* Q
Рис. 5.3. Ціна ринкової рівноваги
Якщо ціна на ринку встановлюється нижче від рівноважної ціни Р*, утворюється дефіцит, і обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Якщо мінімальний рівень ціни встановлений вище від рівноважної, обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту – утворюється надлишок благ.
Здатність конкурентих сил попиту і пропозиції встановювати ціну на рівні, на якому рішення щодо продажу і купівлі синхронізуються, називається зрівноважувальною функцією ціни. Зміна ринкової рівноваги може наступити під впливом переміщення кривих попиту та пропозиції.
На ціну ринкової рівноваги може впливати держава, встановлюючи верхню і нижню межі ціни. Верхня границя ціни – максимально можлива ціна на товари/послуги, завжди нижча, ніж ціна ринкової рівноваги, наприклад, на комунальні послуги, основні види продовольчих товарів, ліків.
Нижня границя ціни – це найнижча ціна, встановлена на товари/послуги, завжди вища за ціну ринкової рівноваги, зокрема, держава встановлює нижню межу ціни праці – мінімальну заробітну плату.
Тема 6. Підприємництво в ринковій економіці.
1. Підприємництво та його види. Основні форми підприємств.
2. Кошти підприємств, їх кругообіг та обіг. Основний та обіговий капітал.
3. Витрати виробництва і дохід підприємства.
1. Підприємництво та його види. Основні форми підприємств.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково – дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
У світовій практиці розрізняють три основні організаційно – правові форми підприємницької діяльності:
одноосібне володіння – це підприємство, власником якого є фізична особа або сім’я;
партнерство (товариство) передбачає об’єднання капіталів декількох осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні;
корпорація (акціонерне товариство) є домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками є акціонери, що несуть обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Одна частина прибутку розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга – нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування (повторні вкладення коштів, одержаних як дохід від інвестицій) об’єднання.
З точки зору юридичної відповідальності існують наступні підприємства:
з повною відповідальністю (повні підприємства), всі учасники яких відповідно до укладеного договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;
підприємства з обмеженою відповідальністю, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном; учасники товариства несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;
підприємства з додатковою відповідальністю, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності, учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;