8. Ремонт дернини.

Ремонт залисин.

Якщо на газоні з'явилися залисини (1) або плями з мертвою травою, позбутися їх можна двома способами: підсіваючи на цьому місці траву або уклавши новий дерен. Другий спосіб кращий - при ньому газон після

ремонту відразу буде виглядати декоративно. Якщо ніде взяти дернину такої ж трави, що висіяна на газоні, доведеться вдатися до її посіву.

а) Слід акуратно обрізати гострою лопатою дерен на газоні по контуру пошкодженого місця (2).

б) Вийняти верхній шар дерну із відмерлою травою, товщина шару - 5-7 см, (3).

в) Злегка розпушити поверхню ґрунту.

г) Насипати в утворену ямку поживну ґрунтову суміш, розрівняти та ущільнити її. Кількість суміші залежить від способу ремонту.

Якщо ви будете укладати дерен, то його шар повинен бути невеликим, таким, щоб після укладання й прикатування нового дерну на цьому місці не утворилася западина або горб.

д) Полити підготовлене місце водою.

е) Взяти шматок гарного дерену з якого-небудь малопомітного місця (або дерен, що залишився від закладки нових клумб, майданчиків, доріжок та ін), вирізати його за формою залисини і акуратно вкласти на підготовлене місце (4).

є) Добре притиснути покладену дернину (5), засипати щілини, що утворилися, ґрунтовою сумішшю і ще раз полити водою (6).

ж) Слід змести залишки ґрунту з дернини, і утримувати у вологому стані, допоки шви не зімкнуться.

При посіві насіння шар грунтової суміші повинен бути таким, щоб після прикочування його рівень був трохи вище рівня грунту на газоні (враховуючи, що при поливанні грунт ще трохи осяде). Розрівняйте, прикатайте грунт і посійте насіння. Бажано, щоб насіння, яке висівається, було того ж виду і сорту, що й посіяне на газоні. Злегка присипте насіння грунтом, акуратно полийте і накрийте укривним матеріалом, щоб воно не пересихала і його не знищили птахи. Після появи сходів необхідно зняти укривний матеріал.

Видалення купин і западин.

Якщо на газоні утворилися невеликі за площею, але досить високі купини і значні западини, видалити які не вдається шляхом мульчування, необхідно зробити на цьому місці гострої лопатою Н-подібний розріз дерну. Акуратно відігнути дерен в різні боки. Видалити надлишок землі у купині або підсипати поживну суміш у випадку ремонту западини. Покласти на місце дерен, щільно притиснути його, засипати щілини, що утворилися, грунтом і полити. Таким же способом можна видалити з газону небажану поросль чагарників і дерев.

Ремонт пошкодженого краю газону.

Якщо виникли ушкодження краю газону, підсівати нову траву в цьому місці безглуздо. У даному випадку слід вирізати на газоні прямокутний шматок дерну, що примикає до пошкодженого краю. Рівно обрізати ушкоджене місце. Перевернути дерен в горизонтальній площині на 180 °, посунути його і укласти так, щоб з краю виявилася неушкоджена ділянка дерну. Добре притиснути і полити покладений дерен. Залисину, що уторилася в центрі відремонтувати способом, зазначеним вище.

Ремонт зрідженогоі газону.

Якщо травостій на газоні став дуже рідким, необхідно визначити причину поганого росту і випадання трави. Слід створити оптимальні умови для її зростання. Скошують ослаблену, рідкісну траву на більш високому зрізі. Якщо грунт став занадто щільний – провести аерацію його. Не забувати вчасно підживлювати, поливати і прополювати газон. Поліпшити фізичні властивості і хімічний склад грунту можна за допомогою мульчування.

На газоні з сильно зрідженим травостоєм можна провести додатковий підсів насіння. Зробити це краще за все після мульчування і прикочування газону. При підсіві можна використовувати насіння того ж виду і сорту трави, яка була висіяна на газоні раніше. Якщо зазначені заходи не допомогли і травостій залишається дуже рідким - необхідне пересівання газону з заміною верхнього шару грунту і підбором більш придатного для даної ділянки асортименту трав.

8.Боротьба з бур’янами та шкідниками газонних культурфітофенозів.

Боротьба з бур'янами газонних угруповань

Боротьба з бурʼянами — дуже важливий та досить тру­домісткий процес. Бур'яни виносять з ґрунту значну кількість поживних речовин та є місцем розмноження та поширення різноманітних шкідників та хвороб. Розростаючись і займаючи певну питому вагу в газонному культурфітоценозі, бур'яни пригнічують види-газоноутворювачі, знижують густоту та якість газонного травостою, погіршують декоративний вигляд, що при­зводить до втрати його стійкості. Багато бур'янових видів утво­рюють купини (щільні дернини), в тому числі і злакові кормові трави (щучник дернистий, грястиця збірна, тимофіївка лучна), створюючи при цьому нерівну купинчасту поверхню газону і псу­ючи його загальний вигляд та експлуатаційні характеристики.

За тривалістю життєвого циклу бур'яни поділяються на однорічники, дворічники та багаторічники.

Однорічники завдають порівняно невеликої шкоди. З'яв­ляються вони головним чином на молодих газонах і утворю­ють більш-менш чисельні популяції лише в перший рік ви­користання газону. В наступні роки такі рослини можуть по­трапляти у травостій лише в місцях з пошкодженою чи відсутньою дерниною. Найчастіше такими місцями можуть бути кротовини, сліди вигулу собак, витоптані місця, відмерлі ділянки після важкої зимівлі тощо.

В газонних травостоях, які регулярно косяться, частка дворічників є незначною. Проте інколи вони також можуть створювати аспект.

Багаторічні дводольні бур'яни, особливо із здатністю до ве­гетативного розмноження, є більш агресивними та небезпеч­ними. Найважче боротися з рослинами із низьким заляганням бруньок відновлення (так звана група гемікриптофітів — рос­лин, бруньки відновлення яких знаходяться на поверхні ґрун­ту). Це такі види, як кульбаба лікарська (Taraxacum offici­nale), подорожники великий та ланцетолистий {Plantago major та P. lanceolata), деревій майжезвичайний (Achillea submillefolium), щавель горобиний (Rumex acetosella), перстач гу­сячий (Potentilla anserine) та ін. Ці види не скошуються газо­нокосаркою і можуть успішно конкурувати з газонними зла­ками, оскільки їх вегетативні органи мають більше проектив­не покриття, порівняно з газоноутворювачами.

Проте найнебезпечнішими бур'янами є однодольні рос­лини, особливо злаки. їх біологія дуже подібна до біології видів газонних трав, а за темпами розвитку та розмножен­ня деякі з них на декілька порядків переважають газонні злаки. Злаки-бур'яни габітуально подібні до газонних куль­тур, що ускладнює їх виявлення на початку експансії. Зараз на найбільш відомих столичних стадіонах у травостої лево­ву долю займає тонконіг однорічний. Ця рослина утворює густий суцільний травостій, який відрізняється високими декоративними якостями, але за своїми біологічними особ­ливостями не здатен утворювати міцну дернину, і поле в до­щову погоду стає дуже слизьким, а субстрат незв'язним. Бу­дучи монокарпіком, тонконіг однорічний відмирає одразу ж після дозрівання насіння, що призводить до спонтанної по­яви жовтого відтінку поля. Те ж саме стосується і мітлиці пагононосної, яка вже на другий рік після посіву може ут­ворювати сланкі пагони до ЗО см і більше, які дуже сильно пригнічують основні компоненти трав'яного покриття — тонконіг лучний та кострицю червону.

Однак в невеликих кількостях ці два види практично не­помітні в травостої, і, зазвичай, обслуговуючим персоналом про­сто не беруться до уваги. А в цей час їх насіннєвий запас у ґрунті збільшується до такого рівня, що єдиним методом позбутися їх є повна заміна субстрату на глибину проростання насіння.

Боротьба з бур'янами на сільськогосподарських угіддях поді­ляється на три групи: агротехнічні, хімічні та біологічні заходи.

Агротехнічні заходи базують на частих прополюваннях, сівозмінах, передпосівній обробці ґрунту тощо. Більшість з цих прийомів неможливо застосовувати у газонному госпо­дарстві, оскільки їх неможливо виконувати через специфіку рослинності та особливості її зростання. Тому єдиним засто­совуваним заходом є передпосівна обробка, яка полягає у ча­стому переорюванні площі майбутього посіву, дискуванні, культивації ґрунту, а також комплекс хімічних методів по звільненню субстрату від банку діаспор бур'янів.

Біологічний спосіб боротьби з бур'янами є ефективним та екологічно доцільним, але в той же час досить дорогим заходом, а тому він ще не знайшов широкого застосу­вання в практиці боротьби з сегетальною рослинністю.

Як приклад, біологічним заходом боротьби є використан­ня біогенних препаратів — продуктів біосинтезу мікроор­ганізмів. Серед багаточисельних бактерій та мікроскопічних грибів є види, продукти обміну яких можна використовувати для знищення певних видів бур'янів без шкідливих наслідків для людини та культурних рослин. Іншим способом є вико­ристання деяких фітофагів (комах, нематод, що живляться рослинами). їх характерною особливістю є висока спе­цифічність до певного виду рослин. В деяких випадках мож­ливе застосування фітопатогенних мікроорганізмів що викли­кають захворювання у певних видів бур'янових рослин.

Хімічні заходи боротьби з бур'янами є найбільш розпов­сюдженими у газонознавстві через простоту їх ви­користання, відносно дешеву вартість та швидку і ефектив­ну дію. Для різних цілей використовуються: гербіциди, інсектициди, фунгіциди, стимулятори росту тощо. Для бо­ротьби саме з бур'янами використовується комплекс гербіцидів як вітчизняного, так і закордонного виробництва.

Зараз великого поширення у боротьбі з бур'янами набули хімічні методи за допомогою гербіцидів селективної (вибіркової) дії. Це хімічні речовини, які знищують певні групи небажаних рослин, не наносячи при цьому шкоди культурним рослинам.

Для прикладу розглянемо схему застосування гербіциду вибіркової дії проти дводольних рослин "ДіоленСупер".

Використовується він за такою схемою:

В 10 літрах води розводять 50 г "ДіоленСупер" і 100 г аміачної селітри. Оброблюють цим розчином за допомогою портативного розпилювача в суху погоду (не по росі!!!) 500 м² (5 соток) газону. Обробляти слід в гумовому взутті з дотриман­ням техніки безпеки при роботі з токсичними препаратами. Слід враховувати також і те, що препарат має неприємний за­пах, який тримається кілька діб.

Через кілька діб після обробки на широколистих дводоль­них рослинах вже можна спостерігати симптоми отруєння. Повне зникнення їх відбувається через 2-3 тижні.

Якщо на наступний день (особливо в жарку погоду) газонні злаки мають в'ялий вигляд, а в травостої залишається слід від взуття — газон негайно потрібно полити великою кількістю води, і поливати кожного дня до зникнення симптомів.

Боротьба з однодольними бур'янами газонів досить важка. В більшості випадків їх знищують механічним способом вручну. Необхідно усвідомлювати, що розеточні рослини (гемікриптофіти) мають точку росту на поверхні ґрунту, а то­му боротьба з ними зводиться лише до знищення точки рос­ту. Найліпше це робити виколюванням основи куртини труб­кою від вил для аерації газонної дернини. Тоді цей процес стає набагато легшим, а отвір, що утворився в густому траво­стої практично непомітний і швидко заростає, на відміну від плям, які з'являються після виривання бур'яну.

Для боротьби з бур'янами слід застосовувати препарати з переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до викорис­тання в Україні. Для ефективної боротьби з бур'яновою рослинністю, особли­во однодольними, необхідно проаналізувати причини їх появи на полі. Найчастіше вони з'являються внаслідок порушення технології догляду за газонами. Не варто також недооцінювати видовий склад бур'янової флори газонного культурфітоценозу, який окрім проблем дає ще й важливу інформацію про еко­логічний режим поля. Так, наприклад, присутність у масовій кількості конюшини повзучої та люцерни хмелевидної може свідчити про недостатню кількість азоту в ґрунті; надто агре сивна поведінка тонконогу однорічного, мітлиці пагононосної, перстачу гусячого — про надмірний полив та погану аерацію субстрату; значна кількість тонконогу однорічного та інших од- но- дворічних бур'янів — про надмірні навантаження на поле. Тому завданням обслуговуючого персоналу стадіонів є не лише активна боротьба з бур'янами, але й постійне спостереження за їх поведінкою, стійкістю, динамікою чисельності при застосу­ванні тих чи інших заходів на полі.

Як боротися з бур'янами?

Для запобігання появи бур'янів варто приділити увагу наступним заходам з догляду:

• не допускати азотної недостатності на газоні з ранньої весни до пізньої осені;

• уникати низьких стрижок, особливо в посушливу погоду;

• проводити регулярну стрижку і прочісування газону граблями;

• регулярно (2 рази в рік) проколювати ґрунт.

При неможливості запобігти росту і поширенню бур'янів перерахованими вище агротехнічними способами рекомендується застосування хімічних способів боротьби.

Хвороби травостоїв злакових рослин досить поширені на території України, а в окремі, найбільш сприятливі для роз­витку патогенної мікобіоти роки, можуть спричиняти навіть епіфітотії. Найбільшої шкоди газонним злакам завдають гриб­кові захворювання. Інформації про вплив вірусів та бактерій на декоративність та стійкість газонних злаків на сьогодні ще недостатньо для того, щоб робити якісь узагальнення.

Найбільшої шкоди злакам завдають облігатнопаразитні представники порядку Uredinales групи базидіальних грибів (відділ Basidiomycota). Представники цього порядку викли­кають хворобу під назвою "іржа" злаків. Так, серед іржас­тих грибів порядку Uredinales на злаках часто зустрічають­ся Puccinia poarum Nielsen (пукцинія тонконогова), Puccinia graminis Pers. (пукцинія злакова), P. coronata Corda (пукцинія корончаста) та інші види роду Puccinia; види ро­ду Uromyces (зокрема U. poae Rabenk - уроміцес тонконого- вий, U. festucae Syd. — уроміцес кострицевий та ін.).

Не менш небезпечними збудниками хвороб злакових рослин є представники відділу Ascomycota (сумчасті гриби) з порядків Clavicipitales та Hypocreales. Так, Claviceps pur­purea (Fr.) Tul. (клавіцепс пурпуровий) викликає хворобу "ріжки" злаків, a Epichloe typhina (Pers.) Tul. & C.Tul. - "чохловидну хворобу" багатьох злаків. Серед сумчастих грибів досить поширеною на злаках є Blumeria graminis (CD.) Speer (блюмерія злакова) з порядку Erysiphales, яка утворює на злаках нальоти борошнисто-сірого кольору, за що хвороба отримала назву "борошниста роса", Phyllachora graminis Fuck, з порядку Phyllachorales, яка викликає чор­ну плямистість злакових рослин, Sclerotinia graminearum Elen. з порядку Helotiales та ін.

Небезпечним для травостоїв злакових рослин є цілий комплекс мікроміцетів з групи незавершених грибів, які спричинюють різноманітні плямистості листя та призво­дять до загибелі рослин. Найбільш поширеними на злаках є Fusarium nivale (Fr.) Ces., Helminthosporium sp., Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker, Drechslera poae (Baudys) Shoemaker, Rhizoctonia solani Kuahn та ін.

Близько 60 видів шапинкових грибів з порядку Agaricales s.l. та гастероміцетів з порядку Lycoperdales можуть зростати на газонах протягом весни, літа та восени, псуючи їх загаль­ний вигляд. Найбільш характерними представниками є пече­риця звичайна {Agaricus campester), печериця польова (А. arvensis) та інші види пецериць, опеньок луговий (Marasmius oreades), дощовик шипуватий (Lycoperdon perlatum), порхов- ки (Bovista nigrescens, В. plumbea), несправжній дощовик зви­чайний (Scleroderma aurantium), які зростають переважно на збагачених грунтах лучних місцезростань, часто утворюючи так звані "відьміни кільця" досить великих розмірів. В межах цих кілець інтенсивно розвивається грибниця, призводячи до висихання грунту, внаслідок чого в центрі кола спостерігає­ться пригнічення росту рослин та їх відмирання.

В природі існує постійний симбіоз рослинного світу з тва­ринним, деякі представники якого невтомно перероблюють поживні речовини в форму, придатну для поглинання їх ко­ренями рослин. Без тваринного світу рослини не здатні до існування. З іншого боку, дейкі представники є шкідника­ми, зокрема, шкідниками газонних культурфітоценозів (на­приклад, личинки травневого хруща, дротянки тощо), які живляться за рахунок кореневих систем трав'янистих рос­лин. Деякі з представників фауни можуть бути несумісними з газонами по причині своєї руйнуючої діяльності на їх по­верхню (кроти, сліпні, дощові черв'яки, мурашки тощо).

Личинки травневого хруща. Через 3-5 років існування га­зону спостерігається масова поява травневого хруща. Осо- сбливо це характерно там, де поруч є листяні дерева. Самки травневого хруща відкладають в ґрунт яйця і масовий роз­виток личинок призводить до загибелі газонного травостою, оскільки личинки поїдають кореневу систему рослин.

Заходами боротьби з травневим хрущем є заливання ділянки, де спостерігається масова поява личинок, водою. Молоді личинки без доступу повітря гинуть в ґрунті. Якщо ж личинки отримали сприятливі умови для свого розвитку, то боротися з ними можна лише хімічними засобами. Оброб­ку краще проводити при сирій погоді, коли личинки знахо­дяться ближче до поверхні ґрунту.

Дощові черв'яки. По відношенню до цих представників тваринного світу існуюь досить суперечливі думки. Іноді вважають, що присутність їх є абсолютно недопустимою, а іноді — що ґрунт не може бути добрим без їх присутності. На спортивних майданчиках дощових черв'яків можна на­звати шкідниками, оскільки вони знаходяться в поверхне­вому шарі ґрунту і виносять на поверхню частину ґрунту, що шкодить не лише декоративності газону, а й заважає спортсменам. Проте дощові черв'яки, які існують в глибших шарах грунту, шкоди газону не завдають. Вони переробляють велику кількість ґрунту в області розташу­вання кореневої системи. Перероблений дощовими чер­в'яками ґрунт є надзвичайно багатим на поживні речовини. Своєю життєдіяльністю вони покращують структуру ґрун­ту. Ходи, які залишаються після дощових черв'яків, окрім того, ще й поліпшують аерацію субстрату. Більшість хімічних засобів, призначених для знищення бур'янів, не завдають шкоди дощовим черв'якам.

Кроти. Фауна України містить кілька видів риючих тва­рин. Це кроти та сліпаки. Поява їх на газоні є дуже неба­жаним явищем. Ці тварини переважно зустрічаються на те­риторіях, зайнятих трав'янистими фітоценозами і харчу­ються черв'яками, комахами та їх личинками. Тому поява на газоні останніх, окрім безпосередньої шкоди, яку вони завдають, має ще й опосередковану дію, яка полягає у при­вабленні землериючих ссавців.

Кроти та сліпаки наривають на газоні купки землі, які спотворюють вигляд газону. А ґрунт над їхніми підземни­ми ходами згодом просідає, що робить поверхню площі нерівною та, відповідно, малоестетичною. На стадіонах підземні ходи несуть ще й небезпеку травмування спортс­менів.

Боротьба з кротами та сліпаками є досить складною. Відловити їх за допомогою пасток дуже важко по причині їх сильної чутливості до звуків. Дуже часто вдаються до та­ких методів як притоптування ходів та закривання отворів ходів різними предметами. Це не дає позитивних резуль­татів, а навпаки стимулює цих тварин до створення нової системи ходів.

Заходи по боротьбі з кротами є двох типів: відлякуван­ня та знищення. Методи відлякування можна скоріше віднести до профілактичних заходів. Вони базуються на ге­неруванні відлякуючих звуків. Так давня методика прико­пування пляшок з відкритою горловиною, по периметру га­зону дає досить непогані результати. Зараз в продажу є еле­ктричні генератори відлякуючих звуків, які не вловлюють­ся людиною. Однак у місцях, де газони обмежені фунда­ментами парканів, або на стадіонах, оточених твердими по­криттями, така методика приносить більше шкоди, ніж ко­ристі, бо турбуючи тварину, стимулює її до пошуків вихо­ду, внаслідок чого їх риюча діяльність активізується. В та­ких місцях доводиться вдаватись до фізичного знищення шкідників. Для цього є спеціальні газові патрони (димові шашки). А найбільш простим та доступним способом зни­щення риючих підземних тварин є їх витравлювання відпрацьованими газами двигунів внутрішнього згорання. Для цього вихлопні гази через шланг, сполучений з вих­лопною трубою автомобіля, мотоцикла, газонокосарки, вставляють в кротовину і тримають там 30-40 хвилин. Не­обхідно мати на увазі, що отруйні гази довше тримаються у вологому ґрунті, тому димові шашки та вихлопні гази слід застосовувати після дощу чи поливу.

Мурашки. Ці дрібні безхребетні тварини чинять менш агресивний вплив на газонні травостої, але іноді сліди їх життєдіяльності своєю присутністю псують не лише загаль­ний вигляд травостою, а й призводять до його деградації. В основному ці впливи полягають у створенні мурашників та перефракціонуванні субстрату, внаслідок чого він стає неоднорідним. Це викликане тим, що мурахи відбирають для будівництва мурашників ґрунтові фракції крупних розмірів. Про комфортний відпочинок поряд з мурашками годі й говорити. Однак вони уникають регулярно скошува­них травостоїв. Лише деякі з них можуть створювати свої поселення в нижньому шарі травостою.

Для боротьби з мурашками можна використовувати цілий ряд інсектицидів.

14