2. Валютний курс

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни. Валютний (обмінний) курс– ціна одиниці національної валюти, яка виражена в одиницях іноземної валюти:

Через валютний курс долається національна обмеженість грошової одиниці та відбувається перетворення її локальної цінності у цінність інтернаціональну. Валютний курс є об’єктивним економічним показником, який відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку країни та стан і перспективи її зовнішньоекономічних відносин.

Валютне котирування – це фіксування курсу національної грошової одиниці стосовно іноземних грошових одиниць; визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів.

Методи (котирування) валютного курсу:

1. Пряме котирування – це ціна одиниці іноземної валюти, виражена в одиницях національної валюти.

2. Зворотне (непряме) – це ціна одиниці національної валюти в одиницях іноземної валюти.

Крос-котирування – співвідношення між двома валютами, що розраховується опосередковано, за допомогою валюти третьої країни; визначення курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них відносно третьої валюти.

На практиці для оцінки макроекономічних параметрів використовують декілька розрахункових різновидів валютного курсу.

1.Номінальний двосторонній валютний курс – це відносна ціна двох валют, тобто ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти. Номінальний валютний курс - курс між двома валютами, ціна одиниці національної валюти, визначена в одиницях іноземної валюти:

E_n = C_f / C_d,

де E_n – номінальний валютний курс; C_f – іноземна валюта; C_d – національна валюта;

2.Реальний валютний курс – це номінальний валютний курс, помножений на співвідношення внутрішніх цін до цін країни, до валюти якої котирується національна валюта. Реальний валютний курс – номінальний валютний курс, перерахований з урахуванням змін рівня цін у своїй країні й у тій країні, до валюти якої котирується національна валюта:

,

де Е_r – реальний валютний курс; P_f – індекс цін іноземної країни; P_d – індекс цін своєї країни;

3.Номінальний ефективний валютний курс – це індекс курсу, що встановлюється як співвідношення національної валюти до валют інших країн, котирування яких визначено відповідно до частки цих країн у валютних операціях даної країни. Номінальний ефективний валютний курс - індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зваженими відповідно до частки цих країн у валютних операціях певної країни:

,

де E - номінальний ефективний валютний курс; - знак суми показників по і-країнах; і-країна – торговий партнер; = Е₁ / Е₀ – індекс номінального валютного курсу поточного року (Е₁) порівняно з базовим роком (Е₀) кожної країни – торгового партнера;

W_i = (X_i + IM_i ) / (X_total + IM_total) – частка кожної країни (X_i + IM_i ) у торговому обороті певної країни з тими країнами, що вважаються головними торговими партнерами;

4.Реальний ефективний валютний курс – це номінальний ефективний валютний курс з поправкою на зміни співвідношення внутрішніх цін до цін країн, до валют яких встановлюється котирування національної валюти. Реальний ефективний валютний курс - номінальний ефективний валютний курс з поправкою на зміну рівня цін або інших показників витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу певної країни до валют країн - основних торгових партнерів:

,

- реальний ефективний валютний курс; _i – знак суми показників по і-країнах; і-країна – торговий партнер; - індекс реального валютного поточного року порівняно з базовим роком кожної країни – торгового партнера; W_i = (X_i + IM_i ) / (X_total + IM_total) – частка кожної країни в торговому обороті певної країни з тими країнами, що вважаються головними торговими партнерами.

Економічні функції валютного курсу: засіб інтернаціоналізації грошових відносин, зіставлення цінових структур і результатів виробництва.

Методи визначення валютного курсу:

1. Метод визначення валютних курсів на основі зіставлення ринкових цін на золото (визначається ринкова ціна однієї унції золота в певній валюті, паралельно визначаються ринкові ціни унції золота в інших валютах, у результаті зіставлення чого і встановлюється валютний курс грошової одиниці даної країни).

2. Рівень і зміни валютного курсу можна пояснити через співвідношення рівня цін у країнах, що беруть участь у торгівлі (метод паритету купівельної сили). При відсутності торговельних бар’єрів та транспортних витрат ціна товару, що вивозиться за кордон, має бути приблизно однаковою у різних країнах, якщо її вимірювати однією і тією ж валютою.

Купівельна спроможність (сила) – сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю, визначену порівняно з базовим періодом. Співвідношення купівельної спроможності валют стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності (ПКС). Залежно від номенклатури товарів ПКС може бути частковим (за певним набором товарів) та загальним (за всім суспільним продуктом).

Методи розрахунків ПКС:

1. Метод зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг (споживчого кошика): при цьому методі спочатку визначають ціну «споживчого кошика» в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляються з цінами, вираженими у валюті, курс якої необхідно визначити.

,

де та - рівень цін у відповідних країнах в період J.

2. Метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат (заробітна платня, норма позичкового процента, рента та показник продуктивності праці) у країнах, валюти яких порівнюються.

,

де W – рівень заробітної плати, а PR – продуктивність праці у країнах A, B.

Довгострокові фактори, що визначають валютний курс (формують основні вартісні характеристики грошових одиниць):

• продуктивність праці;

• довгострокові темпи зростання національного доходу;

• місце і роль країни у світовій торгівлі та вивозі капіталу.

Ці фактори формують довгострокові пропорції обміну між грошовою масою і товарами та послугами, формують реальну купівельну спроможність валюти даної країни.

До середньострокових факторів, що визначають валютний курс належать:

• стан платіжного балансу країни;

• відносний рівень процентних ставок;

• різниця в темпах зростання цін;

• тарифи та квоти;

• преференції щодо національних товарів порівняно з іноземними.

Короткострокові фактори (впливають на поточний попит і пропозицію даної валюти):

• раціональні очікування суб’єктів ринку;

• валютні інтервенції;

• валютні спекуляції.

При активному платіжному балансу курс валюти має тенденцію до підвищення. Пасивний платіжний баланс означає, що за певний період її валютні витрати перевищують надходження з-за кордону. За цих умов пропозиція валюти цієї країни на світових ринках зросте, а коли перевищить попит, то її курс впаде.