3. Державне управління розвитком туризму

3.1. Особливості функціонування державного управління розвитком туризму

Тури́зм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування. Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг та товарів, що об'єктивно розвинулась внаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарства.

Щорік Україну відвідують понад 17 мільйонів туристів (18,9 млн. іноземних громадян у 2006), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в'їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн. осіб (63 % загального в'їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн. осіб (33 %), решта країн — 0,6 млн. осіб (4 %).

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Розвиток туризму впливає на національну економіку країни й окремих її регіонів. Він може бути короткочасним і тривалим. При короткочасному впливі за допомогою перерозподілу частини доходів населення в туристичний сектор зростає попит на послуги відповідних сегментів ринку. Це дає підставу розглядати розвиток туризму як інструмент перерозподілу видаткової частини бюджетів домогосподарств. Довгостроковий вплив туризму створює ширший мультиплікативний ефект, що виявляється в розвитку сполучених галузей: будівництва, промисловості, сільського господарства, народних промислів і т. д. Унаслідок цього збільшується зайнятість населення, зростають його доходи. Так, досвід розвинутих країн, зокрема Франції, Іспанії, свідчить про те, що будівництво 100 місць розміщення туристів веде за собою створення 20 - 25 нових робочих місць по їх обслуговуванню.

Визначальною рисою туризму, що актиалізує специфіку його прояву, є його поліфункціональний характер. Виділяють наступні функції туризму:

• Рекреаційна – відновлення фізичних та психоемоційних сил людини;

• Соціальна – позитивний вплив на ринок праці через створення нових робочих місць; можливість реалізації підприємницьких здібностей у даній сфері; зростання рівня освіти людини, підвищення її кваліфікації; розвиток інфраструктури;

• Економічна – зростання основних макроекономічних показників, податкові надходження до бюджетів різних рівнів, розвиток підприємництва, залучення інвестиційних ресурсів у галузь;

• Екологічна – охорона природи, раціоналізація землевикористання, ефективне використання біоресурсів;

• Культурна – відродження та збереження народних промислів, традицій, охорона і реставрація культурно-історичної спадщини, розвиток об’єктів культурного призначення, стимулювання проведення фестивалів, конкурсів та концертів;

• Інтеграційна – сприяння входженню країни у світові інтеграційні процеси через участь у міжнародних організаціях, що займаються туристичною проблематикою, зближення культур і народів;

• Політична – стимулювання політичних відносин між державами при укладанні різних документів про співпрацю в галузі культури та туризму.

Держава, визнаючи туристичну діяльність як одну з пріоритетних галузей національної економіки, здійснює її регулювання відповідно до таких принципів: 1.)сприяти туристичній діяльності і створювати сприятливі умови для її розвитку; 2.)визначати і підтримувати пріоритетні напрями туристичної діяльності; 3.)формувати уявлення про Україну як про країну, сприятливу для туризму; 4.)здійснювати підтримку і захист українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань.

Держава сприяє розвитку туристичної діяльності: допомагає готувати кадри, організовувати наукові дослідження в сфері туристичної індустрії, забезпечує картографічною продукцією тощо. За підтримкою держави українські туристи, туроператори, турагенти та їхні об'єднання беруть участь у міжнародних туристичних програмах.

Відповідно до законодавства, з метою просування туристичного продукту на світовому ринку орган виконавчої влади в сфері туризму створює представництва за межами України. Правовою основою міжнародного співробітництва в сфері туризму слугують міжнародні договори України.

Іншою важливою метою державного регулювання є охорона навколишньої природного середовища. Підприємництво в сфері туризму пов'язане з використанням природних рекреаційних туристичних ресурсів у вигляді лікувально-оздоровчих місцевостей, земель, лісів, водних ресурсів, природних заповідників, національних парків, курортів і т. д. Оскільки природні ресурси, як це встановлено законодавством, знаходяться в державній власності, то в умовах змішаної ринкової економіки їх використання в сфері туризму ґрунтується на орендних відносинах.

Держава ставить за мету, розвиток туристичної індустрії, щоб забезпечити потреби громадян при здійсненні подорожей. Одночасне формування туристичної індустрії повинне бути орієнтоване на створення нових робочих місць, збільшення доходів держави і українських громадян, збереження об'єктів туристичного показу, раціональне використання природної, історичної, культурної спадщини, зміцнення міжнародних контактів.

Туризм - це капіталомісткий бізнес. Для створення індустрії туризму сучасного рівня необхідно залучати матеріальні і фінансові ресурси. У багатьох країнах індустрія туризму створювалась із залученням іноземного капіталу. Використання іноземних інвестицій, як свідчить світова практика, припускає активний державний вплив за допомогою податково-фінансової політики. Створення сприятливих умов для інвестицій у туристичну індустрію, надання пільгових кредитів, установлення податкових і митних пільг туроператорам і турагентам, що займаються туристичною діяльністю на території України, приваблюючи іноземних громадян у цю сферу, скорочення податків і зборів або звільнення від них на початковій стадії створюваних разом із закордонними інвесторами компаній і фірм, допомога цільовими бюджетними субсидіями - це ті заходи, що повинні бути узгоджені з обов'язковими умовами по створенню додаткових робочих місць і залученню місцевої робочої сили й інших ресурсів, що сприяють активізації економіки.

Найважливішим засобом державного контролю над підприємництвом у сфері туризму є ліцензування цієї діяльності, стандартизація в туристичній індустрії, сертифікація туристичного продукту. Це необхідно для захисту прав та інтересів туристів.

Державне регулювання повинне будуватися так, щоб споживач був у центрі уваги, тільки тоді буде реалізоване його право на приступність послуг, право на відпочинок, на волю пересування. Зусилля держави повинні бути спрямовані не тільки на обмеження монополії в сфері пропозиції туристичних послуг, а й на підвищення соціальної відповідальності підприємництва.

Тепер детальніше розглянемо показники у туристичній сфері за останні роки.

Таблиця 3.1

Динаміка туристичних потоків України, (тис. осіб)

Роки	Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – усього	Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього	Кількість туристів, які отримали послуги суб'єктами туристичної діяльності України – усього	Із загальної кількості туристів			Кількість екскурсантів
				іноземні туристи	туристи – громадяни України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2000	13422320	6430940	2013998	377871	285353	1350774	1643955
2001	14849033	9174166	2175090	416186	271281	1487623	1874233
2002	14729444	10516665	2265317	417729	302632	1544956	1991688
2003	14794932	12513883	2856983	590641	344 332	1922010	2690810
2004	15487571	15629213	1890370	436311	441798	1012261	1502031
2005	16453704	17630760	1825649	326389	566942	932318	1704562
2006	16875256	18935775	2206498	299125	868228	1039145	1768790
2007	17334653	23122157	2863820	372455	336049	2155316	2393064
2008	15498567	25449078	3041655	372752	1282023	1386880	2405809
2009	15333949	20798342	2290097	282287	913640	1094170	1909360

Таблиця 3.2

Статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2008 – 2010 роки

Роки	Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – усього	Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього	Кількість туристів, які отримали послуги суб'єктами туристичної діяльності України – усього
2008	15498567	25449078	3041655
2009	15333949	20798342	2290097
2010	12859267	16675786	1350504

*Згідно даних Держкомстату України

Отже, бачимо, що у туристичній галузі України існують як позитивні, так і негативні тенденції розвитку туризму. З 2000 по 2008 рік бачимо зростання кількості іноземних туристів, а починаючи з 2008 по 2010 рік навпаки – зменшення. Це свідчить про неоднозначну ситуацію у туристичному секторі.

Таблиця 3.3.

Основні показники туристичної галузі України за 2008 – 2010 роки

Роки	Частка туризму у ВВП України, млрд. грн.		Кількість зайнятого населення у туризмі, тис. Осіб
	Туризм	Туризм і суміжні галузі	Туризм	Туризм і суміжні галузі
2008	14,9	85,1	268,4	1571,5
2009	15,7	84,5	232,2	1275,3
2010	16,6	84,2	233,4	1375,7