Самостійна робота №3

(відповідно до заняття 5)

Структура ділового спілкування

І. Запитання

1. Структура ділового спілкування.

2. Бар’ери в спілкуванні, його рівні.

3. Сучасні теорії між особових стосунків.

4. Основні види ділового спілкування.

5. Мовленнєвий етикет.

II. Завдання

1. Користуючись конспектом лекції заняття 5, скласти тези відповідно до плану самостійної роботи, (питання 1-4).

2. Записати якомога більше формул мовленнєвого етикету.

3. Підготувати публічний виступ на тему: «Мова онлайн-спілкування».

Інтернет як особливе середовище спілку­вання привертає дедалі більшу увагу нау­ковців, зокрема філологів, надаючи дослідникам ресурс мовного масиву, який стрімко розви­вається й починає виливати на мову поза влас­ними межами. Його звикли частіше ганити, аніж згадувати схвально, оскільки неконтрольованість і непізнаність явищ у ньому часом лякає, не кажучи вже про засилля інформації сумнівної якості, а то й на межі моральних норм.

Проблематику мови інтернет-спілкування вважаємо нині надзвичайно важливою для освітян, бо ж чимало дітей, підлітків зависає в соціальних мережах, на форумах, у чатах, надаю­чи їм перевагу перед реальним спілкуванням. Ба­гато хто з них має свою інтернет-сторінку, кори­стується програмами швидкого обміну повідом­леннями, як, наприклад, скайп, ася, агент та ін., розмовляє з однолітками (і не лише з ними), або просто стежить за цікавими для себе темами. Са­ме тому мережа становить інтерес для вчителів, адже знання мовного середовища, у якому нині формується свідомість школярів, уміння орієн­туватися в особливостях інтернет-взаємодії да­ють змогу зрозуміти внутрішній світ учнів, їхні інтереси, поведінкові моделі, а також, виявляючи зацікавлення дітей, знайти нові способи заохоти­ти їх до навчання.

Активним користувачам, які прагнуть оптимізувати свою роботу, варто пам'ятати: будь-яку діяльність в інтернет-просторі, зокрема мов­леннєву, можна розглядати в кількох аспектах: місце, причина, мета, особливості співрозмов­ників і результат мовленнєвого акту.

Про Інтернет як особливу комунікативну реальність. Стиль інтернет-мови

Інтернет - це насамперед інтерактивна ре­альність, де люди зустрічаються, знайомляться, розмовляють, дискутують тощо. Інтерактивність мережі дає змогу користувачам (чатерам, чатланам, юзерам) не лише спостерігати, а й брати активну участь у творенні інформаційного маси­ву (усім без винятку, тут і сьогодні, у будь-якому діалогічному ресурсі). Вважаємо, що мова інтернету набуває рис окремого функціонального стилю, а особливості цієї сфери, спосіб мовомислення користувачів є такими, що формують цей новий стиль.

Окрім фактично неосяжної інформаційної ба­зи, Інтернет слугує потужним засобом комуні­кації (це обговорення проблем різного характеру, навчання, знайомства і навіть одруження), а та­кож самоорганізації (результатом якої можуть бути віртуальні чи реальні масові акції, так звані флеш-моби тощо). Такі функції Інтернету зумов­люють форми (жанри) подання інформації в ньо­му: від автономних, монологічних веб-сторінок (сайтів), призначених винятково для інформу­вання, наприклад, сайти газет, журналів, програм телепередач, прогнозу погоди, новин та ін., до інтерактивних, діалогічних; що спонукають ко­ристувачів обмінюватися думками (й авторів сайту, і читачів) - це блоги, форуми, чати. Ці ос­танні можуть бути частиною інформаційного сайту, як-от форум на сайті «Острів знань», чи самостійними веб-сторінками: «Львівський фо­рум» у складі «Львівського порталу», «Могилянський форум», чат в УкрНеті.

Швидкість, одночасність, прилюдність обмі­ну інформацією це позамовні чинники наро­дження нового стилю. Унаслідок їхнього впливу до традиційних писемної й усної форм мови до­лучається третя, що має ознаки обох писемно-усна (або книжно-розмовна) мова користувачів програм швидкого спілкування в режимі он­лайн, тобто спілкування в реальному часі. Їй властиві невимушеність, спонтанність, ситуативність - ознаки усної мови, з одного боку, з іншого - застиглість форми, можливість повер­нутися до сказаного, зредагувати (на форумах) - ознаки писемної мови.

Мова он-лайн репрезентує специфічну ко­мунікативну сферу і впливає на мову інших сфер, поширюючись за межі інтернету. Так, уже класичним прикладом є використання в українській рекламі «Літо жжот!» албанською (так називають специфічну мову інтернет-хуліганів). Слово «жжот» тобто справляє надзвичайно позитивне враження, яке переважна більшість реципієнтів сприймала як жахливу помилку. Те саме сказати про словосполучення « зачотний музон» у рекламі ринг тонів на телебаченні. Згодом усі звикли до зображення смайлика в логотипі оператору «Лайф:)», до поширення в молодіжному сленгові нових слів ( хоча для декого вони вже далеко не нові): аффтар – автор, інет (і-нет) – інтернет; форумник, форумлянин – учасник форуму; форумівка – зустріч учасників форуму в реальному житті; офтоп – повідомлення, розмова поза темою (до речі, дуже корисне поняття, зокрема в контексті навчання мовленнєвої культури, адже за офтоп мовця карають в інтернеті баном, банять, тобто відсторонюють від спілкування, а це формує в користувача чуття теми і спонукає дотримуватися її під час розмови); аватар – образ, фото, малюнок, яким користувач себе презентує в мережі (мабуть, усі знають фільм «Аватар», де обіграно саме це актуалізоване в інтернеті слово, хоча можно було вжити інше – образ); інфа – інформація; комент – коментар; холівар – запекла безкомпромісна інтернет суперечка як своєрідний жанр (від англ. holy war – священна війна); а також адмін, чат, флеш-моб, флуд, приват, капс, смайлик (сумний смайлик), забанити, забанений, веб, веб-ресурс, інтернет-простір тощо.

З'явилися нові сталі вислови: завантажити сторінку, скачати (качнути, скинути тощо) інформацію (файл), не флуди (не говори дурниць), де модер (модератор)? (що за безлад? слід припинити безлад), я завис (я не орієнтуюся в ситуації, не можу раціонально, правильно діяти тощо) поставити (зняти, обійти) бан. Фразу «Нас зараз забанять, треба вже йти» ми почули від двох студенток, які засиділися в бібліотеці аж до її закриття.

Багато слів набули нових сталих значень: гість - незареєстрований учасник форуму, кімната - спеціальна сторінка, тематичний розділ у чаті, лази­ти (гуляти, бродити, сидіти...) в інтернеті - кори­стуватися інтернетом для пошуку інформації, гри, спілкування, модератор - учасник інтернет-ресурсу, який стежить, аби користувачі додержували правил поведінки, визначених на сайті, й має право банити їх - позбавляти порушника права користуватися ре­сурсом. Як ілюстрації наводимо фрагменти, взяті з Інтернету: «Забороняється... імітувати в ході дискусії тупість і нерозуміння, приписуючи опонентові у відповідь на його цілком виразне твердження щось, чо­го опонент не стверджував, закопуючи тим самим тему дискусії в словесному смітті. За подібні дії невідворотно послідує покарання баном»; «Якщо ви проголосуєте, щоб не банити - банити не буду, але й скарги тоді розглядатися не будуть, ображайтеся на себе» тощо. Популярний персонаж інтернет-просто- ру, який чинить усупереч правилам сайту, теж назва­ний відомим словом – троль. Це користувач – провокатор, який тролить – агресивно, інколи під маскою не зовсім розумної людини спричиняє віртуальні суперечки (холівари), а потім піднімає на сміх того, хто піймався на цей гачок тролінг ( від англ. trolling – ловіння риби на блешню).

Подеколи з’являються омонімічні до відомих слів назви : баня – (від англ. ban – заборона, оголошення поза закону, вигнання) заборона користуватися форумом або чатом; пост – (від англ. post – пошта) письмове послання, запис у межах форуму чи в програмах швидкого обміну повідомленнями.

Регулювати такий бурхливий мовленнєвий процес важко, а то й не можливо: нова сфера спілкування актуалізує всі можливості мови, щоб забезпечити власне існування.

Також важливо відзначити трансформацію традиційних стильових жанрів у мережі. Популярним в інтернеті є блог – веб–щоденник або живий журнал, ЖЖ ( назва однієї з блогосфер і окремого блого в ній), у якому (блогер) описує свої щоденні враження, життєві події, а інші можуть коментува­ти ці нотатки. Жанр блогу ілюструє найзагальнішу рису стилю інтернет-спілкування: прилюдність, можливість долучитися до спільного явища, зали­шивши свій допис - комент. Тенденції до скорочен­ня і спрощення, демократизації нині визначають епістолярний стиль загалом, навіть у діловій сфері, поступово поширюючись за межі електронного ли­стування. Не здивуємося, коли надзвичайно попу­лярний знак смайл (від англ. smile - усмішка) - за­крита дужка (губи) або двокрапка (очі) і дужка - стане предметом розгляду правописної комісії як новий пунктуаційний знак:)

Мовна інтернет-комунікація

Спілкуючись із людиною в реальному житті, на­самперед звертаємо увагу на зовнішність, одяг, ви­раз обличчя, погляд, усмішку, жести, тембр голосу, манеру триматися. А що впадає в око під час спілку­вання в інтернеті, коли немає голосового чи відео-зв'язку? Лише мова, до того ж писемна. Саме тут активізується поняття мовна особистість. За пев­ними рисами - уживанням характерних слів, побу­довою речень, темпом розмови, використанням шрифтів, навіть за помилками складається вра­ження про співрозмовника, неважко упізнати лю­дину, з якою раніше вже спілкувався, але знав під іншим іменем (ніком). Так само можуть упізнати й вас. А щоб на себе подивитися збоку, варто перечи­тати архів повідомлень і відзначити, що слід поліпшити у власному мовленні.

Нова мовна інтернст-особистість

Отже, сфор­мувався новий тип мовної особистості - член інтернет-спільноти. Ось її ознаки:

а) спроможність творити власне «я» суто мовни­ми засобами і, сприймаючи мовленнєвий матеріал співрозмовника, конструювати його образ. На від­міну від реалу (реального життя) це потребує засобів, з одного боку, а з іншого це спрощує процес налагодження контакту (тут спрацьовує певною мірою дитячий імпульс: «я в масці», «я в будиночку»);

б) визнання апріорі «своєю» в різних колах по­при вікові, статеві, соціальні та інші параметри, хоча зазвичай ідентифікація «свій/чужий» таки відбува­ється у процесі тривалого спілкування. Так, на рів­них можуть порозумітися 15-річний учень і 40-літній доктор наук, якщо вони мають схожі інтереси;

в) змога реально впливати на віртуальну ситуа­цію, як, наприклад, у випадку з поширенням блог-вірусу, або мему, хибної провокативної, часом скан­дальної інформації або ж цікавого афоризму;

г) багаторівневість - завдяки анонімності й мож­ливості «одягати маски», з'являтися під різними псевдонімами (ніками):

г) обмеження способів самовираження зводять­ся переважно лише до правил форуму або чату. До речі, деякі з них, як-от автоматичну цензуру (автобан) - коли табуйоване слово машина просто вилучає з повідомлення, користувачі но-хуліганськи зламують і оминають, переінакшуючи заборо­нене переставлянням або заміною букв: форма тро­хи інша, а зміст такий самий негативний, легко вга­дуваний. З'явився цілий пласт «цензурної» нецен­зурної лексики і фразеології: покуй, на куй тощо. Це свідчить про неминучу адаптацію мовленнєвого ви­раження почуттів та емоцій і про неефективність за­борон на лайку.

Слід зазначити, що йдеться не лише про підліт­ків, які прагнуть утвердитися таким чином, а й про зрілих людей, які мають певний соціальний статус, професію і в реальному житті грають за загальними правилами. Так, на форумі «Острів знань» розміще­но науково-популярну статтю цілком серйозного філологічного змісту «"Бабруйський" сленг», під­писану жартівливим, несерйозним ніком Dr.Livsy. А знамениту албанську (падонківську) мову вигада­ли респектабельні інетники. яким просто хотілося похуліганити.

Мовленнєва поведінка як відображення «Я» в інтернеті. Нік

У завсідників інтернету домінує мотивація по­знайомитися, посперечатися, виокремитися з-по­між інших (або, навпаки, набути ознак «свого» в певному комунікативному середовищі), заявити про себе, привернути увагу, самоствердитися. Такі наміри можуть спонукати користувачів до перекру­чень у мові, часом таких значних, що текст стає не­читабельним. Отже, трохи про ніки та грамотність.

Перше, що про себе заявляє користувач у без­межному веб-просторі (у соціальних мережах, на форумах, у чатах, блогах) - це спеціальне ім'я, обра­не на власний розсуд - нік, або нікнейм, псевдо, логін. Часто людина не називається своїм справжнім іме­нем. Причин багато - бажання залишитися невпі­знаною. можливість у нікові розкрити свої інтереси, характер, створити певне уявлення про себе, яскра­віше себе представити, надати додаткову інфор­мацію про вік, місце проживання тощо, привернути увагу співрозмовника, епатувати. Це можна сказати, наприклад, про власників таких імен: МаНеСеНьКа, КиЦюНіЧка. Бугога, НЕпідХОДь. Каnt1971. Про100, Цукерочк@, Снігова Королева, Дітьо:), Го­тичний Янгол, АндрюхаКИЇВ, Кривавий Маньяк.

Щоб виділитися, учасники спілкування викори­стовують різноманітні засоби, і мовні, і немовні шрифти, небуквені позначки, колір, порушення мовних норм, велику/малу літери (капс) та ін.: АzаZеLLо, Grіg2UА, Fistashkааа, Тігріца, Smilе_Ladу, МаНеНьКиЙ АнГеЛочОк, Багіня, ПоФіГу, SheFF, наталя, КиЦьКа В КєДаХ.

Та коли цих викрутасів забагато, в око впадають ніки, які можуть на перший погляд здатися неви­разними, порівняйте: Vееlа, Gud, the Little, Ліля, КиРРРРРпіч. Тож аби виокремитися, часом можна і не вдаватися до оригінальних засобів, яких в інтер­неті нині сила-силенна.

Нік як основний вид самопрезентації в інтернет-спілкуванні заслуговує на окреме ґрунтовне лінгвістичне дослідження. Ось лише деякі зауваги стосовно різних аспектів вивчення його:

а) зовнішня форма:

• лексичний склад: ніки однокомпонентні, наприкл., укр.: Веселка, Вишенька, Дмитрик, Кате­ринка, Дідуган; рос.: Митрич, Лена; англ.: Аlех, Foreinger; італ.: Атоrе тощо; багатокомпонентні - ім'я та прізвище (власні або псевдонім), словоспо­лучення й речення, наприкл.: Солоха Конотопська, Ольга Громова, Киця з фостиком, Трамвайный хам, А в нас холодно тощо;

• графічне оформлення: використання різних кольорів і шрифтів, кирилиці чи латинської абет­ки, великих і малих літер, цифр та інших небуквених символів: kjr4иfп@jk; 4удо (4 замість букви «ч»); я при6ла (6 замість «ш»); кр@с@вица, ***$ІсеВеrg$***, • •а+тicкеу тоиsе+а•• та ін.; транслітеровані форми: Lеtи4аjа тіsch;

б) внутрішня форма: часто нік віддзеркалює мо­тиваційну сферу мовця, його потребу спілкуватися - Така вся вааще, GAME OVER, Маруся-мама. Нік може прямо вказувати на певні бажання людини, наприклад, розпочати спілкування. Я ТВОЯ МРІЯ, або ж завуальовано справляти хибно протилежне враження на співрозмовника, маніпулюючи ним: Не чіпайте мене, Просто дивлюся, Мізантроп, злю­ка, дохлий номер;

в) нік виконує також ідентифікаційну функцію на певних тематичних сайтах і в інтернеті загалом. Так, на форумі сайту «Острів знань» ніки обігрують і сферу освіти (Боярка_школа), і сферу роману «Острів скарбів» (Dr.Liusy), і пригодницьку атмо­сферу як таку (Dr. Ibolit), на офіційному сайті репе­ра Вови зі Львова форумляни називають себе по-реперськи: БАТЛюха, Бруклін; на музичному сайті «Зайцев.Нет» гуляють ді-джеї Dj_Silver _Sпаіl, Dj Vеrmіп, DrumE+ВasS;

г) динамічність у часі: Киця з фостиком / Зла Ки­ця з фостищем видозміна ніка тієї самої користувачки чату в різні дні; у просторі: метелик/люмпен ніки одного користувача на різних веб-сторінках. Вивчаючи нік як словесну саморепрезентацію, ми помітили закономірний зв'язок між свідомим / підсвідомим уживанням певних іменних форм і мо­тиваціями та установками особи. Так, мовці, які доб­ре усвідомлюють власні мотиви, власну особистість і воліють розкриватися безпосередньо у спілкуванні, не афішуючи своїх намірів на запіл, обирають або ко­роткі, невиразні ніки, іноді без усякого підтексту (алюзій, самохарактеристики тощо), наприклад, ****, ХХХХХ, або ж такі, що змушують задуматися над змістом, розшифрувати: glamas, xtz, s.r.t., К. На­томість розгорнуті, яскраві псевдоніми, як-от: СУПЕР GIRL!!!!, $Меg@s$_F.С.S.М_мясо$, ***$ІсeВеrg$*** не тільки вказують на бажання поспілкуватися, а й свідчать про бажання вирізнитися з-поміж типових ніків, привернути до себе увагу, епатувати, миттєво справити сильне враження. Можна констатувати та­кож дещо гламурний відтінок сучасної інтернет-ко- мунікації як своєрідне повернення барокових, при­крашальних мовних елементів.

Спостереження водночас показують, що трива­лий обмін повідомленнями цілком можливий без жодного згадування ніка в тексті, коли його роль зво­диться винятково до адресної функції «виклику».

Мовний етикет в інтернеті. Норма та її порушення

Мовлення в інтернеті - це віддзеркалення кори­стувацького Я, один із чинників, за яким ми оби­раємо собі співрозмовника (окрім спільних інте­ресів). Як уже було зазначено, мовлення нерегламентованого інтернет-спілкування на форумах і ча­тах, у коментарях тощо - це переважно умисно спо­творена мова (т. зв. албанська, бобруйська, па донківська) або ж просто безграмотна. Коли йдеться про російську албанську - то це, окрім характерних лексичних і фразеологічних одиниць, в основному графічне відображення фонетичного ряду (як чуємо, так і пишемо), щодо української - то це на­самперед суржиковий варіант мови:

албанською	українською літературною
Зачод. Пеши исчо.	Гарно, схвалюю, чекаю твоїх нових творів.
Йєта пяць!	Гарна робота!
Впав зі стелі від сміху %) Реальний лол =)	Дуже сильно сміявся, надзвичайно смішно й дотепно!!!
Красавчик	Модний, популярний хлопець
Аффтар випий ййаду!!!!	Шановний авторе, ваш твір мені не сподобався

Ще приклади: Превед, аборигенчеги! ;) тема зайчігов розкрита - афтар пекельний чортяка,пєші ісчьо Як всігда професійно …Тарас....респектаблє…….многа букаф? на то воно й наука!

Чому так роблять? Заради сміху, жарту, заради стьобу, щоб повеселитися і висловити протест про­ти нудного життя. В основі цього явища - прово­кація, епатаж. Такий сленг передбачає декоративне переінакшення фонетики зі свідомим перекручен­ням правопису. Із цим тісно пов'язане явище еративу, коли помилки робляться вже не для спрощення, а навмисно, як, наприклад, І.Котляревський задля жарту вводив до «Енеїди» просторічні елементи.

Безперечно, інколи можна й пожартувати. Проте негативний вплив перекрученої мови інтернету та­кож суттєвий: звикнувши до свідомо помилкового письма з метою пожартувати, можна перенести таку мовленнєву поведінку і в реальне життя. До того ж бобруйська мова вже не епатує, як раніше. Вона втратила свою функцію протесту проти нудьги й сірості «правильного» життя, щойно тільки на фо­румах почалися розмови про те, «як правильно гово­рити бобруйською мовою». Проте всі чати, форуми мають власні чемники (правила поведінки), і по­рушників карають модератори, забороняючи вхід на форум. А втратити через власну нечемність пра­во спілкуватися не кожен згодний, тому форумляни й чатлани все-таки намагаються контролювати власне мовлення - і його форму, і зміст.

Тож сьогодні в інтернеті, де так багато охочих виділитися, відтак і багато «прикольних» перекру­чень, більше привертає увагу не безграмотна люди­на, а освічена і чемна, яка вміє дотепно висловити свою думку, приправивши її гумором, а не бояном (заяложеним несмішним жартом), влучно вживши сленг, просторічну форму в контексті літературного вислову. А українська мова як потужній носій культурного надбання нашого народу має всі мож­ливості, щоб ми могли цікаво, із задоволенням спіл­куватися. Важливо не переступити межі між жи­вою, колоритною мовою і її неперспективною, ска­ліченою формою як пародією на жарт. І норматив­не, трохи пафосне «Чи не буде пан таким ласкавим викласти люб'язно вельмишановній спільноті при­чини такого гомеричного сміху» у відповідь на низ­ку смайликів може виявитися дотепнішим, ніж жаргонне «Чо ржеш», адже одним із засобів гумору с поєднання контрастних формою і змістом мовних одиниць.

Ми визнаємо існування низки негативних явищ, як-от низький рівень грамотності, фактична безконтрольність завсідників чатів та форумів, загроза надмірної залежності від он-лайну. Однак слід за­значити, що певною мірою таке спілкування має психотерапевтичні властивості, це своєрідний пси­хологічний комунікативний тренажер, тому не вар­то огульно критикувати стиль досліджуваного мов­лення, локально вимагаючи нормативного, літера­турного оформлення повідомлень чи навіть регла­ментувати використання смайлів. Звичайно, при­ємніше читати повідомлення, максимально наближене до літературної мови, хай навіть зі сленгом чи іншими відхиленнями від норми, прийнятними в розмовній ситуації, аніж безграмотний манірний і грубий текст. Проте сухі неемоційні слова теж мало заохочують до спілкування.

Мова інтернету і мова підручників

Нині творяться нові форми мови - в умовах, кардинально відмінних від тих, що на їхній основі вироблено чинні норми. Вони не завжди надаються до опису в термінах традиційних мовознавчих кате­горій, проте дають змогу на нових позиціях вивчати й моделювати мовленнєву поведінку людини. Тому вважаємо інтернет-ресурс одним із обов'язкових джерел під час створення підручників, посібників, конспектів уроків з української мови.

Досвід рецензування багатьох навчальних посібників показує, що здебільшого вони, на преве­ликий жаль, не відповідають сучасній мовній ситу­ації ні за мовними формами, ні за тематикою текстів, пропонованих ігрових завдань тощо. Лек­сичний матеріал, скажімо, з тем «Орфографія», «Лексика» переважно дублюється з року в рік. По­за увагою на уроках української мови залишаються актуальні приклади вживання апострофа й знака м'якшення, и, і в іншомовних словах, вживання ве­ликої літери, написання складних слів, подвоєння тощо. Тим часом мовний матеріал тренувальних вправ можна збагатити такими одиницями, як: бізнес-комунікатор, відеопоезія, відеопоет, віджет, бізнес-клас, преміум-клас, економ -готель, екс-во­каліст, мак-чикен, чизбургер, чипси, інтернет-комерція, веб-камера, веб-ресурс, кіноакадемік, кліп, відеокліп, копірайтинг, логін, міксований, мікронавушпики. модераиія, модерування, перемодерування, триб’ют, нью-метал, онлайн-конференція, повноформатнии, промо-трек, редирект, дати завдання обґрунтувати доцільність великої літери чи по­двоєння у словах на кшталт: саппорт чи сапорт,Твітер, Твіттер чи твітер_, твіттер, Живий Жур­нал чи Живий журнал, живий журнал тощо.

Як бачимо, поза увагою вчителя лишаються на­гальні потреби учнів, які прагнуть письмово спілку­ватися в мережі. Інтернет-ресурс дає багатющий ма­теріал, яким можна скористатися для вироблення на­вичок грамотного письма і стилістичного редагуван­ня, формування уявлень про мовні й позамовні чин­ники мовленнєвої поведінки тощо. Варто скопіювати кілька повідомлень з україномовного форуму або рекламних оголошень і запропонувати «перекласти» їх літературною мовою, проаналізувати вживання слен­гу та просторіччя, подати власні варіанти тощо. На­приклад, два дописи щодо правил мовленнєвої по­ведінки на «Львівському форумі» потребують пунк­туаційного та частково орфографічного редагування:

Допис від Stanlеу: Перепрошую за ще дне запитання про мову. Українська чи російська тут ніяких питаннь і заперечень. Я про інше - про те що «рекомендуєтся пе­ревіряти орфографію...» отже зумисні спотворення слів також заборонені? / отже так звана Олбанська також заборонена?

Вогі$_Кіеv: Stanlеу, на мою думку, т.зв. «інтернето- албанська мова» є ознакою не дуже розвиненого інтелек­ту. Якщо наводите цитату або фраза дійсно звучить ку­медно як виняток, можна ії вжити.

Для формування риторичних умінь стане в при­годі аналіз одного з холіварів, виявлення його теми, мети і стратегій переконання, тактичних прийомів, до яких удалися учасники, та й узагалі доцільності його проведення. Корисними будуть завдання змоделювати власну участь у цій суперечці.

Отже, з одного боку, мова інтернет-спілкувания є віддзеркаленням реальної мовленнєвої поведінки, яку варто досліджувати, з іншого боку, подібні сту­дії виявляють нагальну проблему - існування знач­них розбіжностей між нормою і власне мовленням користувачів, - яку слід розв'язувати, зокрема фі­лологам через вироблення сучасних правописних коректив і педагогам у контексті мовної освіти.

Література

1. Виноградова Т. Специфика обшения в интернете/Т. Виноградова // Русская и сопоставительная филология: Лингвокультурологический аспект. - Казань. 2004. - С. 63-67.

2. Д м и т р і є в а О. Особливості інтернет-спілкування [Електронний ресурс] / О.Дмитрієва, О.Рибалко, С.Гладковський. Режим доступу: http://electric.org.ua/rizne

3. Dr. Livsy «Бабруйський» сленг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ostriv.in.ua

4. 1 з д р и к А. Особливості спілкування молоді у віртуалі [Електронний ресурс] / А.Іздрик. - Режим доступу: http://electric.org.ua/rizne/virtual.html

5. Ти щенко О. Первинна самопрезентація співроз­мовника в Інтернет-спілкуванні: мовний аспект / О. Тишенко // Актуальні проблеми психології. Етнопсихологія. Історія психології Психолінгвістика: зб. наук, праць Інстітуту психо­логи їм. Г.Костюка. - К., 2007. - Т. 9. – Вип. 2. - С. 135-142.

6. Т и ш е н к о О. Стиль мови Інтернет-спілкування в Національному корпусі української мови / О. Тищенко // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка. зб. наук, праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С.Я.Єрмоленко - К.. 2007. - С. 362-367.

7. Ш и ш к і н І. «Превед кросавчеги!» або Апологія «падонків» [Електронний ресурс] / І.Шишкін. - Режим дос­тупу http://www.dt.ua/3000/3050/53059/ Дзеркало тижня № 13 (592) 8-14 квітня 2006.

8. http://forum.lvivport.com

9. http://kultprosvet.ru

10. http://metal.lviv.ua

11. http://ostriv.in.ua

12. http://spas.net.ua

13. http://uk.wikipedia.org/wiki

14. http://www.bo.net.ua/forum/lofiversion

Самостійна робота № 4

Типи термінологічних словників.

1. Скласти словник фахової термінології (не менше 50 термінів)

2. Підготувати доповідь «Типи термінологічних словників»

Самостійна робота №5

Абревіатури в діловому мовленні.

Практичне завдання

1. Законспектуйте теоретичний матеріал.

2. Провідміняйте, якщо можливо, слова, визначіть їх рід

Спецзамовлення, ТСН, начдивизії, Донбас, Бу-Ба-Бу, СП, ДАЇ, АвтоЗаЗ

Правила скорочування слів

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур.¹ Це явище по­ширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме - тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мов­ної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспіль­но-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією - появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністратив­но-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.

Отже, абревіатура (італ. abbreviatura від лат. abbrevio - скорочую) - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою озна­кою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та - як результат її - лексикалізація графічних скорочень, якої з часом на­бувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури², напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООН тощо. Основні умови їхнього функ­ціонування - доцільність, зрозумілість, стандартність. їх ще деколи називають „лексичними скороченнями"³.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені - їх вимовляють як букви: СНД - Співдружність Незалеж­них Держав; МЗС - Міністерство закордонних справ; СБУ- Служба без­пеки України; МВФ - Міжнародний валютний фонд; ЛНУ - Львівський національний університет; ТзОВ - Товариство з обмеженою відповідаль­ністю; СП — спільне підприємство; ТСН — Телевізійна служба новин;

б) звукові - їх вимовляють як звуки: ЄШКО - Європейська школа, кореспондентської освіти; НАН - Національна академія наук; ЧАЕС

• Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ - Відкрите акціо­нерне товариство; ДАІ - Державна автомобільна інспекція; ЗМІ - засоби масової інформації; ЦУМ — центральний універсальний мага­зин; СНІД - синдром набутого імунного дефіциту

2. Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного на­йменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об'єднувальна назва трьох європейських держав — Бельгії, Нідерландів і Люк­сембургу), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торговель­ний представник), міськком (міський комітет), держстрах (державне страхування), нардеп (народний депутат).

3. Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур 'єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсес­тра, турбюро, Донвугілля, Нацбанк, Галсервіс.

4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалеж­ності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне - повне, яке є словоспо­лученням, інше скорочене - абревіатура. Ознакою євроінтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом євро, напр.: еврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВЄ - Європейська валютна ситема, ЄВБ- Європейський валют­ний банк, ЄБРР - Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄЄ - Європейський Союз.

За змістом абревіатури можна поділити на:

- назви держав {ПАР, ФРН, США)]

- назви міжнародних організацій (МАУ - Міжнародна асоціація україністів; ЮНЕСКО, ООН);

- назви партій (УРН, УНА, СДПУ(о), УХДП);

- назви військових угруповань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА)\

- назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ - Наукове товариство імені Шевченка; ДНД— добровільна народна дру­жина; ФФУ — Федерація футболу України; НБА —Національна баскет­больна асоціація; МОК - Міжнародний олімпійський комітет);

- назви телевізійних агентств і програм ( УТ, УТН, УНІАН- Укра­їнське національне інформаційне агентство новин);

- назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ПОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА - Національ­ний університет "Києво- Могилянська академія ");

- назви літературних об'єднань (ВАПЛІТЕ - Вільна академія про­летарської літератури, Бу-Ба-Бу — Бурлеск — Балаган — Буфонада);

• назви видавництв, видань, газет і журналів (УРЕ, БУЛ- Бібліо­тека української літератури, СУМ — Словник української мови; "ПіК" — "Політика і культура"; "СіЧ"— "Слово і час", "ГУ"— "Го­лос України");

• назви відділів, відділень, факультетів (райвспоживспілка, обл-но, фінвідділ, біофак, журфак, юрфак);

• назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);

• назви документів (спецзамовлення, спецпроект, техплан);

• назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (лавсан, тикональ - титан+кобальт+нікель+алюміній, комол - кобальт+молібден, колін­вал, апарат УЗД, ГАЗ -51, Ту-154, Ан-24) та ін.

Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимо­гам: а) слово має легко "розгортатися" в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповіда­ти нормам українського правопису Невдалими можна вважати неми­лозвучні абревіатури (СЄХЛ - Східноєвропейська хокейна ліга; СФУ- ЖО - Світова федерація українських жіночих організацій; СФВС - Європейський фонд валютної співпраці; ТКЛТБ- Телекомпанія Львів­ського телебачення; ЗЗБВ - завод залізобетонних виробів), співзвучні з якимось звичайним словом (КІНО - Київський інститут народної освіти; УХО - Українська християнська організація; ЛАК-Ліга араб­ських країн), незрозумілі (молзавод, індпошив, промпродукти). Нас­лідком тривалої взаємодії української та російської мов є ненорматив­ні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба - внз або виш, зво, ОМОН, а треба - ЗМОП, ін 'яз, а треба - інфак. Як релікти сприймаємо запози­чені з російської мови абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определенного места жительства), спецназ (отряд специаль­ного назначения)та ін.

Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному по­літичному житті українського суспільства, мова запозичила в гото­вому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, (окрема англійської: НАТО (NATO - North Atlantic Treaty Organization) — Північноатлантичний блок; ЮНЕСКО (UNESKO - United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Частина абревіатур - назв країн і міжнародних організацій, фондів виникла вже на основі перекладених номінацій: UNO - ООН (Ор­ганізація Об'єднаних Націй); IMF — МВФ (Міжнародний валютний фонд); USA - США (Сполучені Штати Америки). Деколи трапля­ються розбіжності в скороченні відомих назв, зокрема в українсь­ких діаспорних джерелах. Наприклад, США в Aмериці й Канаді може звучати як ЗДА (3'єднані Держави Америки) або ЗСА (3 'єдна­ні Стейти Америки).³⁶

Вживаються абревіатури й в електронному дискурсі: WWW (World Wide Web) — всесвітнє інформаційне середовище, PC — personal computer, IRC (Internet Relay Chat) - спілкування в реальному часі. Відмінна риса абревіації в електронних текстах - скорочення не тільки термінів, а й слів, які часто вживають у розмовній мові, словосполу­чень і окремих речень (аж до 30-ти знаків). Ця система спілкування дедалі більше привертає увагу мовознавців⁴.

В діловому мовленні абревіатури виконують важливі функції - ін­формативної компресії та економії місця у ділових паперах. Вживати їх потрібно так, щоб вони були зрозумілими для всіх, хто читає доку­мент. Тому при першому вживанні складноскороченої назви в тексті її потрібно розкривати в дужках, а потім уже вживати у скороченому вигляді, напр.: УЦЕПД (Український центр економічних та політич­них досліджень), потім тільки УЦЕПД.

Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостій­ні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінни­ми або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого сло­восполучення, напр.: НТР (ж. р.) - науково-технічна революція. В ін­ших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною части­ною скорочення, напр.: Донбас, загс - чоловічого роду, бо закінчують­ся на приголосний.

Відмінюються абревіатури.

1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної фор­ми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;

1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс, за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовніш­ньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твер­дої групи;

Не відмінюються абревіатури.

1. у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу,

2. ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.

Правильність написання, точність граматичної форми можна пе­ревірити за спеціальними словниками скорочень української мови.

Правила скорочування слів

Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є слова­ми, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних ско­рочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні ско­рочення є декількох типів:

• крапкові (ім., див., с., м.);

• дефісні (ін-m, р-н, б-ка, з-д);

• із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);

• нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошо­вих одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);

• комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін.

Стандартними є такі типи скорочень:

а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.;

б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав., зам., член-кор., акад.;

в) назви дат і календарних термінів: н. е., в., ст., м-цъ, p., pp.;

г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис., млн, млрд;

д) форми звертання: п., гром.;

е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.;

є) найменування документів: квит., накл.;

ж) текстові позначення: див., пор., напр., е., та ін., і т. ін., табл.,іл.

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумі­лими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі пра­вила користування скороченнями:

• слово має закінчуватися на приголосну (за невеликими винятка­ми - о. - острів, отець, А - ампер);

• слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол., філос.);

• не можна скорочувати в тексті ключових слів;

• написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.

Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з докумен­тами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес., жовт., лис- топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння pp. - роки; не можна ско­рочувати імена та імена по батькові (І.—Іван, М. - Михайло, а не Ів., Mux.); не скорочувати стор., а лише правильно - с.; писати правильно - напр., а не Н-д; чи Н: та ін.

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.

Cамостійна робота № 6